Рішення № 30141799, 18.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2013 року Справа № 913/30/13-г

Провадження №2/913/30/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс»,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 272640 грн. 72 коп.

Суддя Седляр О.О.

в присутності представників сторін:

від позивача: не прибув (явка обов'язкова);

від відповідача: не прибув ( явка обов'язкова),

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суму основного боргу 220960 грн. 35 коп., неустойку за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 42264 грн. 45 коп., 3% річних у сумі 8347 грн. 63 коп. та неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 1068 грн. 30 коп. за договором фінансового лізингу

№ 2200L10/00 від 01.02.2011.

Відповідач заявою б/н, б/д, яку здано у засіданні суду 31.01.2013, проти позовних вимог заперечує при цьому посилаючись на те, що :

- між сторонами не досягнуто усіх істотних умов договору, а саме щодо розміру лізингових платежів (умови розділу 7 договору, а саме п.п. 7.1, 7.2, 7.4 - 7.8 не дають сторонам підстав стверджувати, що між ними досягнуто згоди і вони чітко розуміють розмір лізингових платежів, порядок їх визначення, порядок сплати лізингових платежів);

- не визначена ціна предмета лізингу.

А тому враховуючи вищевикладене він вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з нього сум неустойки за прострочення сплати лізингових платежів та неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу та річних безпідставні та не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем 25.02.2013, до канцелярії суду, було здано додаткову заяву. Відповідно до неї він звернув увагу суду на те, що акт приймання-передачі щодо повернення предмету лізингу від 11.11.2011 підписаний не директором ТОВ «АРМ-Сервіс», а ніби то засновником Дугіновим С.О., однак на його думку даний документ повністю сфальшований. Даний висновок ґрунтується на тому, що директор підприємства ТОВ «АРМ-Сервіс» Красний В.М., відповідно до довідки Артемівського слідчого ізолятора від 23.12.2011 № 26284, знаходився під арештом з 26.08.2011 по 23.12.2011, а тому фізично не міг повернути предмет лізингу за даним договором. Крім того, відповідно до протоколу обшуку від 26.08.2011 печатка ТОВ «АРМ-Сервіс» була вилучена працівниками Артемівського ОБОЗ. Тому на його думку претензії позивача щодо стягнення лізингових платежів згідно 3-6 пунктів графіку не підтверджуються документально, а тому є безпідставними в силу вимог розділу 5 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представника позивача, суд встановив наступні фактичні обставини.

01.02.2011, між сторонами у справі, укладено договір фінансового лізингу № 2201L10/00 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався передати в платне користування на умовах фінансового лізингу майно (гусеничний гідравлічний HITACHI моделі ZAXIS 330LC-3 та гідро молот FURUKAWA моделі F35), а відповідач - прийняти це майно та своєчасно сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

На виконання умов п.1.1 даного договору Позивач відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2011 передав дану техніку відповідачеві (а.с. 28-29).

Пунктом 7.7 сторонами передбачено, що відповідач (лізингоодержувач) за користування предметом лізингу сплачує позивачу (лізингодавцю) лізингові платежі у грошовій одиниці України - гривні, згідно вказаному у Додатку № 2 до договору графіку платежів (а.с. 26).

Однак, у порушення даних умов відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, а тому позивач звернувся до суду з вимогою, щодо стягнення з нього заборгованості за період з квітня по листопад 2011 року у загальної сумі 220960 грн. 35 коп.

А також у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань та у відповідності до вимог п.8.2.1 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 06.08.2011 по 25.12.2012 у загальній сумі 42 264 грн. 45 коп., яку він теж просить стягнути з відповідача.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконання грошових зобов'язань та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8347 грн. 63 коп.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору позивач повідомленням від 27.10.2011 № 1836, яке відповідачем було отримано 09.11.2011, відмовився від Договору починаючи з 04.11.2011 та повідомив про повернення предмету лізингу.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відповідності до вимог п.11.5 сторони домовились про відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2011 ціна предмета лізингу (гусеничний гідравлічний HITACHI моделі ZAXIS 330LC-3 та гідро молот FURUKAWA моделі F35) становить 1 299763 грн., предмет лізингу був повернутий відповідачем 11.11.2011 року.

