Рішення № 30136442, 21.03.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" березня 2013 р. Справа № 906/261/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапчука С.Л., представника за довіреністю №08/16444-009098

від 26.12.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Ярунська сільгосптехніка" (с.Степове Новоград-Волинського району)

про стягнення 5383,09 грн.

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Ярунська сільгосптехніка" про стягнення 5383,09 грн., з яких: 4028,10грн. заборгованості за активну електроенергію, 1272,57грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 68,68грн. пені, 13,74грн. - 3% річних та 1720,50грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2013р. прийнято позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 04.03.2013р., витребувано документи, які необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.03.2013р. відкладено розгляд справи на 21.03.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2013р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 21.02.2013р., від 04.03.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000211562807 про вручення 12.03.2013р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 40).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2003р. між Новоград-Волинським районом електричних мереж (постачальник), який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та Відкритим акціонерним товариством "Ярунська сільгосптехніка" (споживач) був укладений договір №220 про постачання електричної енергії споживачам (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (а.с.11-14, 25-29).

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Аналогічне положення міститься у ст.275 Господарського кодексу України.

Згідно з п.2.2.3 договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

У п. 2.2.5 договору сторони обумовили, що споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем (додаток №5-Н).

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами відповідно до класів напруги, показників лічильників та тарифних груп кожної точки обліку (додатки 3.1; 3.2; 3.3).

Відповідно до п.7.3 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, авансовими платежами вартості заявленого споживання електроенергії згідно з додатком №1 до договору, з врахуванням сальдо на початок місяця. Остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову до суду, за період з грудня 2012р. по січень 2013р., утворилась заборгованість перед позивачем: - за активну електроенергію в сумі 4028,10грн., що підтверджується рахунками за активну електроенергію №35691 від 18.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 3132,05грн., додатком до даного рахунку (а.с.53-54), №3707 від 23.01.2013р. за січень 2013 року на суму 896,05грн., додатком до даного рахунку (а.с.60, 58), обґрунтованим розрахунком заборгованості за активну електроенергію (а.с.7); - за реактивну електроенергію в сумі 1272,57грн., що підтверджується рахунками за реактивну електроенергію №35692 від 18.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 868,10грн., додатком до даного рахунку (а.с. 55,56), №3708 від 23.01.2013р. за січень 2013р. на суму 404,47грн., додатком до даного рахунку (а.с.59, 57), обґрунтованим розрахунком заборгованості за реактивну електроенергію (а.с.8), а також письмовими поясненнями щодо розрахунків за спожиту активну та реактивну електричну енергію (а.с.44-45).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5300,67грн., серед яких заборгованість в розмірі 4028,10грн. за активну електричну енергію, в розмірі 1272,57грн. за реактивну електричну енергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №220 від 17.12.2003р. про постачання електричної енергії споживачам.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У абзаці 2 п.7.4 договору сторони встановили, що на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством. Сума нарахованої пені, інфляційні та річні пред'являються споживачу у встановленому законодавством порядку.

На підставі п.7.4 договору №220 від 17.12.2003р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нараховано пеню за період з 24.12.2012р. по 23.01.2013р. на суму боргу 4000,15грн. та за період з 24.01.2013р. по 01.02.2013р. на суму боргу 5300,67грн., яка згідно з розрахунком позивача становить 68,68грн. (а.с.10).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив його обґрунтованість та дійшов висновку, що нарахована позивачем у цьому розрахунку сума пені - 68,68грн. є правомірною та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 13,74грн. 3% річних.

Так, приписами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних складає 13,74грн. (а.с.9, пояснення а.с. 46).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд визначив правомірність нарахованої до стягнення суми процентів річних, яка становить 13,74грн., а отже, обґрунтованість позовних вимог в цій частині, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст.6, 509, 525, 526, ч.ч.1,3 ст.549, ст.610, ч.1 ст.612, ст.625, ст. 627, ч.1 ст.628, ст.714 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 275 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ярунська сільгосптехніка" (11762, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Степове, ідентифікаційний код 00903728) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул.Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622)

- 4028,10грн. заборгованості за активну електричну енергію на розрахунковий рахунок 26039301769 в філії Житомирського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 26392693;

- 1272,57грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 13,74грн. - 3% річних, 68,68грн. пені, 1720,50грн. судового збору на розрахунковий рахунок 26008002011613 в ПАТ "Перший Інвестиційний банк" м.Житомир, МФО 300506, код 22048622.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.03.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.)