Рішення № 30136222, 26.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 5006/13/128/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Плюс», Донецька обл., м. Маріуполь

про: стягнення 5000грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Плюс», Донецька обл., м. Маріуполь (далі - відповідач) про стягнення 5000грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку обладнання № 20/01-10 від 31.12.2009р. відносно своєчасної та повної поставки товару на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати, у зв'язку з чим товар на перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 5000грн.00коп. так і не був поставлений.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням неодноразово відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві - 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Морських десантників, 17/4 та Витягу з ЄДРПОУ станом на 30.01.2013р. - 84614, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Стожка, будинок 129, квартира 9. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про отримання ухвал суду, що унеможливлює порушення процесуальних прав відповідача в цій частині.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами в межах передбачених ст. 69 ГПК України строків.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

31.12.2009р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотех-Плюс», Донецька обл., м. Маріуполь (постачальником) був укладений договір № 20/01-10 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікацій, зазначених у Додатках, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно із п. 3.1 договору асортимент товару передбачається у специфікаціях, які додаються до даного договору у Додатках.

Відповідно до п. 5.2 договору невід'ємною умовою поставки товару має бути тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару, в якому зазначені строки поставки, кількість та вартість товару.

У відповідності із п. 6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною узгодженою у специфікаціях (Додатків до даного договору).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику 100% передплати згідно рахунка-фактури.

Згідно із п. 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2010р. до договору № 20/01-10 від 31.12.2009р. сторони внесли зміни в п. 6.4 договору № 20/01-10 від 31.12.2009р., виклавши його в наступній редакції: «сума договору складається з усіх специфікацій до даного Договору».

Керуючись умовами вказаного договору, сторони уклали Специфікації № 1 від 21.01.2010р., № 2 від 05.03.2010р., № 12 від 01.06.2010р., № 13 від 04.11.2010р. до договору № 20/01-10 від 31.12.2009р., якими визначили найменування товару, що підлягав поставці, його розмір, марку, кількість, ціну за одиницю, вартість та строки поставки кожної окремої партії товару; умови оплати залишились незмінними порівняно з умовами договору - 100% передоплата.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, на підставі виставлених відповідачем за договором № 20/01-10 від 31.12.2009р. рахунків-фактур № 443 від 04.11.2010р. та № 493 від 08.12.2010р. на загальну суму 73296грн.00коп. позивач платіжними дорученнями № 6499 від 05.11.2010р. та № 7675 від 15.12.2010р. перерахував суму попередньої оплати в розмірі, вказаному в рахунках - фактурах.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати, поставивши за видатковими накладними № 421 від 22.11.2010р. та № 03 від 12.01.2011р. товар лише на суму 67737грн.72коп. та частково повернув позивачу грошові кошти в сумі 558грн.28коп., внаслідок чого товар на суму перерахованої попередньої оплати в розмірі 5000грн.00коп. так і не був поставлений.

Листом № 6967 від 10.10.2012р. позивач просив відповідача в строк до 01.11.2012р. поставити недопоставлений металопрокат на суму здійсненої передоплати 5000грн.00коп. або повернути грошові кошти.

Претензією № 1062 від 24.10.2011р. позивач посилаючись на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та втрату інтересу щодо поставки товару просив відповідача протягом 10 днів з дня отримання претензії повернути грошові кошти у розмірі 5000грн.00коп.

Оскільки товар на суму у розмірі 5000грн.00коп. так і не був поставлений, грошові кошти у вказаному розмірі не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 5000грн.00коп., на які поставка товару відповідачем не здійснена.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 20/01-10 від 31.12.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 20/01-10 від 31.12.2009р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору № 20/01-10 від 31.12.2009р., сторони у п. 7.2 передбачили порядок оплати на умовах 100% передоплати згідно рахунка-фактури.

Як вже встановлено судом, позивач на підставі виставлених відповідачем за договором № 20/01-10 від 31.12.2009р. рахунків-фактур, 05.11.2010р. та 15.12.2010р. здійснив попередню оплату товару в сумі 73296грн.00коп.

Оскільки відповідач отримав вказані грошові кошти без жодних зауважень та заперечень, не повернув їх позивачу, то суд дійшов висновку, що відповідач в свою чергу прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару в на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач за видатковими накладними № 421 від 22.11.2010р. та № 03 від 12.01.2011р. здійснив поставку товару лише на суму 67737грн.72коп. та частково повернув отримані від позивача в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 558грн.28коп.

В якості підстави повернення суми в розмірі 558грн.28коп. відповідач вказує: «повернення передоплати за непоставл. металопрокат згід. рах. № 1649-1 від 13.04.2011р.». Вказаний рахунок в матеріалах справи відсутній.

Отже, своїми діями з повернення позивачу грошових коштів на суму 558грн.28коп. відповідач визнав свої зобов'язання щодо повернення отриманих у якості попередньої оплати грошових коштів та фактично підтвердив відсутність наміру поставити товар на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.2 договору невід'ємною умовою поставки товару має бути тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару, в якому зазначені строки поставки, кількість та вартість товару.

Листом № 6967 від 10.10.2012р. позивач просив відповідача здійснити поставку недопоставленого металопрокату (лист 3*1250*2500) до 01.11.2012р.

Згідно із п. 13.5 договору всі зміни та доповнення до даного договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін. Всі доповнення до даного договору вважаються його невід'ємною частиною.

Як свідчить наявна в матеріалах справи специфікація № 13 від 04.11.2010р. до договору № 20/01-10 від 31.12.2009р., строк поставки сталі листової 2,5*1250*2500, кількістю 6 тн, вартістю за 1тону 5090грн.00коп. (без ПДВ) передбачений до 30.11.2010р.

Докази поставки спірного товару на всі перераховані позивачем відповідачу грошові кошти у передбачені строки матеріали справи не містять.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач наполягає на поверненні відповідачем грошових коштів у розмірі 5000грн.00коп., що є його правом.

Крім того, суд приймає до уваги також наступне.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Аналогічні приписи містяться у ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р. Доказів продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Договір № 20/01-10 від 31.12.2009р. не передбачає обов'язок постачальника здійснити повернення суми передоплати, перерахованої покупцем, відповідно строк такої дії також не встановлений. За договором у відповідача виник лише обов'язок поставити товар позивачу.

Оскільки сторонами не узгоджений конкретний строк повернення передоплати, у даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

У порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем була направлена відповідачу претензія № 1062 з вимогою повернути перераховані за договором поставки № 20/01-10 від 31.12.2009р. кошти у розмірі 5000грн.00коп., докази її отримання відповідачем 26.10.2012р. наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач, отримавши вимогу залишив її без виконання, так і не здійснивши поставку решти товару, як і не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 5000грн.00коп.

Крім того, у вказаній претензії позивач посилається на втрату інтересу до поставок даного виду продукції.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 5000грн.00коп. або поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, як і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Плюс», Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення 5000грн.00коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Плюс» (юридична адреса: 84614, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Стожка, будинок 129, квартира 9, код ЄДРПОУ 36685844) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (юридична адреса: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна, вул. Залізнична, 1, код ЄДРПОУ 34502350) суму в розмірі 5000грн.00коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1609грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.