Ухвала суду № 30142887, 19.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5504/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Баліцький Олег Васильович

відповідач (апелянт) : Гуменюк Оксана Іванівна, Терепа Сергій Вікторович

третя особа : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Тростянецький Спиртовий завод" до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Тростянецький спиртовий завод" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов Державного підприємства "Тростянецький Спиртовий завод". Не погодившись з прийнятим рішенням, Тростянецька об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що у період з 23 травня по 19 липня 2011 року відповідачем Тростянецькою ОДПІ спільно з РУ Департаменту САТ ДПА у Вінницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Тростянецький спиртзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 356/23-05459157 від 26.07.2011 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 623 219 грн., в тому числі на суму 7733 грн. за IV квартал 2009 року, на суму 23 212 грн. за I квартал 2010 року, на суму 31 540 грн. за II квартал 2010 року, на суму 4335 грн. за III квартал 2010 року, на суму 464 767 грн. за IV квартал 2010 року та на суму 91 632 грн. за I квартал 2010 року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ДП "Тростянецький спиртзавод" вимог п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємство завищило податковий кредит на загальну суму 1 155 985 грн., в тому числі на 12 340 грн. за грудень 2009 року, на 23 333 грн. за березень 2010 року, на 32 000 грн. за жовтень 2010 року, на 95 802 грн. за листопад 2010 року, на 953 843 грн. за грудень 2010 року, на 8000 грн. за лютий 2011 року та на 30 667 грн. за березень 2011 року.

Також встановлено порушення позивачем ст. 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме незабезпечення виходу спирту відповідно до затвердженої норми в загальній кількості 7632,42 дал. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, підприємством занижено податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі 3 007 173,48 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 1 154 711,56 грн., за листопад 2010 року в сумі 515 765,70 грн. та за грудень 2010 року в сумі 1 336 696,22 грн., виходячи зі ставки такого збору на спирт етиловий у розмірі 39,4 грн. за 1 л спирту.

На підставі зазначеного вище акту перевірки 09.08.2011 року Тростянецькою ОДПІ прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000423200 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного збору на суму 3 758 968 грн., з яких 3 007 174 грн. основного платежу та 751 794 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000523200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 155 985 грн. за основним платежем та 288 996 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000623200 про збільшення на 623 219 грн. грошового зобов'язання з податку на прибуток і на 155 805 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаними рішеннями, ДП "Тростянецький спиртзавод" у порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Держаної податкової адміністрації у Вінницькій області. За наслідками її розгляду винесено рішення № 21900/10/25-009 від 21.10.2011 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ № 0000423200 від 09.08.2011 року про сплату 3 007 174 грн. акцизного збору та 751 794 грн. штрафних (фінансових) санкцій та скасування у зв'язку з порушенням пункту 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України податкових повідомлень-рішень Тростянецької ОДПІ № 0000523200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9665 грн. і № 0000623200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 907 грн.

Враховуючи зазначене рішення ДПА у Вінницькій області, 27.10.2011 року Тростянецькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122320 та № 0000132320, якими ДП "Тростянецький спиртзавод" порівняно з рішеннями від 09.08.2011 року зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 22 907 грн. та з податку на додану вартість на суму 9665 грн.

У подальшому Державна податкова адміністрація України за результатами розгляду повторної скарги позивача прийнято рішення № 338/7/10-2 від 05.01.2012 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ № 0000523200 від 09.08.2011 року з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області від 21.10.2011 року № 21900/10/25-009 в частині визначення підприємству ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту на 745 800 грн. по операціях з ТОВ "Трейдбуд" та у відповідній частині штрафні санкції. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 09.08.2011 року № 0000623200 з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області від 21.10.2011 року № 21900/10/25-009 і податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року № 0000423200 залишено без змін.

