Рішення № 30141742, 25.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.13 р. Справа № 905/1832/13

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – не явився,

від відповідача – не явився.

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттайм» м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос» м. Маріуполь

про стягнення 15000,00грн. попередньої оплати та розірвання договору поставки № 04/11 від 12.11.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меттайм» м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить дві окремі вимоги: стягнення з відповідача 15000,00грн. попередньої оплати, яка перерахована платіжним дорученням № 475 від 16.11.2012р. на виконання умов договору поставки № 04/11 від 12.11.2012р. та розірвання зазначеного договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним відповідачу була перерахована за платіжним дорученням № 475 від 16.11.2012р. сума попередньої оплати в розмірі 15000,00грн. за товар, який узгоджений сторонами в договорі поставки № 04/11 від 12.11.2012р., однак, відповідач всупереч умовам договору зазначений товар не поставив, чим істотно порушив умови договору, що є підставою для його розірвання.

В підтвердження позову надав підписаний сторонами договір поставки № 04/11 від 12.11.2012р. з специфікацією, платіжне доручення № 475 від 16.11.2012р. на суму 15000,00грн., вимогу № 29 від 14.12.2012р. про повернення авансованого платежу, яка направлена відповідачу 14.12.2012р., відповідь відповідача № 19/12 від 27.12.2012р. на вимогу позивача № 29 від 14.12.2012р.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора і копія позовної заяви з додатками, так і ухвали суду були направлені стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представників позивача і відповідача і ненадання останнім відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

2

Предметом спору у даній справі є дві вимоги: перша є майновою - про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, яка перерахована останньому платіжним дорученням № 475 від 16.11.2012р. на виконання умов специфікації до договору поставки № 04/11 від 12.11.2012р., друга вимога є немайнового характеру і стосується розірвання зазначеного договору на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України у зв’язку з істотним порушенням його умов. Позовна заява сплачена позивачем судовим збором за двома вимогами, що відповідає Закону України «Про судовий збір».

Оцінюючи надані позивачем документи, на які він посилається як на підставу позову, господарський суд визначив наступне:

За своїм змістом та правовою природою договір № 04/11 від 12.11.2012р., є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За цим договором і специфікацією, яка є невід»ємною частиною договору, сторони погодили, що відповідач поставляє позивачу сталь листову х/к марка 08КП в кількості 6 тон за ціною 5966,67грн. без ПДВ на загальну суму 42960,24грн. на умовах платежу – 35% передплати, 65% по факту завантаження в машини з обумовленим строком поставки – протягом 10 робочих днів з дати отримання передплати.

Пунктом 9.1 договору встановлений строк його дії – до 31.12.2012р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що позивачем виконані умови договору, визначені у специфікації, за якою ним на рахунок відповідача, який вказаний в договорі перераховано 35% загальної вартості товару, що становить 15000,00грн. та підтверджується платіжним доручення № 475 від 16.11.2012р.

Сторони в специфікації узгодили, що відповідач зобов’язаний поставити товар в сумі 42960,24грн. протягом 10-ти робочих днів з дати отримання передплати від позивача. Датою оплати товару відповідно до п. 5.4 договору являється дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умовою поставки є EXW Маріуполь (Інкотермс 2000), тобто склад позивача.

Відповідач не здійснив поставку товару в обумовлений строк, чим порушив умови договору.

Частина 1 ст.664 ЦК України встановлює момент виконання обов’язку продавця передати товар, який вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Таким чином, відповідач як продавець повинен надати у розпорядження покупця (позивача) товар та повідомити його про готовність до передачі до 30.11.2012р. включно, що ним не зроблено.

У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем, на час звернення із позовом, поставка товару не здійснена, грошові кошти позивачу неповернуті, на вимогу позивача про повернення передоплати, відповідач не реагував, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 15000,00грн. в повному обсязі.

Що стосується другої вимоги позивача розірвати договір поставки № 04/11 від 12.11.2012р. на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України у зв’язку з істотним порушенням його умов, господарський суд виходить з наступного:

Порядок розірвання господарського договору встановлений ст. 188 Господарського кодексу України (далі – ГК України), відповідно до якої розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором;

3

сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або уразі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною четвертою ст.188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, правом якого скористувався позивач, звернувшись з вимогою про розірвання договору до господарського суду. Передбачене ст. 188 ГК надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка використовує його добровільно, виходячи з власних інтересів, та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі N 3-74гс11).

Відповідно до пункту другого ст. 651 Цивільного кодексу України ( далі по тексту – ЦК України ) договір може бути розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією із істотною умовою є завдання цією стороною шкоди в наслідок позбавлення того, на що інша сторона розраховувала при укладанні договору.

Як встановлено судом вище, отримавши кошти від покупця, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрос» взяті на себе зобов’язання з поставки товару у строки, встановлені договором, не виконало. Цей факт явився для позивача підставою для звернення до господарського суду з вимогою розірвати договір. Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін. Під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Таким чином, однією з передумов для односторонньої відмови від договору незалежно від особливостей відносин сторін є порушення договору, що було доведено позивачем.

З огляду на вищевказане, господарський суд вважає, що вимога позивача про розірвання договору № 04/11 від 12.11.2012р. задовольняється.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача, на нього покладається судовий збір в розмірі, сплаченому позивачем при зверненні до господарського суду з позовами майнового і немайнового характеру.

На підставі ст.ст. 526,530,610,612,651,664,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Меттайм» м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос» м. Маріуполь 15000,00грн. попередньої оплати та розірвання договору поставки № 04/11 від 12.11.2012р. в повному обсязі.

Розірвати договір поставки № 04/11 від 12.11.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меттайм» м. Київ і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрос» м. Маріуполь.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрос» м. Маріуполь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меттайм» м. Київ 15000,00грн. заборгованості і 2867,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 25.03.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.