Постанова № 30135869, 20.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2013 р. № 12722/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача - Джинджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003371740 від 05.06.2012 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 02.04.2012 року по 06.04.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року з питання взаєморозрахунків з ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс», ТОВ «Слас Груп», за результатами якої складено акт від 13.04.2012р. № 486/174/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС у Харківській області винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0003371740 від 05.06.2012 року. Керуючись п.п.56.2.-56.4. ст. 56 Податкового кодексу України, позивачем - ФОП ОСОБА_3, були подані скарги до ДПС у Харківській області та ДПА України, які залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003371740 від 05.06.2012р. - без змін.

Позивач, вважає висновки акту перевірки незаконними, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню. Так, під час перевірки ФО-П ОСОБА_3 до ДПІ надані усі первинні документи, у т.ч. податкові накладні, які свідчать, що ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс» та ТОВ «Слас Груп» виконали обов'язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. Зазначені документи не мають недоліків, які згідно з п. 201.1, п. 201.4. п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату юридичного статусу податкової накладної. Посилання в акті перевірки на висновки інших податкових органів, на думку позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (виконання робіт) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вищезазначене свідчить про відсутність порушень закону ФО-П ОСОБА_3 під час господарських взаємовідносин з контрагентами: ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс» та ТОВ «Слас Груп» щодо постачання господарчих, побутових товарів, миючих засобів, спецодягу, канцелярських товарів, товарів побутової хімії без укладання договорів про поставку, оскільки їх виконання повністю підтверджується наявними первинними документами і ніким не оспорюється, угоди фактично були виконані, договори мали реальний характер, а поставлені товари використано в господарській діяльності ФО-П ОСОБА_3, і тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкові інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що у відповідності до ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 В ході проведення перевірки, посилаючись на акти інших органів податкових інспекцій ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено, що господарська діяльність контрагентів позивача суперечить меті господарської діяльності підприємств та створює обставини, за яких вони не мають намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, що в подальшому призводить до фінансової неспроможності останніх. В результаті проведення перевірки щодо встановлення взаємовідносин позивача з ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс» та ТОВ «Слас Груп» встановлено, що господарські операції здійснені між вказаними суб'єктами господарювання без укладання договору про поставку згідно видаткових накладних, виписані видаткові та податкові накладні. Розрахунки проведені в повному обсязі, однак документів щодо транспортування товарів під час перевірки позивачем не надано. З урахуванням наведеного, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС просить суд у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на вищевикладені обставини, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши думку представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Харківською міською радою (місцезнаходження: АДРЕСА_1).

З 23.06.2001 року позивача взято на податковий облік в ДПІ у Московському районі м. Харкова за №9757 та з 17.09.2001 року останній зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії УХК № 057761, виданого ДПА у Харківській області, та згідно з наказом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.04.2012 № 122 про проведення документальної невиїзної перевірки, заступником начальника відділу оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_4 у відповідності з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.і п.78.1, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755, зі змінами та доповненнями, проведено документальну невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_3 (НОМЕР_1) по взаємовідносинах з ПП «БАВАРІЯ Ф» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «УНІВЕРСАЛСЕРВІС» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «СЛАС ГРУП» за період з 01.10.2011 року по 30 11.2011 року.

Результати вказаної невиїзної перевірки оформлені актом №486/174/НОМЕР_1 від 13.04.2012 року (а.с.10-22).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ФО-П ОСОБА_3, при здійсненні господарської діяльності:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) з ПП-Баварія Ф» на загальну суму 6.136,49 грн., у тому числі ПДВ 1.022,75 грн. та включено до податкового кредиту за серпень 2011 р. у сумі 1.022,75 грн., ТОВ „Універсалсервіс" на загальну суму 30.000,00 грн., у тому числі ПДВ 5.000,00 грн. та включено до податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі 10.632,64 грн. та ТОВ "СЛАС ГРУП" на загальну суму 44.647,96 грн., у тому числі ПДВ 7.441,33 грн. та включено до податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 3.187,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 4.254.00 грн.;

- п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VІ, що призвело до заниження ПДВ - 13.464,0 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 05.06.2012 року податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0003371740, яким ФО-П ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20.196,00 грн., з яких 13.464,00 грн. - основний платіж, 6.732 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с.23).

Керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ФО-П ОСОБА_3 відносно прийнятого ДПІ податкового повідомлення - рішення розпочато процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги, Рішенням ДПА у Харківській області №4471/10/10.2-17 від 06.09.2012 року (а.с.24-27) податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга ФО-П ОСОБА_3 - без задоволення. Рішенням ДПС України №1720/10/141-12/С/10-23015 від 10.10.2012 року (а.с.28-33) податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №486/174/НОМЕР_1 від 13.04.2012 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіреному періоді позивач - ФО-П ОСОБА_3, мав господарські взаємовідносини з підприємствами: ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс» та ТОВ «Слас Груп».

Як встановлено в ході перевірки та в процесі судового розгляду ФО-П ОСОБА_3 отримувала господарчі, побутові товари, миючі засоби, спецодяг, канцелярські товари, товари побутової хімії від ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп» без укладення договорів поставки, оскільки вказані господарські операції між суб'єктами господарювання виконані в момент їх вчинення.

