Постанова № 30136430, 18.03.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Справа № 5002-5/4082-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Волкова К.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

відповідача - Ібрагімов А.Ш., представник, довіреність № 777 від 12.12.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-5/4082-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ,01001)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, Сімферополь, 95001)

про стягнення 165776414,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про стягнення 165776414,70 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2183/11 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-5/4082-2012 позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму боргу у розмірі 17631506,36 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 998498,45 грн., три відсотки річних у розмірі 3642137, 28 грн., пеню у розмірі 12910446,36 грн., а всього 35182588,45 грн.; в частині стягнення боргу в сумі 19275,25 грн. відмовлено.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідачем не виконувались умови договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2183/11 в частині оплати за поставлений природний газ, відповідачем не надано доказів оплати вказаної заборгованості. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що станом на момент звернення позивача до суду відповідачем було перераховано 19275,25 грн. за поставлений природний газ, які позивач включив у заборгованість.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-5/4082-2012 провадження по справі припинено в частині стягнення основної суми боргу в сумі 130574551,00 грн. у зв`язку з оплатою вказаної суми відповідачем після звернення позивача до суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач нараховував інфляційні на суму боргу разом з інфляційними, які були нараховані за попередній місяць, тобто нараховував інфляційні втрати на інфляцію за попередній місяць. Також заявник апеляційної скарги зауважує, що найменший період визначення індексу інфляції становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочи. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів. Відповідач зазначає, що у зв'язку з порушенням провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2013 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Волкова К.В., Плута В.М. та призначена до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2183/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю (з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року) природний газ за актом приймання-передачі в обсязі до 283036,00 тис. куб. м. (у тому числі по місяцях кварталів), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору, (далі - Договір), (а.с. 7-11, т.1).

Розділом 5 Договору встановлена ціна газу.

Пунктом 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінювалась вартість газу (а.с. 12-14, т. 1).

Розділом 7 Договору встановлена відповідальність сторін.

На виконання умов Договору протягом жовтня-грудня 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 162316,363 тис. куб. м. на загальну суму 202977872,35 грн. (а.с.15-24, т.1).

Проте відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 148225332,61 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, нарахованих на неї пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Потягом розгляду справи відповідач сплатив за поставлений природний газ суму в розмірі 130574551,00 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню частково, виходячи з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 14/2183/11 від 30 вересня 2011 року.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що умови Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2183/11 від 30.09.2011 відповідачем порушувались в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основна заборгованість в розмірі 130574551,00 грн. відповідачем сплачена, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно припинено провадження в цій частині позовних вимог та правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 19275,25 грн.

Задоволення судом позову з відшкодування основної суми заборгованості в розмірі 17631506,36 грн. відповідає вказаним вище нормам, обставинам справи та рішення суду в цій частині судова колегія визнає правильним.

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що відповідач безпідставно користувався належними позивачу коштами протягом певного часу, на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та три процента річних, нарахованих на суму заборгованості за весь час прострочення.

Нарахована позивачем також і пеня за несвоєчасне виконання грошового зобо`язання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 998498,45 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3642137, 28 грн. та пені у розмірі 12910446,36 грн., оскільки це є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат понесених ним від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши доводи суду першої інстанції, судова колегія визнає їх передчасними, а доводи відповідача по справі такими, що підлягають врахуванню з наступних підстав.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 998498,45 грн. за весь час прострочення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним не враховані місяці, в яких мала місце дефляція. Так, інфляційні втрати у травні, червні, липні, серпні 2012 року позивачем в порушення норм діючого законодавства не враховувались.

Позивач нараховував інфляційні на суму боргу разом з інфляційними, які були нараховані за попередній місяць (тобто нараховував інфляційне відшкодування на інфляцію за попередній місяць). Так, при розрахунку інфляційного відшкодування з 23.11.2011 по 15.12.2011 за зобов'язаннями жовтня 2011 року, позивачем до суми простроченого платежу на 15.12.2011 (сума простроченого платежу 983040,83 грн.) додано суму інфляційного відшкодування за період з 14.11.2011 по 23.11.2011 за зобов'язаннями жовтня 2011 року (сума інфляційного відшкодування 12579, 67 грн.) - разом 995620,50 грн., з якої розраховано інфляційне відшкодування за період з 23.11.2011 по 15.12.2011.

Аналогічні порушення допущені в періодах з 20.12.2011 по 13.01.2012, з 16.01.2012 по 15.02.2012 та з 16.02.2012 по 13.03.2012.

Методика нарахування інфляційного відшкодування, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, у розрахунках позивача також відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж.

Листом Верховного Суду України "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що позивач нараховував інфляційне відшкодування з порушення норм діючого законодавства.

Вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині нараховування інфляційного відшкодування, перерахунок якого показав, що враховуючи весь період заборгованості, інфляційне відшкодування є меншим за 1.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12910446,36 грн. та 3% річних у розмірі 3642137,28 грн.

Дослідивши розрахунок 3 % річних, судова колегія дійшла висновку, що у розрахунку не враховані всі оплати відповідача, тому він є помилковим.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що відносно відповідача ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/98/13-г від 04.01.2013 порушено провадження про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство згідно вимог пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (далі - Закон).

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є конкурсними, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство. Відтак, на них розповсюджується дія статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до пункту 3 статті 19 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

На підставі даної норми , судова колегія вважає 3 % річних, інфляційні витрати та пеню такими, що не підлягають стягненню за весь час прострочення, тобто вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, судова колегія визнала можливим покласти на відповідача судовий збір в розмірі 13663,31 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-5/4082-2012 скасувати в частині стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені. В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ, п/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Училищна, 42а, Сімферополь, ЄДРПОУ 03348117, відомості про рахунки відсутні) суму боргу у розмірі 17631506,36 грн. та судовий збір у розмірі 13663,31 грн.

3. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ".

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.В. Волков

В.М. Плут

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, Київ, 01001).

2. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а, Сімферополь, 95001).