Рішення № 30139458, 19.03.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 рокуСправа № 912/127/13-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/127/13-г

за позовом: Фізичної особи - підприємця Базик Руслана Віталійовича, м. Кіровоград

до відповідача: Державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод", м. Кіровоград

про стягнення 36 839,93 грн.

Представники сторін:

від позивача - Моргунова Т.О., довіреність №6270 від 28.09.2012р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.03.2013р. до 12:30 год 19.03.2013р., згідно норм ст. 77 ГПК України.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 14.03.2013р., а отже відповідач належним чином повідомлений про дачу та місце проведення наступного судового засідання, що підтверджено особистим підписом представника ДП "Кіровоградський ремонтний завод" Гирик В.М. на повідомлені про судове засідання від 14.03.2013р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фізична особа - підприємець Базик Руслан Віталійович звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" - 37 379,89 грн. заборгованості, яка виникла за договором позики, з якої: 30 000,00 грн. сума основного боргу та 7 379,89 грн. інфляційних втрат.

14.03.2013р. позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ДП "Кіровоградський ремонтний завод" заборгованість в розмірі 36 839,93 грн, з якої: 30 000,00 грн основний борг, 6 839,93 грн інфляційні втрати (а.с. 48).

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2013р. заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав повністю.

Відповідач у своїх письмових запереченнях № 101 від 18.02.2013 р. позовні вимоги щодо основного боргу в сумі 30 000,00 грн визнав, а відносно стягнення штрафних санкцій заперечив. Крім того, відповідач вважає, що у господарського суду є підстави застосувати позовну давність згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008р. між фізичною особою - підприємцем Базик Р.В. (позикодавець, позивач) та державним підприємством "Кіровоградський ремонтний завод" (позичальник, відповідач) укладено договір позики № 557 (далі по тексту - Договір).

За умовами укладеного Договору позивач передає у власність відповідачеві грошові кошти в сумі 30 000,00 грн, а відповідач зобов'язується повернути позивачеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок. Отримані за цим Договором кошти відповідач має право використати для здійснення фінансово-господарської діяльності (розділ І Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору позика надається на 3 місяці з дня підписання Договору.

Укладений між сторонами договір № 557 від 07.11.2008р. за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 глави 71 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та перерахував на банківський рахунок відповідача згідно платіжного доручення №30 від 07.11.2008 р. суму позики в розмірі 30 000,00 грн (а.с. 8). Факт перерахування позивачем суми позики також підтверджується банківською випискою від 07.11.2008р. (а.с. 9).

Відповідач отримання суми позики не заперечив, однак у встановлений Договором строк позику не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензії від 26.11.2009р., 08.06.2011р., 22.10.2012 р. (а.с. 11, 43, 44).

На отримані претензії відповідач надав відповіді № 632 від 18.12.2009р. та № 351 від 07.07.2011р., в яких визнав суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн та гарантував їх повернення при поліпшенні фінансового становища підприємства (а.с. 45, 46).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач не заперечив існування заборгованості за договором позики в сумі 30 000,00 грн. Однак, відповідач просить господарський суд застосувати позовну давність щодо заявлених позовних вимог, про що вказує у запереченнях №101 від 18.02.2013р. та письмових поясненнях від 18.02.2013р.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, за вимогами ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчинив дії по визнанню ним свого боргу перед позивачем. Так, відповідач визнав борг в сумі 30 000,00 грн і гарантував його оплату у відповідях на претензії позивача від 18.12.2009р. та від 07.07.2011р., підписав з позивачем акти звірки розрахунків від 27.11.2009р., від 30.11.200р., від 31.08.2011р., від 30.11.2012р. (а.с. 39, 40, 41, 42, 45, 46).

Виходячи з дати підписання відповідачем останнього акту звірки розрахунків за договором №557 від 07.11.2008 р. на суму 30 000,00 грн від 30.11.2012 р., строк позовної давності за даними вимогами слід рахувати від 30.11.2012 р. Отже строк позовної давності закінчується 30.11.2015 р., тоді як позов подано 22.01.2013 р. Таким чином, на час подання позову строк позовної давності не закінчився.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем суми позики розмірі 30 000,00 грн, позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6 839,93 грн за період з лютого 2009 р. по березень 2012 р. включно.

Вказані вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Втрати внаслідок інфляційних процесів не є санкціями, а є сумою знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ФОП Базик Р.В. про стягнення з ДП "Кіровоградський ремонтний завод" 30 000,00 грн основного боргу та 6 839,93 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Кіровоградський ремонтний завод" (25005, м.Кіровоград, вул. Добровольського, 2., ідентифікаційний код 07646544) на користь фізичної особи - підприємця Базик Руслана Віталійовича (25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 19, кв. 87, ідентифікаційний номер 2783807155) заборгованість в сумі 36 839,93 грн з якої: 30 000,00 грн основний борг та 6 839,93 грн інфляційні втрати, а також 1 720,50 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити державному підприємству "Кіровоградський ремонтний завод" за адресою: 25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2.

Повне рішення складено 25.03.2013р.

Суддя В.В.Тимошевська