Постанова № 30136351, 20.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 909/1/13-г

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" за № 20 від 04.02.2013 року (вхідний № 126 від 14.02.2013 року),

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року

у справі № 909/1/13-г (суддя Ю.І.Грица),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід", м. Долина, Івано-Франківської області,

До відповідача: Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда", м. Коломия, Івано-Франківської області,

Про стягнення 22800,00 грн. заборгованості, 1717,84 грн. штрафних санкцій та стягнення судового збору.

За участю представників сторін

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від позивача: Василюк М.В. - п/к за довіреністю Вих № 128 від 05.03.2013р.

Представнику, який прибув в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 14.02.2013 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 909/1/13-г господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченка Я.О. (а.с. 49).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року прийнято апеляційну скаргу № 20 від 04.02.2013 року (вхідний № 126 від 14.02.2013 року) Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" до провадження та розгляд скарги призначено на 06.03.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(а.с. 51, 52).

04.03.2013 р. за вх. № 05-04/174/13 від позивача, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд, апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 25.01.2013 р. - без змін.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 р. (неприбуття у судове засідання представника апелянта з невідомих для суду причин) розгляд справи відкладено на 20.03.2013 р., про що сторони були повідомлені у встановленому порядку.

Скаржник (СП ТзОВ "Лісова компанія "Лаванда"), повторно, повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення мвісцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги по суті без участі представника апелянта та не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/1/13-г.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року у справі № 909/1/13-г (суддя Ю.І.Грица) вирішено: позов задовольнити (абзац перший резолютивної частини рішення). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда", вул. Й.Сліпого, 28, м. Коломия, Івано-Франківської області, 782000 (код ЄДРПОУ 31656159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід", вул. Обліски, 139, м. Долина, Івано-Франківської області, 77500 (код ЄДРПОУ 30906034, п/р 2600305972001 в ІФФ АБ «Київська Русь», МФО 336008) заборгованість в сумі 22800,00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот грн.), штрафні санкції в сумі 1717 грн. 84 коп. 9олна тисяча сімсот сімнадцять грн. 84 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) (абзац другий резолютивної частини рішення)(а.с. 43-44).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду скаржник/відповідач: (СП ТзОВ "Лісова компанія "Лаванда") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2013 р. у справі № 909/1/13-г скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема вважає, що місцевим судом не правомірно не прийнято до уваги пропуск позивачем строку позовної давності, який передбачено ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ)(із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року) Женева, 19 травня 1956 року», якою для даних спірних відносин встановлено термін позовної давності в один рік, про що відповідачем, 22.01.2013 р. суду першої інстанції було подано заяву про застосування судом позовної давності. З огляду на те, що ст. 259 ЦК України, на думку апелянта, не відповідає Конвенції, а відтак є недійсною, тому вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Спільне українсько-ізраїльське Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" (СП ТзОВ "Лісова компанія "Лаванда") є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код: 31656159, місцезнаходження юридичною особи: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Й. Сліпого, будинок, 28, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АС № 290850, виданий станом на 04.01.2013р. (а.с. 29).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" (ТзОВ "Транс-Захід") є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код: 30906034, місцезнаходження юридичною особи: 77500, Івано-Франківська обл., місто Долина, вулиця Обліски, будинок, 139, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 645696 та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с. 10, 11).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" ("Перевізник" - за Договором) та Спільним українсько-ізраїльським товариством з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" ("Замовник" - за Договором) було укладено Договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні № 15/03/11 (Далі за текстом - Договір).

Вказаний договір укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним право чином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого не доведено сторонами перед судом.

Зазначений Договір за своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками є договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом.

Відповідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Зазначений Договір перевезення є трьохстороннім договором (Відправник (в нашому випадку - Замовник, Відповідач - у справі), Перевізник (Позивач - у справі), Одержувач - Arespan Brossa S.r.I. Piazza 1 Maggio, 1, 14047 Mombercelli ITALY) (постанова Вищого господарського суду України від 24.02.2010р. у справі № 11/237).

Предметом даного Договору є порядок взаємовідносин, які виникають між Замовником та Перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажу в міжнародному автомобільному сполученні (п.1.1. Договору).

