Рішення № 30146666, 21.02.2013, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 2-3739/12

Провадження № 2/427/626/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бабенко С.Ш.,

при секретарі Пархоменко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Свердловської міської ради Луганської області (треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3) про визнання права власності на нежитлове приміщення в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача про визнання права власності на нежитлові приміщення в порядку спадкування за законом, в обґрунтування вимог зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі, і на самовільно збудовані гараж і погріб під ним.

Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на цю спадщину, яку вона прийняла вчасно, та на цей час звернулась до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину.

При зверненні до КП «Свердловське МБТІ» їй було відмовлено у видачі витягу з Реєстру права власності на ці нежитлові споруди, оскільки після закінчення їх будівництва вони не були введені в експлуатацію і не значаться зареєстрованими, а нотаріус без цього витягу не може видати свідоцтво про паво на спадщину, що змушує позивача звертатися до суду.

Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за нею у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на нежитлову будівлю гараж «Б» з погребом, загальною площею 25,8 кв.м, площею забудови 30,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, просить суд прийняти рішення згідно норм чинного законодавства.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2, який є власником суміжної земельної ділянки та йому на праві власності належить гараж з погребом під АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 13.11.2012р. виконавчим комітетом Свердловської міської ради, у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначив, що гараж з погребом, розташований на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1, який знаходиться суміжно з його гаражем, йому не заважає, та він не заперечує проти його узаконення позивачем.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, який є власником суміжної з гаражем позивача земельної ділянки та йому на праві власності належить гараж під АДРЕСА_1, у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначив, що гараж з погребом, розташований на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1, який знаходиться суміжно з його гаражем, йому не заважає, та він не заперечує проти його узаконення позивачем.

Суд, перевіривши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст.316 ч.1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ч.1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.328 ч.1 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 03.11.1983р. зареєстрували шлюб.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 20.04.2012р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно рішення виконкому Свердловської міської ради Луганської області від 25.08.1992р. №296 ОСОБА_4 була передана у власність земельна ділянка для будівництва гаражу в районі АДРЕСА_1, площею 24 кв.м.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, зареєстрований за НОМЕР_3.

Відповідно до повідомлення №11/01-16 від 29.01.2013р. приватного нотаріуса Свердловського міського нотаріального округу Луганської області щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, згідно даних Інформаційної довідки №33144684 від 29.01.2013р. зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину) 23.10.2012р. заведена спадкова справа на підставі заяви про прийняття спадщини від імені дружини померлого ОСОБА_1. Інших спадкоємців по спадковій справі не зареєстровано, свідоцтв про право на спадщину не видавалось. Згідно Інформаційної довідки №32100223 від 23.10.2012р. зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) від імені ОСОБА_4 заповіт не посвідчувався.

Згідно ст.1216 ГК України спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємцям).

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно постанови №6 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) п.9 «При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону №2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно висновків про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта, затвердженого 05.12.2012 року Луганським обласним проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро, за результатами проведення технічного обстеження об'єктів: нежитлової будівлі гараж «Б» з погребом, загальною площею 25,8 кв.м, площею забудови 30,3 кв.м - самовільно побудовані по вул.Грізодубовой, 18-б, м.Свердловськ Луганської області, встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість їх безпечної експлуатації.

Відповідно до ст.376 ч.1 ЦК України споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, відповідно до частини 3 зазначеної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як встановлено в судовому засіданні, чоловіку позивача ОСОБА_4 за його життя на підставі рішення виконкому Свердловської міської ради Луганської області від 25.08.1992р. за №296 надано у власність земельну ділянку під будівництво гаражу в районі АДРЕСА_1, та ця земельна ділянка передана йому у власність відповідно до Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів держаків на право довічного успадкованого володіння землею під НОМЕР_3. Саме на цій земельній ділянці розташований побудований гараж. Разом з тим, вимоги про знесення самочинного будівництва ніхто не пред'являє, в тому числі, відповідні органи державної влади або органи місцевого самоврядування, жодних публічних інтересів цими діями не порушено, та напроти, органами архітектурного контролю встановлено його відповідність вимогам надійності і можливості їх безпечної експлуатації. Також будівництво цього гаражу це порушує права інших осіб, а саме третіх осіб, які про це підтвердили в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомості майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.331 ЦК України, набула у порядку спадкування права власності на новостворене майно і тому вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки не порушують будь-чиїх прав і ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

На підставі ст.ст.316,317,321,328,376,1216,1296 ЦК України, керуючись ст.ст.10-15, 60,61,212-215,223,294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Свердловської міської ради Луганської області про визнання права власності на нежитлове приміщення в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, право власності на нежитлову будівлю гараж «Б» з погребом загальною площею 25,8 кв.м, площею забудови 30,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.Ш. Бабенко