За наслідками процедури адміністративного оскарження залишилося чинним податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ № 0000423200 від 09.08.2011 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з акцизного збору на суму 3 758 968 грн., з яких 3 007 174 грн. основного платежу та 751 794 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідачем з огляду на рішення ДПА у Вінницькій області від 21.10.2011 року № 21900/10/25-009 та рішення ДПА України від 05.01.2012 року № 338/7/10-2 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000122320 від 27.10.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 756 117 грн., з яких 623 219 грн. за основним платежем та 132 898 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000032320 від 16.01.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 503 066 грн., з яких 410 185 грн. основного платежу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92 881 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "Тростянецький спиртзавод" з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як стверджує відповідач, ДП "Тростянецький спиртзавод" необґрунтовано зарахувало до складу своїх валових витрат витрати на оплату транспортних послуг в сумі 160 000 грн. за жовтень 2010 року, в сумі 479 012,08 грн. за листопад 2010 року, в сумі 1 040 216,76 грн. за грудень 2010 року, в сумі 40 000 грн. за лютий 2011 року та в сумі 153 333,33 грн. за березень 2011 року, які були придбані у ТОВ "Бетта" на підставі нікчемного правочину, укладеного без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Виходячи із приписів п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного товару (послуг) є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

У звітній період ДП "Тростянецький спиртзавод" перебувало в господарських відносинах з ТОВ "Бетта" у зв'язку з придбанням в цього контрагента автотранспортних послуг з перевезення виробленого підприємством спирту. Реальність відповідних господарських операцій на час проведення перевірки була підтверджена усіма необхідними первинними бухгалтерськими та іншими документами, зокрема, договорами і додатковими угодами до них, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Факт наявності у позивача таких документів під час перевірки відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів дійшла висновку, що правочини між ДП "Тростянецький спиртзавод" та ТОВ "Бетта" не можуть бути визнанні як нікчемні в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Факт перевезення ТОВ "Бетта" спирту, відвантаженого позивачем у період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, безспірно засвідчується відповідним Реєстром за підписом посадових осіб Держфінінспекції у Вінницькій області та ДП "Тростянецький спиртзавод". З його змісту вбачається, що у вказаний період ТОВ "Бетта" перевезло 571 644,50 дал виробленого підприємством спирту, за виконані роботи загалом було сплачено 3 726 642,66 грн., заборгованість з оплати наданих послуг станом на 31.12.2011 року відсутня (том 2, а.с. 166-197). При цьому суд бере до уваги ту обставину, що зазначений Реєстр містить посилання на всі необхідні реквізити первинних документів (ТТН, актів здачі-приймання, договори, податкові накладні), з яких додатково можна зробити висновок про їх відповідність вимогам чинного законодавства в частині оформлення.

Стосовно законності віднесення ДП "Тростянецький спиртзавод" до податкового кредиту грудня 2009 року та березня 2010 року податку на додану вартість в сумі відповідно 12 340,67 грн. та 23 388,83 грн. за податковими накладними, отриманими від постачальників ДП "Нафтогазмережі" і ТОВ "Уніксервісторг", колегія суддів зазначає наступне .

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (№ 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.4 п. 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ДП "Тростянецький спиртзавод" у грудні 2009 року задекларувало податковий кредит всього на суму 3 738 406 грн., в тому числі ПДВ - 747 681 грн., до якого віднесло вартість послуг по транспортуванню газу ДП "Нафтогазмережі" на суму 74 044 грн., в тому числі ПДВ - 12 340,07 грн. Декларуючи податок на додану вартість за березень 2010 року позивач відніс до податкового кредиту цього звітного періоду вартість поставленого йому ТОВ "Уніксервісторг" товару (меляси) на загальну суму 116 666,67 грн., в тому числі ПДВ - 23 333,33 грн.

Реальність відповідних господарських операцій з вказаними контрагентами Тростянецькою ОДПІ під сумнів не ставиться, однак повністю підтверджена документально під час розгляду справи.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставлять у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000423200 від 09.08.2011 року про збільшення позивачу грошового зобов'язання з акцизного збору на суму 3 758 968 грн., з яких 3 007 174 грн. основного платежу та 751 794 грн. - штрафні (фінансові) санкції, колегія суддів вважає за потрібне зазначити на ступне.