Як випливає із п. 2.2. цього Договору, взаємовідносини Замовника та Перевізника ґрунтуються на положеннях Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78 року, Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП), міжнародними договорами, а також діючими нормативними актами України та даним Договором.

Згідно із п. 2.3. Договору, на кожне окреме завантаження оформляється транспортне замовлення, яке має опис умов і особливості перевезення і є додатком до даного Договору. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної (далі за текстом - ТТН) встановленого взірця (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу і митних органів.

У розділі 3 Договору сторони передбачили порядок планування перевезень, зокрема, в другому реченні п. 3.2. Договору зазначено, що умови описані у конкретному транспортному замовленні мають перевагу по відношенню до умов справжнього Договору.

Розділом 4 Договору сторони визначили обов'язки сторін.

Так, відповідно до п. 4.1.1. Замовник зобов'язується повідомити у своїй заявці всю необхідну інформацію про перевезення по формі, вказаній у п. 3.1. Договору, у термін, обумовлений умовами Договору, надати Перевізнику вантаж для міжнародних перевезень (п. 4.1.2. Договору), підготувати вантаж та правильно оформити супровідні документи (п. 4.1.3.), протягом 48 годин після завантаження товару та відправлення товарно-транспортних документів, оформити попереднє повідомлення і повідомити його номер Перевізнику… (п. 4.1.4.), забезпечити проведення процедури завантаження/розвантаження транспортних засобів (далі за текстом - ТЗ) і митне оформлення вантажу, який перевозиться протягом 24 годин на території України і 48 годин на іншій території, виключаючи вихідні і святкові дні країни перебування, при прибутті транспортного засобу на місце проведення операції до 10.00 годин місцевого часу (п. 4.1.5.).

Згідно з п. 4.1.6. Договору, Замовник зобов'язаний: забезпечити розбірливе маркування вантажу (п. 4.1.6.), надавати допомогу при завантаженні (п. 4.1.7.), негайно інформувати Перевізника про необхідність перенаправлення ТЗ (п. 4.1.8.), протягом 24 год. інформувати Перевізника про відмову від ТЗ (4.1.9.), у термін обумовлений Договором надати Перевізнику вантаж для міжнародних перевезень (п. 4.1.10.), вирішити всі претензії, які виникли під час виконання перевезення і відшкодувати додаткові витрати Перевізника (п. 4.1.11.), виконати всі розрахунки з Перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами даного Договору (п. 4.1.12.).

В свою чергу Перевізник, за умовами даного Договору, зобов'язаний здійснювати перевезення за заявками Замовника з дотриманням умов замовлення (п. 4.2.1.), подавати під завантаження необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані (п. 4.2.2.), інформувати Замовника про завантажену вагу ТЗ (п. 4.2.3.), контролювати силами водія ТЗ процес завантаження/розвантаження, … (п. 4.2.4.), доставити ввірений Замовником вантаж у вказаний пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілості і схоронності, згідно ТТН (CMR) і переданими на місці завантаження і митного оформлення документам (п.4.2.6. Договору), інформувати Замовника про обставини визначені у п.п. 4.2.7. - 4.2.9. Договору; нести повну відповідальність за збереження вантажу від моменту прийняття його від Вантажовідправника до моменту передачі його одержувачу вантажу, або іншій особі вказаній Замовником (п. 4.2.10.).

З аналізу вищенаведених умов Договору вбачається, що Позивач, як Перевізник зобов'язався здійснювати перевезення вантажів Замовника, згідно транспортних замовлень, які є додатками до даного Договору (п. 2.3.), а Відповідач, як Замовник, зобов'язався надати Перевізнику вантаж для міжнародних перевезень (п. 4.1.2.), підготувати вантаж та правильно оформити супровідні документи (п. 4.1.3.) та виконати всі розрахунки з Перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами даного Договору (п. 4.1.12.).

Розділом 5 даного Договору сторони передбачили порядок розрахунків.

