Постанова № 30135844, 18.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4740/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року о 15 год. 38 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Бабич Н.В. (по довіреності)

представника відповідача від

ТОВ «Істок» - Орлов О.О. (по довіреності)

представника відповідача від

ТОВ «Море плюс» - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Море-Плюс» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Море-Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемною угодою, в розмірі 2949810 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Море-Плюс» у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемною угодою, в розмірі 2949810 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених у позові, оскільки угода між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс» є нікчемною, а тому кошти за цим правочином мають бути стягнуті в дохід держави.

Представник ТОВ «Істок» позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (Том ІІ, аркуші справи 132-135), оскільки висновок про нікчемність угоди між відповідачами не доведена, недійсною угоду №58 від 25.03.2010 року між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс» судом не визнано, а тому відсутні підстави для стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою.

Представник ТОВ «Море-Плюс» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно (Том ІІ, аркуші справи 144, 145), а тому справу розглянуто за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби у період з 02.04.2012 року по 17.05.2012 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Істок» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства, з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1066/22-118/24759439 від 24.05.2012 року (Том І, аркуші справи 7-125).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Істок» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість.

Предметом зазначеної перевірки було дотримання вимог податкового законодавства зокрема, по взаємовідносинам між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море-Плюс» при укладенні між ними договору поставки №58 від 25.03.2010 року та договору зберігання №65 від 01.04.2010 року (Том І, аркуші справи 132-139).

В ході перевірки встановлено невідповідність первинних документів вимогам бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відсутність у ТОВ «Море-Плюс» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень для здійснення господарської діяльності, відсутність факту здійснення господарської операції та використання отриманого товару у господарській діяльності, а відтак операції по угодам визнано нікчемними.

Також, при проведенні зазначеної перевірки податковим органом враховано результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Істок» з питань достовірності формування сум податкового кредиту за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт №2587/23-219/24759439 від 16.07.2010 року (Том І, аркуші справи 163-173), якою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Істок» операцій, зокрема, з ТОВ «Море-Плюс» через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у в'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а відтак нікчемність правочинів.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на наявну у ТОВ «Істок» кредиторську заборгованість перед ТОВ «Море-Плюс» у сумі 2949810 грн., яка включена до реєстру вимог кредиторів, затвердженого Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2010 року по справі №32/78-10-2331 про банкрутство ТОВ «Істок», а тому укладення договору поставки №58 від 25.03.2010 року в період проведення процедури розпорядження майном боржника, яка була введена Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2010 року у справі №1/24-10-510 про банкрутство ТОВ «Істок», свідчить про умисел ТОВ «Істок» та ТОВ «Море-Плюс» на збільшення кредиторської заборгованості ТОВ «Істок» на підставі правочину, який було ними вчинено без мети створення будь-яких правових наслідків, які породжує договір поставки, та є всі підстави вважати цей договір недійсним.

Також, податковий орган мотивує свої позовні вимоги визнанням недійсними в судовому порядку договору купівлі-продажу №59 від 10.03.2010 року, укладеного між ТОВ «Істок» та ТОВ «ІРФ-Дистрибуція», договору купівлі-продажу №60 від 22.03.2010 року, укладеного між ТОВ «Істок» та ТОВ «Інтеррибфлот», які є аналогічними до операцій з ТОВ «Море Плюс».

Таким чином, враховуючи викладене, Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби вважає, що є підстави для стягнення коштів з ТОВ «Істок» та ТОВ «Море-Плюс», одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Проте, суд вважає адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 203, 215 Цивільного кодексу України правочин є недійсним, якщо зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, якщо особа, яка вчиняє правочин не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі, якщо правочин не вчинений у формі, встановленій законом, якщо правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, підставою для стягнення у дохід держави за рішенням суду всього одержаного за угодою, є визнання такої угоди недійсною рішенням суду, проте з наданих до суду доказів вбачається, що договір поставки №58 від 25.03.2010 року між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс» недійсним судом не визнавався, що не заперечується представником позивача.

Посилання представника позивача про визнання аналогічних угод між ТОВ «Істок» та ТОВ «Інтеррибфлот» недійсними рішеннями Вищого господарського суду України не є підставою для висновку про недійсність угоди №58 від 25.03.2010 року між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс».

Щодо позиції позивача, що у дохід держави за рішенням суду стягується все одержане майно за нікчемною угодою, яка є недійсною в силу закону, слід зазначити, що позивачем в позовній заяві та представником позивача в судовому засіданні не наведено в чому полягає спрямованість правочину між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, мета керівника підприємства на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним тягне кримінальну відповідальність, такі обставини можуть бути доведеними лише обвинувальним вироком, проте доказів цього позивачем також не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оскільки угода №58 від 25.03.2010 року між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море Плюс» не визнавалась судом недійсною, а нікчемність цієї угоди не доведена та необґрунтована позивачем, позовні вимоги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо стягнення у дохід держави грошових коштів за нікчемною угодою не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню повністю.Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 118, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Море-Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» у дохід держави грошові кошти, отримані за нікчемною угодою, в розмірі 2949810 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Море-Плюс» у дохід держави грошові кошти, отримані за нікчемною угодою, в розмірі 2949810 грн. - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида

Повний текст постанови складено .