Підставою для прийняття Тростянецькою ОДПІ вказаного рішення став висновок акту перевірки про те, що у жовтні-грудні 2010 року ДП "Тростянецький спиртзавод" не забезпечило нормативного виходу спирту в загальній кількості 7783,63 дал умовного спирту, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Закон № 481/95-ВР) є підставою для донарахування підприємству акцизного збору в сумі 3 007 173,48 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 1 154 711,56 грн., за листопад 2010 року в сумі 515 765,70 грн. та за грудень 2010 року в сумі 1 336 696,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" норми витрат і виходу спирту етилового коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджується в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 13 цього Закону передбачено, що за понаднормові втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом.

Висновки Тростянецької ОДПІ про заниження ДП "Тростянецький спиртзавод" акцизного збору в сумі 3 007 173,48 грн. ґрунтуються на тому, що позивач у жовтні-грудні 2010 року не забезпечив нормативного виходу спирту етилового.

Норми виходу спирту з крохмалевмісної та цукровмісної сировини в спиртовому виробництві затверджені Інструкцією з нормування виходів етилового спирту при переробці крохмалевмісної і цукровмісної сировини в спиртовій галузі, яка затверджена наказом Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України № 44 від 05.02.2004 року. Копія цієї Інструкція витребувана судом і міститься у матеріалах справи.

Згідно із п.п. 1.1.10 п. 1.1 розділу I вказаної Інструкції залежно від виду сировини, існуючої схеми виробництва і технічного оснащення заводів, практичний вихід спирту знаходиться в межах від 61,0 до 66,6 дал з 1 т умовного крохмалю сировини, що становить 84,74-92,35% від теоретичного виходу спирту.

Нормою виходу спирту відповідно до п.п. 1.1.11 Інструкції визнається встановлена кількість спирту, яку можна одержати з 1 тонни умовного крохмалю певного виду сировини при мінімальних технологічних втратах.

Як вбачається з Додатку 1 до Інструкції, норма виходу спирту етилового з 1 тонни умовного крохмалю при переробці меляси бурякової (саме така сировина використовувалася позивачем у спірний період) становить 66,5 дал.

За результатами господарської діяльності ДП "Тростянецький спиртзавод" у жовтні 2010 року внаслідок дефектності меляси, що перероблялася, фактичний вихід спирту був нижчий від нормативного. У зв'язку з цим 01.11.2010 року створеною на підприємстві комісією, до складу якої ввійшов зокрема завідувач сектором акцизного збору відділу оподаткування юридичних осіб Тростянецької ОДПІ ОСОБА_7, було відібрано середні проби меляси від загальної кількості переробленої меляси у 3 212 960 кг, яка поступила на виробництво в жовтні 2010 року.

Відповідно до протоколу випробувань УкрНДІспиртбіопрод № 6822 від 10.11.2010 року за наслідками перевірки фізико-хімічних та мікробіологічних показників зроблено висновок, що зразок меляси не відповідає вимогам ДСТУ 3696-98 "Меляса бурякова" за мікробіологічними показниками. Така меляса вважається дефектною для виробництва етилового спирту. Вихід спирту з 1 т умовного крохмалю даної меляси становить 64,14 дал для кількості 3 212 960 кг, яка поступила на виробництво у жовтні 2010 року. Меляса не дає нормативного виходу спирту за рахунок наявності у ній токсичних речовин, які негативно впливають на бродильну активність дріжджів. Цей висновок підтверджується значною кількістю незброджених цукрів, які залишаються в бражці та не споживаються дріжджами. Крім того, меляса сильно інфікована спороутворювальними бактеріями, що приводить до підвищення кислотності у дозрілій бражці та негативно впливає на життєдіяльність дріжджів.

Таким чином, з урахуванням дефектності меляси, що перероблялася у жовтні та грудні 2010 року, нормативним виходом спирту для підприємства в ці місяці слід вважати вихід спирту на рівні відповідно 64,14/63,52 дал з 1 т умовного крохмалю, а не 66,5 дал, які відповідачем взяті до уваги як норма під час перевірки і прийняття оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що визначені УкрНДІспиртбіопрод норми виходу спирту при переробці позивачем дефектної сировини в жовтні та грудні 2010 року були виконані, а отже підстав для висновку про порушення ним приписів ст. 13 Закону № 481/95-ВР немає.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 березня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.