Виходячи з цих обставин, позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення повернення за період з 10.11.2011 по 11.11.2011, тобто за 2 дні прострочення у розмірі 1068 грн. 30 коп., яку теж просить стягнути з відповідача на свою користь.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 2 частини 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених вказаним параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 7.7 умов договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що графіки сплати лізингових платежів на підставі умов пунктів 7.1 - 7.7 Договору складені сторонами у справі та підписані ними без доповнень та зауважень.

Посилання відповідача на відсутність домовленості між сторонами зі всіх істотних умов договору фінансового лізингу № 2201L10/00 від 01.02.2011 судом не приймається до уваги та спростовується вищевикладеним.

Суд також не погоджується і з твердженнями відповідача про відсутність у позивача підстави у «повторному отриманні» сум відшкодування щодо предмету лізингу, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 12 укладеного Договору сторони встановили, що одним з випадків невиконання умов договору є невиконання платіжних зобов'язань. Наслідком такого випадку є обов'язок відповідача повернути предмет лізингу, а у випадку несвоєчасного повернення предмета лізингу передбачена відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки спірний договір лізингу був розірваний 04 листопада 2011 року, а предмет лізингу було повернуто 11 листопада 2011 року, позивач правомірно скористався своїм правом щодо застосування штрафних санкцій за весь час прострочення.

Умовою п. 11.5 Договору встановлена відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2011 ціна предмета лізингу становить 1 299 763 грн.

Виходячи з цих обставин, позивач нарахував пеню за період з 10.11.2011 (з дня, наступного після отримання поштового повідомлення про припинення дії договору) по 11.11.2011 (2 дні) у сумі 1068 грн. 30 коп.

Відповідно до вимог п. 8.2.1 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором , він сплачує позивачеві неустойку (пеню) з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано пеню за період з 06.08.2011 по 25.12.2012 враховуючи кожну дату платежу у загальній сумі 12303 грн. 62 коп.

Однак дані розрахунки не відповідають вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умови укладеного сторонами договору інших умов щодо принципів нарахування пені не містять.

Враховуючи вищевикладене за розрахунком суду належною до стягнення сумою пені є:

- за період з 06.08.2011 по 03.02.2012 (53230 грн. 33 коп. х 0,042% х 182 дня) у сумі 4068 грн. 93 коп.;

- за період з 06.09.2011 по 05.03.2012 (53263 грн. 59 коп. х 0,042% х 182 дня) у сумі 4071 грн. 47 коп.;

- за період з 06.10.2011 по 22.03.2012 (53330 грн. 13 коп. х 0,042% х 169 днів) у сумі 3695 грн. 24 коп.; за період з 23.03.2012 по 04.04.2012 (53330 грн. 13 коп. х 0,041% х 13 днів) у сумі 284 грн. 25 коп.;

- за період з 05.11.2011 по 22.03.2012 (61136 грн. 30 коп. х 0,042% х 139 днів) у сумі 3569 грн. 14 коп.; за період з 23.03.2012 по 04.05.2012 (61136 грн. 30 коп. х 0,041% х 43 дні) у сумі 1077 грн. 83 коп., 1а усього 16766 грн. 86 коп., тому у задоволенні решти вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів позивачеві слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем нараховані 3% річних за весь час прострочення платежу, що у загальній сумі складає 8347 грн. 63 коп.

Даний розрахунок позивача є обґрунтованим, відповідає умовам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 220960 грн. 35 коп., неустойки (пені) за прострочення лізингових платежів у сумі 16766 грн. 86 коп., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 1068 грн. 30 коп. та річних у сумі 8347 грн. 63 коп., з віднесенням на відповідача витрат з судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « АРМ-Сервіс», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 37-а, код 23473764 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 04070, м. Київ. вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код 33942232 заборгованість у сумі заборгованості у сумі 220960 грн. 35 коп., неустойки (пені) за прострочення лізингових платежів у сумі 16766 грн. 86 коп., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 1068 грн. 30 коп. та річних у сумі 8347 грн. 63 коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 4942 грн. 86 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 25497 грн. 59 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 25.03.2013.

Суддя О.О.Седляр