Постанова № 30143285, 11.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 р. Справа № 804/2734/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Сімона Р.П. Хоміча Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000132304, 0000122304 від 06.02.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в АНД районі м. Дніпропетровська № 0000132304 та № 0000122304 від 06 лютого 2013 р. про збільшення грошового зобов'язання на суму 527702,00 грн. та про застосування фінансових санкцій до TOB «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» на суму 171782,25 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «АТАВА» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, за результатами якої, складено акт від 14.01.2013 року № 163/22-2/33109363. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року № 0000132304 та № 0000122304. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено на підставі наказу № 1099 від 20.12.2012 р. «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» та наказу № 11 від 23.01.2013 р. «Щодо продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки» документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «АТАВА» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- ст.185, ст. 188, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 159426,50 грн., у т.ч. за квітень 2012 року на суму 79634.00 грн., за травень 2012 року на суму 79792,50 грн.;

- п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст.138, 140, 142, 143, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток 1 півріччі 2012 року на загальну суму 368275грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року - на суму 368275 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 14.01.2013 року №163/22-2/33109363 на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року № 0000132304 та № 0000122304.

Зазначаючи про нікчемність правочинів, відповідач керується матеріалами перевірки TOB "АТАВА" та TOB "ДЕТАЛЬСЕРВІС", а саме: актами про неможливість проведення зустрічної звірки № 787/22-417/37997856 від 10.08.12 р., та № 786/22-104/37997840 від 10.08.12 р., які складені Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, якими встановлюється відсутність фактів реального здійснення TOB "АТАВА" та TOB "ДЕТАЛЬСЕРВІС" господарської діяльності.

Згідно матеріалів справи, 04 квітня 2012р. між TOB «ДЕТАЛЬСЕРВІС» та позивачем укладено договір купівлі-продажу № 040412, 18 квітня 2012р. між TOB «АТАВА» та позивачем, також, укладено договір купівлі-продажу № 180412. Відповідно до умов даних договорів, продавець зобов'язуються передати у власність покупця (позивача) товар (запчастини до автомобілів сімейства МАЗ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах договору.

На підтвердження реальності настання правових наслідків та здійснення господарських операцій по укладеним правочинам, позивачем були надані первинні документи, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, рахунки для оплати за товар.

Господарською метою позивача при здійсненні операцій з ТОВ «АТАВА» та ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС», була купівля товару для подальшої реалізації з метою отримання прибутку.

ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» понесено витрати на придбання товару у ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» та ТОВ «АТАВА» на підтвердження чого, представником позивача було надано суду платіжні доручення про сплату коштів, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження того факту, що товар дійсно отримувався позивачем та перевозився його транспортом, надано товарно-транспортні накладні № 03100412 від 10.04.12р.; № 04150512р. від 15 травня 2012р.; № 01240412р. від 24 квітня 2012р.; № 02290512 від 29.05.2012р.

Під час розгляду справи по суті було встановлено, що в акті № 163/22-2/33109363 від 14.01.2013 р., не має жодного посилання, яке б свідчило, що податкові накладні від ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» та ТОВ «АТАВА» мають порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу України, а тому, суд вважає, що угода на підставі якої їх було видано, є дійсною та спрямованою на реальне настання правових наслідків.

Крім того, суд звернув увагу на те, що в акті перевірки (а.с. 38), відповідачем зазначено, ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, занижено дохід у 1 півріччі 2012 року всього на суму 1753692 грн.

Даний факт спростовується та має протиріччя в самому акті перевірки, відповідно до даних вказаних в акті (а.с. 37), відповідачем зазначено, що ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» завищено об'єкт оподаткування у 1 півріччі 2012 р. на суму 797133 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року - 797133 грн.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, дохід ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» за 1 півріччя 2012 року, про який зазначає відповідач в акті перевірки не може бути більшим ніж об'єкт оподаткування у 1 півріччі 2012 р.

Суд вважає, що відповідачем протиправно завищено показники начебто заниженого доходу позивача за 1 півріччя 2012 року, що складає 1753692 грн., оскільки відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, сума яка перераховувалась за придбаний товар становить 836308,40 грн., що не відповідає тим обставинам, які викладені в акті перевірки.

Так, відповідачем безпідставно в акті визначено заниження позивачем податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року на суму 368275 грн., оскільки дана сума була протиправно нарахована відповідачем з суми доходу, а саме, 1753692 грн. Ставка податку на прибуток, становить 21% і повинна вираховуватись із отриманого ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» прибутку за мінусом витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого, складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини, є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину, має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Податковий кодекс України, не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Податковим органом доводів позовної заяви не спростовано, ані під час судового розгляду справи, ані у наданих письмових запереченнях, відповідачем так і не було надано належних правових обґрунтувань на підтвердження законності оскаржуваних повідомлень-рішень, а отже, і в цій частині позов підлягає задоволенню.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, висновки, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 163/22-2/33109363 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «АТАВА» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, є необґрунтованими, а рішення, винесені на підставі вищезазначеного акту - протиправними.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» судовий збір в розмірі 2 294, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0000132304, 0000122304 від 06.02.2013 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 0000132304, 0000122304 від 06.02.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання на суму 527 702,00 грн. та про застосування фінансових санкцій до ТОВ "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" на суму 171 782,25 грн., загальна сума 699 484,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" судовий збір, в сумі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 11.03.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька