Постанова № 30135887, 27.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 лютого 2013 р. № 820/455/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю :

представника позивача - Диби М.М.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.12.2012р. № 0001840221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 610.627, 50 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 72.961, 88 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 28.08.2012р. № 2739/221/33206799 відповідачем винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 19.09.2012р. № 0001310221, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 610.627, 50 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 305.313, 75 грн. Не погоджуючись з згаданим рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПС у Харківській області. За результатами розгляду скарги, Рішенням ДПС у Харківській від 22.11.2012р. №5837/10/10.2-17 скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.09.2012р. № 0001310221 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на прибуток у розмірі 332.351,87 грн. та винесено нове податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012 р. № 0001840221 на зменшену суму грошового зобов'язання. За наслідками розгляду повторної скарги, Рішенням ДПС України від 24.12.2012 року №7687/0/61-12/10/2115, від 15.01.2013 року №608/0/2115 податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012 р. № 0001840221 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. ТОВ "ТД "РЕСУРС" не погоджується з висновками ДПІ, що викладені в акті перевірки, а тому просить суд скасувати спірне податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012р. № 0001840221.

Так, позивач вказує, що посадовим особам ДПІ під час перевірки ТОВ "ТД "РЕСУРС" були надані всі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» за період, що перевірявся, а також доведена правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств у відповідному періоді. На підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» позивачем надано перевіряючим договір постачання товару, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр документів. Основним видом діяльності ТОВ «ТД «РЕСУРС» є оптова-роздрібна торгівля алкогольними напоями. Підприємство має власну мережу роздрібних лікеро-горілчаних магазинів. Товар, придбаний у ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ», реалізований останнім через роздрібну мережу ТОВ «ТД «РЕСУРС». У перевірений період на момент вчинення відповідних господарських операцій ТОВ "ТД "РЕСУРС" та ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечується ДПІ. З урахуванням наведеного, посилання ДПІ на порушення ТОВ «ТД «РЕСУРС» пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п. 138.6. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139ПКУ є безпідставним та необґрунтованим, і тому висновки, викладені в акті перевірки є, за судженням позивача, неправомірними, у зв'язку з чим ТОВ «ТД «РЕСУРС» просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.12.2012р. № 0001840221.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позовні вимоги ТОВ "ТД "РЕСУРС" не визнав. Правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на об'єктивність та правомірність висновків ДПІ, що слугували підставою для прийняття спірного податкового - повідомлення - рішення, та просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "РЕСУРС", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 33206799, (місцезнаходження: бульвар Нетіченський, буд.19, м. Харків, 61004) (т.1.а.с.77-80).

З 22.11.2004 року підприємство узято на податковий облік в органах державної податкової служби за №3915, станом на час розгляду справи підприємство перебуває на обліку в Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС та з 14.01.2011 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 18.06.2012р. ДПС України, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю ОСОБА_3, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 938 від 13.08.2012 р. відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальність "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" щодо правомірності включення до складу валових витрат вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Бітіком» за період: 01.10.2011 року по 31.03.2012 року.

Результати вказаної документальної невиїзної позапланової перевірки оформлені актом №2739/221/33206799 від 28.08.2012 року (т.1.а.с.7-17).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС", при здійсненні господарської діяльності:

- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді, порушення ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1.1 3.1.2 акту перевірки постачальниками та покупцями;

- пп.138.1.1. п.138.1 ст.138, п.138.2, ст. 138, п.138.4 ст.138, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2.775.750,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2011р. на суму 1.386.000,00 грн., за І квартал 2012р. на суму 1.389.750,00 грн., та занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 610.627,5 грн., у т.ч. за IV квартал 2011р. на суму 318.780,00 грн., за І квартал 2012р. на суму 291.847,5 грн.

Відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" подало свої заперечення №04-09/12-юр від 04.09.2012 року на акт документальної невиїзної позапланової перевірки щодо правомірності включення до складу валових витрат вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Бітіком» за період 01.10.2011 року по 31.03.2012 року (т.1. а. с.18-20).

У відповідь на заперечення Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС листом від 14.09.2012 року №11129/10/22-112 повідомлено позивача про те, що висновки акту перевірки №2739/221/33206799 від 28.08.2012 року визнано обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.1.а.с.21-24).

З посиланням на акт перевірки №2739/221/33206799 від 28.08.2012 року, 19.09.2012 року податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0001310221, яким ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 915.941,25 грн. з яких 610.627,5 грн. - основний платіж, 305.313,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1.а.с.25).

Керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" відносно прийнятого ДПІ податкового повідомлення - рішення розпочало процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

За результатами розгляду скарги позивача від 28.09.2012 року №28-09/12/1-юр (т.1.а.с.26-28), Рішенням ДПС у Харківській області від 08.10.2012 року №5030/10/10.2-17 (т.1.а.с.30) продовжено строк розгляду скарги до 27.11.2012 року.