Так, згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за транспортні послуги проводяться в національній грошовій одиниці України, шляхом банківського переказу коштів на рахунок Перевізника, який вказаний у Договорі, підставою для оплати фрахту Замовником є оригінал рахунку-фактури перевізника, оригінал CMR з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та інших документів вказаних у транспортному замовленні. Вказані документи повинні бути представлені не пізніше 10 днів після виконання вантажоперевезення (п.5.2. Договору). Пунктом 5.3. Договору передбачено, що якщо Замовник протягом місяця не повертає Перевізнику підписаний примірник Акту виконаних робіт, Акт вважається пригний Замовником. Строк оплати послуг перевізника складає 10 днів від моменту отримання Замовником документів, вказаних у п. 5.3. даного Договору, якщо інше не встановлено у Заявці (п. 5.4. Договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 6 Договору, зокрема, п. 6.11. даного Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовником наданих послуг Перевізника, останній має право стягувати штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості.

Як зазначено у п. 7.1. Договору, при виникненні спірних питань Сторони намагатимуться їх врегулювати у досудовому порядку (порядок визначено у п. 7.2. Договору). Місцем вирішення спору (мовою Договору «суперечностей») - в Господарському суді відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зазначений Договір укладено на необмежений термін дії і набирає силу з моменту його підписання (п. 9.1. Договору).

Разом з тим, Сторони у п. 9.4. Договору передбачили, що за домовленістю сторін строк позовної давності по зобов'язаннях за цим Договором складає 3 роки (ст. 259 ЦКУ).

На виконання умов даного Договору та транспортних замовлень: контракт-заявки № 12-09/11 від 12.09.2011 р. (а.с. 16), контракт-заявки № 14-10/11 від 14.10.2011 р. (а.с. 22), контракт-заявки № 02-11/11 від 02.11.2011 р. (а.с. 19), Перевізник, 21.10.2011 р., 31.10.2011 р. та 04.11.2011 р., здійснив перевезення вантажу Замовника: щити клеєні хвойні, за маршрутом: Україна - Італія, автомобільним транспортом: АТ 5862 АМ/причіп АТ 6461 ХХ (водій Терлецький Володимир), АТ 8769 АЕ/причіп АТ 3211 ХХ (водій Черненко Микола), АТ 4724 АБ/причіп АТ 0856 ХХ (водій Семків Тарас), адреса завантаження: м. Коломия, р-н старого заводу «Сільмаш» до місця розвантаження: Arespan Brossa S.r.I. Piazza 1 Maggio, 1, 14047 Mombercelli ITALY.

У зазначених вище Заявках передбачено умови оплати: протягом 14 днів від дня розвантаження автомашини, вартість перевезення, загальна вартість перевезень за трьома СМR та контракт-заявками складає 43500,00 грн. (14500,00 грн. + 14500,00 грн. + 14 500,00 грн.).

Вказані вище контракт-заявки підписані представником Перевізника та Замовника (а. 16, 19, 22).

Факт виконання зобов'язання належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (СМR) А № 052890 (а.с. 23), А № 042558 (а.с. 17), А № 042584 (а.с. 20) та Актами про надання послуг № 1886 від 26.10.2011 р. (а.с. 21), № 1984 від 10.11.2011 р. (а.с. 18), № 1971 від 09.11.2011 р. (а.с. 15), які засвідчують факт перевезення вантажу на умовах передбачених Договором, складені без зауважень, скріплені підписами та печатками обох сторін (Перевізника та Замовника).

Як вбачається з ТТН (СМR) А № 052890 (а.с. 23), А № 042558 (а.с. 17), А № 042584 (а.с. 20) вантаж був доставлений за місцем призначення Mombercelli ITALY та отриманий вантажоодержувачем: Arespan Brossa-Accettazione Merci, без застережень, що підтверджується записами вантажоодержувача у графах 24 ТТН (СМR).

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року, і вона стала чинною для нього з 1 червня 1986р.

Відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Крім того, на підставі Постанови Верховної Ради України від 17 вересня 2002 року «Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів» (далі - Віденська конвенція) Україна приєдналася до Конвенції.

Згідно ст. 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.2001р. встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, на спірні правовідносини сторін у даній справі поширюються норми як національного законодавства (Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транспорт», ЦК та ГК України, інші нормативні акти України), так і положення Конвенції.

Статтями 4 та 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19.05.1956р.) визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів. Пунктом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19.05.1956р.) зазначено відповідальність відправника.

Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу перевізником (експедитором).

Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної.

