Постанова № 30133685, 11.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13871/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріЧерпак А.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Шепетовська К.С. Сидорчук І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0004891502;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0004891502.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом безпідставно змінено напрямок призначення платежу, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не сплатив у визначені законодавством терміни самостійно задекларованих податкових зобов'язань, у зв'язку з чим виникла заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 35532,20 грн. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень-вереснь 2010 року відносно Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34».

Перевіркою встановлено порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України - порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

За результатами перевірки складено Акт від 16.10.2012 року №3482/368/15-230/08679712 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0004891502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 35532,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в установлені законом строки до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби були передані наступні документи: Декларація з податку на додану вартість від 16.07.2012 р. за червень 2012 року, Декларація з податку на додану вартість від 16.08.2012 р. за липень 2012 року, Декларація з податку на додану вартість від 18.09.2012 р. за серпень 2012 року, Декларація з податку на додану вартість від 16.10.2012 р. за вересень 2012 року.

При перерахуванні грошових коштів за ПДВ Державне підприємство «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34» чітко визначило призначення платежу та вказало, за який період перераховуються грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, як пояснив представник відповідача, вказані кошти податковий орган зарахував в порядку календарної черговості в рахунок погашення попередньої заборгованості позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки законодавством не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Крім того, пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, а саме п.89.4 ст.89 відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом, дійсно передбачає пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначена норма не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою законодавства не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податку за інший період. При цьому, відповідно до Податкового кодексу України, передбачений спосіб примусового стягнення коштів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на сплату податку за інший податковий період.

Таким чином, дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби зі зміни призначення платежів та направлення грошових коштів на інші періоди є протиправними.

З огляду на наведене, нарахування відповідачем позивачу штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0004891502 підлягає визнанню недійсними.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити наступне.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 року № 276, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123). Відповідно до пунктів 3.1, 3.6 розділу 3 зазначеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 зазначеної Інструкції в особових рахунках платника податків не менше ніж раз на квартал підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом (суми податкового боргу та надміру сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги (пункт 11.3 розділу 11 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових рахунків здійснюється звірення стану розрахунків платника податків з бюджетами за податками, зборами (обов'язковими платежами) за відповідний звітний період, підсумки яких відображаються у книзі обліку звірення стану розрахунків платників з бюджетами (пункт 9.3 розділу 9 Інструкції).

Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 186, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 року №0004891502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство Дніпродзержинської колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №34» судові витрати у розмірі 355,32 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 січня 2013 року

Суддя О.С. Луніна