Виконання усних договорів поставки між позивачем та його контрагентами: ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп», підтверджується податковими накладними від 01.11.2011 року №2 на суму з ПДВ 4.451,09 грн., від 03.11.2011 року №25 на суму з ПДВ 6.152,00 грн., від 02.11.2011 року №12 на суму з ПДВ 1.586,66 грн., від 02.11.2011 року №11 на суму з ПДВ 5.392,44 грн., від 15.10.2011 року №102 на суму з ПДВ 10.000,00 грн., від 08.10.2011 року №44 на суму з ПДВ 9.124,04 грн., від 15.08.2011 року №206 на суму з ПДВ 6.136,49 грн., від 31.08.2011 року №231 на суму з ПДВ 30.000,00 грн. (а.с.45-52), видатковими накладними № ФЛ-150811 від 15.08.2011 року на суму з ПДВ 6.136,49 грн., № РН-081001 від 08.10.2011 року на суму з ПДВ 9.124,04 грн., № РН-151001 від 15.10.2011 року на суму з ПДВ 10.000,00 грн., № РН-011102 від 01.11.2011 року на суму з ПДВ 4.451,09 грн., № РН-021205 від 02.11.2011 року на суму з ПДВ 5.392,44 грн., № РН-021106 від 02.11.2011 року на суму з ПДВ 9.518,40 грн., № РН-031102 від 03.11.2011 року на суму з ПДВ 6.162,00 грн. (а.с.38-44).

Також, на підставі договору №3 від 01.04.2011 року про надання транспортно - експедиторських послуг, послуг навантаження та розвантаження, збірки, укладеного між ТОВ «Універсалсервіс»-(виконавець) та ФО-П ОСОБА_3-(замовник), виконавець надає транспортно - експедиторські послуги, послуги навантаження та розвантаження, збірки Замовнику, згідно його замовлення та експрес - накладної на умовах, що вказані у договорі (а.с. 117-120).

Фактичне виконання сторонами умов договору №3 від 01.04.2011 року підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) №1/08-С від 31.08.2011 року, №2/08-С від 01.04.2011 року (а.с.53-54) та товарно-транспортними накладними від 13.04.2011 року, від 09.06.2011 року, 09.06.2011 року, від 09.06.2011 року (а.с.55-58).

Поставка здійснювалась постачальником на адресу орендованого ФО-П ОСОБА_3 приміщення, про що свідчить договір суборенди нежитлових приміщень від 01.07.2011 року (а.с.36).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаними правочинами проведені в повному обсязі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку (а.с.59-79).

Товари, придбані позивачем у ПП «Баварія Ф» та ТОВ «Слас Груп» з метою отримання економічного ефекту в подальшому реалізовані ДП «Теплоелектроцентраль-2 «Есхар», ТОВ «Лікеро-горілчаний з-д «Прайм», ЗАТ «Лозівський молочний завод», ХФ ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод Плюс», ТОВ «Харківська енерго сервісна компанія», ПАТ «ФК Металіст», на підставі договору поставки №15 від 06.06.2011 року, від 01.06.2011 року, договору купівлі-продажу від 01.01.2011 року, що підтверджується видатковими накладними від 26.10.2011 року №Фл-000507, від 31.10.2011 року №ФЛ-0518/1, від 11.10.2011 року №ФЛ-000467, від 17.102.011 року №ФЛ-0477/1, від 11.10.2011 року №ФЛ-000464, від 12.10.2011 року №ФЛ-000472, від 21.10.2011 року №ФЛ-000487, від 21.10.2011 року №ФЛ-000488, від 01.11.2011 року №ФЛ-000525, від 01.11.2011 року №ФЛ-000526, від 08.11.2011 року №ФЛ-000551, від 11.11.2011 року №ФЛ-000555, від 11.11.2011 року №ФЛ-000557, від 21.11.2011 року №ФЛ-000579, від 21.11.2011 року №ФЛ-000580, від 25.11.2011 року №ФЛ-000595, від 28.11.2011 року №ФЛ-000596, від 29.11.2011 року №ФЛ-000597, від 30.11.2011 року №ФЛ-000606, від 30.11.2011 року №ФЛ-0606/1, від 06.12.2011 року №ФЛ-000628, від 28.12.2011 року №ФЛ-000687, від 28.12.2011 року №ФЛ-000689 (а.с.85-107).

Розрахунки по вказаним договором проведені в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать виписки із банку.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

На момент укладання правочинів, ПП «Баварія Ф», ТОВ «Універсалсервіс» та ТОВ «Слас Груп» були зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Харківській області Державної податкової служби, в ході розгляду справи до суду не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність податкового кредиту є акти інших органів ДПІ, а саме:

- акт від 26.10.2011 року № 2070/23-306/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Баварія Ф» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року (а.с.63-66);

- акт від 22.11.2011 року № 977/2305/24478367 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ „Універсалсервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Афінас - 11" їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011року (а.с. 72 - 74);

- акт від 12.01.2011 року № 15/23-03-05/34476792 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Слас груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2011 року (а.с.59-62).

Відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви згаданих вище актів, зустрічні звірки взагалі не були проведені.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Разом з тим, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судовому розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки, ФО-П ОСОБА_3 належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних) вбачається, що господарські операції між ФО-П ОСОБА_3 та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ФО-П ОСОБА_3 та його контрагентами положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФО-П ОСОБА_3, позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003371740 від 05.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013 року.

Суддя Панченко О.В.