Статтею 11 Конвенції визначено, що відправник зобов'язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п.1.).

Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов'язках перевізника (експедитора), Відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, одержувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті, а ст. 17 Конвенції, відповідальність перевізника … з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Статтями 14, 15, 16 Конвенції передбачені дії перевізника при неможливості передачі вантажу одержувач, відмову вантажоодержувача від отримання вантажу тощо.

У всіх інших випадках, згідно статті 30 Конвенції, якщо одержувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнього, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній. При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається завершеним.

В нашому випадку, згідно до приписів Конвенції перевезення вантажу є завершеним з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем, відповідно, 09.11.11 р., 10.11.11 р., 26.10.11р. (графи 24 ТТН (СМR)(а.с. 17, 20,23).

Нормами Конвенції, як і приписами національного законодавства України презюмується належне, своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язання усіма сторонами (транспортерами) договору (угоди, контракту), тощо.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки (підкреслено судом). Відлік терміну позовної давності починається:

а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміт доставки, або, за відсутності такого терміну - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

2. Пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту тримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі (ч. 2).

4. Право пред'явлення позову, погашене давністю, не може бути вчинене навіть у формі зустрічного позову або заперечення.

Статтею 39 Конвенції визначено, що положення статті 32 Конвенції застосовуються по відношенню до позовів, які пред'являються одними перевізниками (транспортерами) до інших. Однак строк давності тече або з дня винесення остаточного судового рішення, яким визначається розмір відшкодування, належного до оплати згідно постанов даної Конвенції, або ж, при відсутності такого рішення, з дня фактичної оплати відшкодування.

Колегією суддів встановлено, що Позивач і Відповідач є резидентами України.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Колегією суддів встановлено, що Договір про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 15/03/11 від 04.03.2011 року, складений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, містить всі істотні умови, що вимагаються для даного виду договорів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі Актів про надання послуг № 1886 від 26.10.2011 р. (а.с. 21), № 1984 від 10.11.2011 р. (а.с. 18), № 1971 від 09.11.2011 р. (а.с. 15), Замовнику були виставлені рахунки-фактури № 1984 від 10.11.2011р., № 1971 від 09.11.2011р. про оплату наданих послуг.

Повідомленням від 14.11.2011 р. СП ТзОВ "Лісова компанія "Лаванда" повідомила Перевізника про отримання оригіналів документів, які підтверджують факт виконаних робіт та про те, що виставлені перевізником рахунки прийнято до оплати (а.с. 9).

Підставою для оплати фрахту Замовником є отримання ним оригіналів документів визначених у п. 5.2. Договору №15/03/11 від 04.03.11 р., а п. 5.4. Договору визначено, що строк оплати наданих послуг перевізника складає 10 днів від моменту отримання Замовником документів, вказаних у п. 5.3. Договору, відтак з часу отримання оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортних накладних (СМR), іншої товарно-супровідної документації. Враховуючи умови вищезазначеного Договору та той факт, що Відповідач отримав оригінали відповідних документів (а.с. 9) 14.11.2011р. + 10 днів (виходячи із приписів ст. 253 ЦК України), датою для оплати Замовником за перевезення вантажу є дата - 24.11.2011р.

Однак, як свідчать обставини справи, оплата наданих перевізником послуг з перевезення вантажу у строк визначений договором Замовником здійснена не була.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, приписи ст. 32 Конвенції, колегією суду встановлено, що скаржник (Відповідач), як Замовник, не виконав умов вищезазначеного Договору (п.5.1., п. 5.4..) в частині оплати послуг Перевізника у строк 10 днів від моменту отримання документів (14.11.2011р.), ні у строк 14 днів від дня розвантаження автомашин, згідно умов оплати за Заявками, не довів перед судом, належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що існуюча заборгованість, з моменту її виникнення, не погашалась ним в силу причин, котрі не залежать від нього. Беручи до уваги ці обставини та аналізуючи ст. 32 Конвенції, на яку посилається апелянт, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, має місце умисне ухилення відповідача від сплати боргу, про який йому стало відомо - 14.11.2011 р. та прийняв до оплати (а.с. 9) і мав сплатити належні до оплати платежі до 25.11.2011 р., що ним вчинено не було, відтак є безпідставним посилання апелянта/відповідача про те, що місцевий суд не взяв до уваги приписи ст. 32 Конвенції та не відмовив позивачу у зв'язку із пропуском останнім річного строку позовної давності визначеного Конвенцією, оскільки, за обставин, що склалися та які встановлені судом, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Інші докази, які б спростовували вищезазначене, в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 22 про необхідність сплати заборгованості в сумі 48092грн. протягом 5 днів з часу отримання претензії (а.с. 8).