Рішенням ДПС у Харківській області від 22.11.2012 року №5837/10/10.2-17 (т.1.а.с.31-35) скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 19.09.2012 року №0001310221 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на прибуток у розмірі 332.351,87 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга директора ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" - без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач звернувся зі скаргою від 29.11.2012 року №29-11/12-юр (т.1.а.с.36-38) до ДПС України, Рішенням ДПС України від 24.12.2012 року №7687/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 19.09.2012 року №0001310221 з урахуванням рішення ДПС у Харківській області прийнятого за розглядом скарги позивача, а скаргу без задоволення.

Враховуючи рішення ДПС у Харківській області від 22.11.2012 року №5837/10/10.2-17, відповідачем винесено та направлено податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012 року №0001840221 на зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 683.589,38 грн., з яких 610.627,5 грн. - основний платіж, 72.961,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1.а.с.40).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2012 року №0001840221, ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" подало скарги до ДПС у Харківській області від 20.12.2012 року №20-12/12-юр (т.1.а.с.41-43) та ДПС України від 21.12.2012 року №21-12/12-юр (т.1.а.с.45-47), за результатами розгляду яких, листом ДПС України від 04.01.2013 року №12/0/1753-13/10/10.2-17 надано відповідь, в якій зазначено, що ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» має право оскаржити податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області від 13.12.12р. №0001840221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 683.589,38 грн. протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги, до ДПС України або з урахуванням строків давності - до суду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України (т.1.а.с.53-54).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №2739/221/33206799 від 28.08.2012 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс», мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Компанія Бітіком».

Так, на підставі договору постачання товару від 05.09.2011 року №126, укладеного між ТОВ «Компанія Бітіком»-(постачальник) та ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс»-(покупець), постачальник поставляє та передає у власність покупця товар відповідно до накладних, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах, визначених Договором (т.1.а.с.56-57).

Виконання умов договору постачання товару підтверджується виписаними ТОВ «Компанія Бітіком» на адресу позивача податковими накладними від 05.09.2011 року №390 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №391 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №392 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №393 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №394 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №395 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., видатковими накладними від 05.09.2011 року №390 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №391 на суму з ПДВ 555.150,00 грн. від 05.09.2011 року №392 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №393 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №394 на суму з ПДВ 555.150,00 грн., від 05.09.2011 року №395 на суму з ПДВ 555.150,00 грн. (т.1.а.с.58-69).

За матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «ТД «РЕСУРС» є оптова-роздрібна торгівля алкогольними напоями, яка пов'язана з перевезенням напоїв у скляній тарі та необхідністю забезпечення цілісності товару при перевезенні.

Саме для цього, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, та не спростовував представник відповідача, ТОВ «ТД «РЕСУРС» придбало у ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» плівку повітряно - пупирчату, гофроящик та сувенірну продукцію, за допомогою чого пакували продукцію для подальшого продажу з метою забезпечення цілісності продукції при її транспортуванні та з метою підвищення попиту на товар пропонували для продажу товар разом із сувенірною продукцією.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ «ТД «РЕСУРС» орендувало складські, офісні приміщення та торгівельні приміщення, що не заперечується відповідачем та відображено у акті перевірки.

Орендування приміщень позивачем підтверджується договорами оренди від 01.02.2011 року №11 (т.1.а.с.177-178), від 30.12.2010 року №3012/10-7 (т.1.а.с.183-187), від 01.08.2011 року №57 (т.1.а.с.190-197), від 25.07.2011 року №21 (т.1.а.с.199-201), від 01.01.2011 року №1 (т.1.а.с.205-211), від 13.04.2011 року №7 (т.1.а.с.214-217), 01.01.2011 року (т.1.а.с.222-223), 01.01.2012 року №2 (т.1.а.с.228-235), від 01.07.2009 року №206 (т.1.а.с.236-237), від 01.12.2010 року (т.1.а.с.239-240), від 31.03.2009 року №164 (т.1.а.с.246-247), від 01.01.2011 року №29 (т.1.а.с.2-5), від 17.01.2011 року №1 (т.1.а.с.10-11), від 10.10.2009 року №286 (т.1.а.с. 24-25).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» було зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб. Позивач та його контрагент зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також не заперечується відповідачем.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Основ'янська державна податкова інспекція міста Харкова Харківській області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надано.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутність транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, не знаходження платника за місцезнаходженням, суд вважає хибним.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат є акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.04.2012 року №75/22-6/36698188 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ БІТІКОМ» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року.

В силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Стосовно твердження відповідача щодо порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138, п.138.2, ст.138, п.138.4 ст.138, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ТОВ «ТД «РЕСУРС» та його контрагентом мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ «ТД «РЕСУРС» та його контрагентами положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «ТД «РЕСУРС», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Ресурс" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,- - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.12.2012 року №0001840221.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.