Рішення № 30140461, 18.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2013 року Справа № 913/28/13-г

Провадження №2/913/28/13-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс»,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 837456 грн. 52 коп.

Суддя Седляр О.О.

в присутності представників сторін:

від позивача: не прибув (явка обов’язкова);

від відповідача: не прибув ( явка обов’язкова),

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суму основного боргу 490005 грн. 40 коп., неустойку за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 212886 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 40250 грн. 83 коп. та неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 94313 грн. 94 коп. за договором фінансового лізингу № 115-LD від 17.07.2007.

Відповідач заявою б/н, б/д, яку здано у засіданні суду 31.01.2013, проти позовних вимог заперечує при цьому посилаючись на те, що :

- в наданих позивачем матеріалах до позовної заяви відсутні будь-які докази виконання позивачем п.7.4 договору, а саме відсутнє письмове повідомлення з зазначенням суми платежу та окремого повідомлення про перерахунок лізингового платежу;

- здійснені позивачем дії, які не передбачені умовами договору повинні кваліфікуватися, як позадоговірні взаємовідносини, до яких , в свою чергу , повинен застосовуватися строк позовної давності;

- відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2011 позивач отримав від відповідача предмет лізингу у належному стані , а тому підстав у повторному отриманні сум відшкодування ціни предмету лізингу у позивача немає;

- позовні вимоги щодо стягнення основаного боргу є безпідставними, оскільки предмет лізингу за договором від 17.07.2007 № 115-LD, який є предметом розгляду даної справи, був позивачем отриманий 01.02.2011 та переданий нашому підприємству 01.02.2011 за іншим договором від 01.02.2011 № 2200L10/00;

- позивач при нарахуванні неустойки не застосував ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач заявою б/н, б/д, яка здана до канцелярії суду 25.02.2013, відповідно до якої він просить долучити до матеріалів справи рахунки-фактури за даним договором та вважає, що термін сплати за даними рахунками не відповідає позиції позивача, щодо обов’язковості виконання сторонами Договору графіку платежів.

При цьому, він просить суд звернути увагу на гарантійний лист відповідача № 106 від 28.02.2011, який був отриманий позивачем та про що зазначено ним у позовній заяві, і відповідно до якого здійснювались певні платежі протягом березня травня 2011 року, що на його думку означає схвалення позивачем зміну графіку платежів.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

17.07.2007, між сторонами у справі, укладено договір фінансового лізингу № 115-LD з додатковими угодами № 1 від 27.05.2008 та № 2 від 17.12.2008 (далі – Договір), відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язався передати в платне користування на умовах фінансового лізингу майно (гусеничний гідравлічний HITACHI моделі ZAXIS 330LC-3 та гідро молот FURUKAWA моделі F35), а відповідач – прийняти це майно та своєчасно сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

На виконання умов п.1.1 даного договору Позивач відповідно до акту приймання-передачі від 25.07.2007 передав дану техніку відповідачеві (а.с. 50-52).

Пунктом 7.5 сторонами передбачено, що відповідач (лізингоодержувач) за користування предметом лізингу сплачує позивачу (лізингодавцю) лізингові платежі у грошовій одиниці України – гривні, згідно вказаному у Додатку № 2 до додаткової угоди № 2 від 17.12.2008 до договору графіку платежів (а.с. 48-49).

Однак, у порушення даних умов відповідач свої зобов’язання перед позивачем належним чином не виконав, а тому позивач звернувся до суду з вимогою, щодо стягнення з нього заборгованості за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року у загальної сумі 490 005 грн. 40 коп.

А також у зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань та у відповідності до вимог п.8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 16.10.2009 по 25.12.2012 у загальній сумі 212 886 грн. 35 коп., яку він теж просить стягнути з відповідача.

Крім того, у зв’язку з несвоєчасним виконання грошових зобов’язань та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 40250 грн. 83 коп.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору позивач повідомленням від 25.08.2010 № 1430, яке відповідачем було отримано 31.08.2010, відмовився від Договору починаючи з 31.08.2010 та повідомив про повернення предмету лізингу.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов’язаний у разі закінчення строку лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відповідності до вимог п.12.5 сторони домовились про відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2011 ціна предмета лізингу (гусеничний гідравлічний HITACHI моделі ZAXIS 330LC-3 та гідромолот FURUKAWA моделі F35) становить 1 540 250 грн., предмет лізингу був повернутий відповідачем 01.02.2011 року.