Місцевий господарський суд встановив, що відповіді на претензію Відповідач Позивачу не надав, однак частково сплатив заборгованість в сумі 20 700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 11.05.2012 р. оплату проведено в сумі 8000,00 грн. «Призначення платежу: за міжнародні перевезення згідно рах.1866 від 26.10.11р. без ПДВ» та від 26.06.2012р. в сумі 12 700,00 грн. «Призначення платежу: за міжнародні перевезення згідно рах. 12р. без ПДВ» (а.с. 39, 40).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, станом на 24.12.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 22 800,00 грн., що слугувало підставою звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення з відповідача решту заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій.

При вирішення даного спору суд виходив з приписів Конвенції, так і з норм національного законодавства України, що відповідає умовам Договору, і відповідно до ст.ст. 11, 509, 523 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору, і повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.193 ГК України.

В силу дії положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з обставин справи та зазначено вище у цій постанові, Замовником у визначені Договором та законом строки послуги перевезення вантажу оплачені не були.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, після звернення позивача з письмовою претензією, відповідач частково оплатив надані перевізником послуги, сума боргу на час звернення позивача до суду склала 22 800,00 грн.

Зібраними у справі доказами підтверджено, а скаржником/відповідачем не спростовано факту прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг перевезення. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заява відповідача про застосування судом до спірних правовідносин спеціального строку позовної давності в один рік (а.с. 28/зворот)(місцевий суд у мотивувальній частині рішення помилково зазначив в три місяці) не підлягає задоволенню, оскільки зі змісту укладеного між сторонами Договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні № 15/03/11 від 04.03.2011 року, а саме п.9.4., вбачається, що за домовленістю сторін строк позовної давності по зобов'язаннях за цим договором складає 3 роки - з посиланням на ст. 259 ЦК України, що не суперечить національному законодавству України.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України чітко визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що і має місце в даному випадку.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судом та підтверджено зібраними у с праві доказами, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем здійснивши його часткову оплату, що підтверджено банківськими виписками від 11.05.2012 р. на суму 8000,00 грн. та від 26.06.2012 р. на суму 12700,00 грн. (а.с. 39, 40).

Отже, перебіг позовної давності було перервано з початком часткового виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих перевізником послуг і починає спливати заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на вищенаведене, позивачем не пропущено строк позовної давності за Договором перевезення, в т.ч. і за кожною вантажно-митною декларацією (CMR), як про це зазначив апелянт в апеляційній скарзі, виходячи з того, що вантаж отримано вантажоодержувачем за ТТН (CMR) А № 042558 - 09.11.11р. (графа 24 CMR) + 14 днів від дня розвантаження автомашини (умови оплати згідно Заявки та п. 3.2. Договору), датою для оплати Відповідачем платежів за перевезення вантажу є 23.11.11р., за ТТН (CMR) А № 04284 вантажоодержувач отримав вантаж - 10.11.11р. (графа 24 CMR) + 14 днів від дня розвантаження автомашини (умови оплати за Заявкою), відтак датою для оплати відповідачем за перевезення вантажу є 24.11.11р., за ТТН (CMR) А № 052890 вантажоотримувач отримав вантаж 26.10.11р. (графа 24 CMR) + 14 днів від дня розвантаження автомашини (згідно умов визначених у Заявці та п. 3.2. Договору), датою для оплати є 09.11.11р. Скаржник (відповідач - у справі) у встановленому Договором, Заявкою оплати за перевезення вантажу Перевізником не здійснив. Відтак посилання апелянта в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строків позовної давності за кожною вантажно-митною декларацією (CMR) не ґрунтуються на законі та не спростовують обставин встановлених місцевим судом.

Відтак посилання апелянта на те, що п. 9.4. Договору не відповідає ст. 41 Конвенції до уваги не приймається.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача «штрафних санкцій» в сумі 1717 грн. 84 коп. виходячи з такого.

Статтею 230 ГК України (частиною 1) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом п. 6.11. Договору передбачено, що «У випадку несвоєчасної оплати Замовником наданих послуг Перевізника, останній має право стягувати штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості».

У тексті позовної заяви, Позивачем, з посиланням на п. 6.11. Договору розраховано штрафну санкцію за формулою розрахунку пені (а.с. 3), тобто від суми боргу, за період з 01.12.11р. по 31.12.2012р. - 31 день прострочення, за період з 01.01.2012р. по 22.03.2012р. - 82 дні прострочення та за період з 23.03.2012р. по 28.05.12р. - 67 днів прострочення, виходячи з облікових ставок НБУ, які були чинними у зазначені періоди - 7,75% та 7,5%, з чим, помилково, погодився місцевий господарський суд.

Однак, зазначене суперечить як п. 6.11. самого Договору, так і ст. 549 ЦК України, оскільки Сторони чітко визначили, що за несвоєчасну оплату Замовником наданих послуг Перевізником Договором передбачено штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, однак у позовній заяві зазначений штраф обчислений не як одноразова штрафна санкція за порушення зобовязання, що є правовою особливістю штрафу як санкції, а за тривалий період - 31 день + 82 дні + 67 днів прострочення платежу, що характерно для неустойки у формі пені (тривалої неустойки). Крім того нарахування штрафу за тривалий час Договором (п.6.11.) - не передбачено.

Разом з тим, Договором № 15/03/11 від 04.03.2011 року (а.с. 12-14) штрафна санкція за несвоєчасну оплату Замовником наданих послуг Перевізника у формі пені - не передбачена.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. В силу ч. 2 ст. 547 ЦК України позовна вимога Позивача в частині стягнення штрафної санкції, яка нарахована як пеня (тривала неустойка) (а.с. 3), без зазначення у позовній заяві форми неустойки, які в свою чергу визначені і ст. 230 ГК України, є нікчемною. Недійсність правочину щодо забезпечення зобов'язання не спричиняє недійсності основного зобов'язання (ст. 548 ЦК України).

Належить зазначити, що пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, виступає однією із форм неустойки (тривалою неустойкою) і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення невиконаного в строк зобов'язання. На правовідносини щодо нарахування пені поширюються правила Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штраф, в свою чергу, як одна із форм неустойки, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням, а є санкцією, якою забезпечується виконання зобов'язання. Статтею 258 ЦК України, для окремих видів вимог встановлено спеціальну позовну давність, зокрема, для стягнення неустойки (штрафу, пені) п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, встановлена позовна давність в один рік.

Оскільки позивач в позовній заяві питання про стягнення штрафної санкції у формі штрафу не ставив, воно не було предметом дослідження суду першої інстанції, тому не може вирішуватися судом апеляційної інстанції.

Інші твердження апелянта до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не спростовують фактів та обставин встановлених судом.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу апелянта/відповідача слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року у справі № 5909/1/13-г в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 1717 грн. 84 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій відмовити. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1496 грн. 73 коп. пропорційно задоволених позовних вимог, ст. 49 ГПК України.

Достягнути з ТзОВ "Лісова компанія "Лаванда" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 55 грн. 50 коп., як недоплату за апеляційною скаргою, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 60 грн. 27 коп. покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2013 року у справі № 5909/1/13-г в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 1717 грн. 84 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. скасувати і в цій частині прийняти нове рішення.

3. В задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій відмовити.

4.Стягнути з боржника: Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" (п. і. 78200, Іванно-Франківська обл., м. Коломия, вул. Й. Сліпого, 28, код ЄДРПОУ 31656159) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" (п. і. 77500, Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Обліски, 139, код ЄДРПОУ 30906034) витрати зі сплати судового збору в сумі 1496 грн. 73 коп.

5. Достягнути з Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" (п.і. 78200, Іванно-Франківська область, м. Коломия, вул. Й. Сліпого, 28, код ЄДРПОУ 31656159) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 55 грн. 50 коп.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 60 грн. 27 коп. покласти на позивача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.