Виходячи з цих обставин, позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення повернення за період з 06.09.2010 по 01.02.2011, тобто за 149 днів прострочення у розмірі 94313 грн. 94 коп.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 2 частини 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених вказаним параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 7.7 умов договору Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що графіки сплати лізингових платежів на підставі умов пунктів 7.5 Договору складені сторонами у справі та підписані ними без доповнень та зауважень.

Посилання відповідача на відсутність домовленості між сторонами зі всіх істотних умов договору фінансового лізингу № 115-LD від 17.07.2007 судом не приймається до уваги та спростовується вищевикладеним.

При цьому, також спростовуються і твердження відповідача про те, що позивач відповідно до наданих йому рахунків та отриманого від нього гарантійного листа № 106 від 28.02.2011, змінив графік лізингових платежів, оскільки п.9.4 укладеного сторонами договору передбачено, що лише Лізингодавець (позивач) має право змінювати порядок погашення заборгованості , якщо останній вважає це за необхідне. Щодо можливості Лізингоодержувача (відповідач) змінювати графік лізингових платежів у даному Договорі не зазначено.

Однак, заслуговують на увагу твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення заборгованості по лізинговим платежам застосовуються загальні строки позовної давності в три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що за пред’явленим позовом позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за період з 15.10.2009 по 31.08.2010 , при цьому позивач звернувся до суду з даним позовом - 26.12.2012 ( згідно довідки альтернативної служби доставки), тобто з частковим пропуском строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з 15.10.2009 по 15.12.2009 (включно), тобто обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума заборгованості за період з 15.01.2010 по 31.08.2011 у сумі 378978 грн. 50 коп. А тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті лізингових платежів підлягають задоволенню у сумі 378978 грн. 50 коп., у решті у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність у позивача підстави у «повторному отриманні» сум відшкодування щодо предмету лізингу, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 12 укладеного Договору сторони встановили, що одним з випадків невиконання умов договору є невиконання платіжних зобов’язань. Наслідком такого випадку є обов’язок відповідача повернути предмет лізингу, а у випадку несвоєчасного повернення предмета лізингу передбачена відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки спірний договір лізингу був розірваний 31.08.2011, а предмет лізингу було повернуто 01.02.2011, позивач правомірно скористався своїм правом щодо застосування штрафних санкцій за весь час прострочення.

Умовою п. 12.5 Договору встановлена відповідальність за несвоєчасний демонтаж та повернення предмету лізингу у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нарахована на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до акту приймання-передачі від 25.07.2007 ціна предмета лізингу становить 1 540 250 грн.

Виходячи з цих обставин, позивач нарахував пеню за період з 06.09.2010 по 01.02.2011 (149 днів) у сумі 94313 грн. 94 коп.

Відповідно до вимог п. 8.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором , він сплачує позивачеві неустойку (пеню) з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов’язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано пеню за період з 16.10.2009 по 25.12.2012 у загальній сумі 212 886 грн. 35 коп.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умови укладеного сторонами договору інших умов щодо принципів нарахування пені не містять.

Однак, враховуючи те, щодо основного боргу судом було застосовано частково позовну давність та з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування за розрахунком суду належною до стягнення сумою пені є:

- за період з 16.01.2010 по 07.06.2010 (44855 грн. 05 коп. х 0,056% х 143 дня) у сумі 3592 грн. 69 коп.;

- за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 (44855 грн. 05 коп. х 0,052% х 30 днів) у сумі 698 грн. 56 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 16.03.2012 (44855 грн. 05 коп. х 0,046% х 9 днів) у сумі 185 грн. 70 коп.

- за період з 16.02.2010 по 07.06.2010 (44855 грн. 61 коп. х 0,056% х 112 днів) у сумі 2813 грн. 89 коп.

- за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 (44855 грн. 61 коп. х 0,052% х 30 днів) у сумі 698 грн. 57 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (44855 грн. 61 коп. х 0,046% х 33 днів) у сумі 687 грн. 54 коп.

- за період з 10.08.2010 по 16.08.2010 (44855 грн. 61 коп. х 0,042% х 7 днів) у сумі 1312 грн. 87 коп.;

- за період з 16.03.2010 по 07.06.2010 (44718 грн. 29 коп. х 0,056% х 84 дня) у сумі 2103 грн. 96 коп.

- за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 (44718 грн. 29 коп. х 0,052% х 30 днів) у сумі 696 грн. 43 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (44718 грн. 29 коп. х 0,046% х 33 днів) у сумі 685 грн. 44 коп.

- за період з 10.08.2010 по 13.09.2010 (44718 грн. 29 коп. х 0,042% х 35 днів) у сумі 657 грн. 36 коп.;

- за період з 16.04.2010 по 07.06.2010 (44428 грн. 49 коп. х 0,056% х 53 дня) у сумі 1318 грн. 89 коп.

- за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 (44428 грн. 49 коп. х 0,052% х 30 днів) у сумі 691 грн. 92 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (44428 грн. 49 коп. х 0,046% х 33 днів) у сумі 680 грн. 99 коп.

- за період з 10.08.2010 по 16.10.2010 (44428 грн. 49 коп. х 0,042% х 66 днів) у сумі 1231 грн. 56 коп.;

- за період з 16.05.2010 по 07.06.2010 (44426 грн. 26 коп. х 0,056% х 23 дня) у сумі 572 грн. 32 коп.

- за період з 08.06.2010 по 07.07.2010 (44426 грн. 26 коп. х 0,052% х 30 днів) у сумі 691 грн. 88 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (44426 грн. 26 коп. х 0,046% х 33 днів) у сумі 680 грн. 96 коп.

- за період з 10.08.2010 по 15.11.2010 (44426 грн. 26 коп. х 0,042% х 96 днів) у сумі 1791 грн. 27 коп.;

- за період з 16.06.2010 по 07.07.2010 (44364 грн. 60 коп. х 0,052% х 22 дня) у сумі 506 грн. 68 коп.;

- за період з 08.07.2010 по 09.08.2010 (44364 грн. 60 коп. х 0,046% х 33 днів) у сумі 680 грн. 01 коп.

- за період з 10.08.2010 по 16.12.2010 (44364 грн. 60 коп. х 0,042% х 127 днів) у сумі 2366 грн. 41 коп.;

- за період з 16.07.2010 по 09.08.2010 (44290 грн. 61 коп. х 0,046% х 25 днів) у сумі 514 грн. 30 коп.;

- за період з 10.08.2010 по 15.01.2011 (44290 грн. 61 коп. х 0,042% х 157 днів) у сумі 2920 грн. 52 коп.;

- за період з 16.08.2010 по 15.02.2011 (44225 грн. 02 коп. х 0,042% х 182 дня) у сумі 3380 грн. 56 коп.;

- за період з 31.08.2010 по 02.03.2011 (22814 грн. 57 коп. х 0,042% х 182 дня) у сумі 1743 грн. 95 коп., а усього 29106 грн. 53 коп., тому у задоволенні решти вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів позивачеві слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем нараховані 3% річних за весь час прострочення платежу, що у загальній сумі складає 40 250 грн. 83 коп.

Враховуючи те, щодо основного боргу судом було застосовано частково позовну давність, то з врахуванням цього розрахунок позивача не є обґрунтованим, оскільки нарахований позивачем поза межами 3-х річного строку позовної давності, з врахуванням вищевикладеного до стягнення підлягаю лише річні нараховані за період з 16.01.2009 по 25.12.2012 у сумі 29948 грн. 80 коп.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 378978 грн. 50 коп., неустойки (пені) за прострочення лізингових платежів у сумі 29106 грн. 53 коп., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 94313 грн. 94 коп. та річних у сумі 29948 грн. 80 коп., з віднесенням на відповідача витрат з судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « АРМ-Сервіс», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 37-а, код 23473764 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» 04070, м. Київ. вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код 33942232 заборгованості у сумі 378978 грн. 50 коп., неустойки (пені) за прострочення лізингових платежів у сумі 29106 грн. 53 коп., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 94313 грн. 94 коп. та річних у сумі 29948 грн. 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 10646 грн. 96 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості у сумі 111026 грн. 90 коп., пені у сумі 183779 грн. 82 коп. та річних у сумі 10302 грн. 03 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 25.03.2013.

Суддя О.О.Седляр