Постанова № 30133679, 15.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2016/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 року № 00000012280 та від 13.03.2012 року № 0000022280, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» (далі - ТОВ «Дунайбункер») до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - ІОДПІ Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії ІОДПІ Одеської області ДПС щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Дунайбункер» та складання акту перевірки від 23.02.2012 р. № 327/2301/31091926; визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення від 13.03.2012 р. № 0000022280 з податку на прибуток всього на суму 839346 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 00000012280 з податку на додану вартість всього на суму 671475 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача у судовому засіданні пояснив, що підставою для проведення перевірки був пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, який передбачає проведення перевірки, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Проте, умовою для виникнення підстави для проведення перевірки є надіслання запиту на адресу платника податків, та ненадання відповідних пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Однак, позивачем на запит ДПІ було надано пояснення з документальним підтвердженням відносин з ТОВ «Миракод», у зв'язку з цим ТОВ «Дунайбункер» вважає дії щодо проведення перевірки та складання акту неправомірними.

Крім того, позивач вважає, що податковим органом висновок щодо необґрунтованості валових витрат ТОВ «Дунайбункер» зроблено передчасно, оскільки вирок Іллічівського міського суду Одеської області у справі № 1-325/11 посадовим особам ТОВ «Дунайбункер» не пред'являвся, а також відсутні докази щодо набрання даним судовим рішенням законної сили.

Правомірність сум заявленого податкового кредиту, на думку позивача, підтверджується наявною первинною бухгалтерською документацією та банківськими виписками щодо перерахування на адресу ТОВ «Миракод» грошових коштів.

Також позивач зазначає, що висновок перевіряючих щодо завищення суми податкового кредиту ТОВ «Дунайбункер» також базується на висновках, викладених у вироку Іллічівського міського суду Одеської області по кримінальній справі № 1-235/11. Проте, позивач вказує, що податкові накладні з печаткою ТОВ «Миракод» не могли досліджуватись в межах розгляду згаданої кримінальної справи, оскільки їх оригінали передавались та зберегались у ТОВ «Дунайбункер». Виходячи з цього, позивач вважає, що ним були дотримані норми пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту у розмірі 537180 грн. по відносинам з ТОВ «Миракод».

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просили задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 125-132 т. 1), в яких зазначив, що управлінням податкового контролю юридичних осіб ІОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Дунайбункер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» (код ЄДРПОУ - 36369586) за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 23.02.2012 р. № 327/2301/31091926.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ІОДПІ Одеської області ДПС було отримано вирок Іллічівського міського суду Одеської області по кримінальній справі № 1-325/11 у відношенні громадянки ОСОБА_1 по обвинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним» підприємством ТОВ «Миракод». У вироку зазначається, що ОСОБА_1 (директор ТОВ «Миракод») з метою покриття незаконної діяльності, за грошову винагороду, яку вона отримувала від невстановлених слідством осіб, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Миракод», ніякої фінансово-господарської діяльності вона не здійснювала, бухгалтерських документів та податкову звітність не складала, не підписувала та до ДПІ не надавала.

Відповідач вказує, що аналізом наданих ТОВ «Дунайбункер» до перевірки документів по взаємовідносинах з ТОВ «Миракод» встановлено їх недостатність для підтвердження валових витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, а саме, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та сертифікати відповідності ПММ.

Крім того, надані до перевірки первинні документи: видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури та інші, підписані від імені директора ТОВ «Миракод» ОСОБА_1, не мають юридичної сили і доказовості, так як особистий підпис на бухгалтерських документах не дозволяє ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відповідач зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника податків шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є безтоварною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Дунайбункер» безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 783038 ТОВ «Дунайбункер» зареєстровано як юридична особа 30.10.2000 р., номер запису в реєстрі - 1 553 120 0000 001168 (а.с. 25 т. 1).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 04.10.2011 р. № 2168 підприємство взято на облік в органах державної податкової служби 03.11.2000 р. за № 2293 (а.с. 26 т. 1), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200004067 (іпн - 310919615020) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 07.11.2000 року (а.с. 23 т. 1).

Згідно з даними довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 350123 ТОВ «Дунайбункер» здійснює такі види діяльності за КВЕД: діяльність вантажного річкового транспорту, оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом, діяльність морського вантажного транспорту, організація перевезення вантажів, інші види оптової торгівлі (а.с. 24 т. 1).

Відповідно до статуту ТОВ «Дунайбункер» (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів ТОВ «Дунайбункер» від 14.09.2011 р. № 1, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 20.09.2011 р., номер запису 15531050004001168 предметом діяльності товариства, зокрема, є: діяльність вантажного річкового транспорту; оброблення металевих відходів та брухту; оптова торгівля відходами та брухтом; діяльність морського вантажного транспорту; організація перевезення вантажів, інші види оптової торгівлі, оптова та роздрібна торгівля дизельним пальним, бензином, мастильними матеріалами та іншими нафтопродуктами, в т.ч. на умовах комісії, консигнації, дилерських умовах, умовах бартерного обміну тощо; надання послуг зі зберігання нафтопродуктів (дизельного пального, бензину, мастильних матеріалів та інших нафтопродуктів) (а.с. 10-22 т. 1).

У період з 10.02.2012 р. по 16.02.2012 р. ІОДПІ проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Дунайбункер» (код ЄДРПОУ - 31091962) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» (код ЄДРПОУ - 36369586) за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.02.2012 р. № 327/2301/31091926 (а.с. 30-45 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Дунайбункер» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 671477 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2009 року - на суму 156020 грн. та у 4 кварталі 2009 року - на суму 515457 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 537180 грн., у т.ч. у серпні 2009 року - на 65145 грн., у вересні 2009 року - на 59670 грн., у жовтні 2009 року - на 87500 грн., у листопаді 2009 року - на 158722 грн., у грудні 2009 року - на 166143 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ІОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012р. № 00000012280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 537180 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 134295 грн. (а.с. 28 т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012р. № 0000022280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 671477 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 167869 грн. (а.с. 29 т. 1).

Вирішуючи спір, суд зазначає, що порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у ст. 78 Податкового кодексу України, у пп. 78.1.1. п. 78.1. якої, зокрема, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач у своєму позові вказує про те, що податковим органом йому було надіслано запит з проханням надати пояснення та документальне підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «Дунайбункер» та ТОВ «Миракод», на який ТОВ «Дунайбункер» була надана відповідь із комплектом завірених копій первинних документів у встановлений законом строк, отже підстави для проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.1 Податкового кодексу України у ІОДПІ не виникло.

Проте, порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки є підставою для недопущення працівників такого органу для проведення відповідної перевірки. У разі якщо особа, перевірка діяльності якої здійснювалась з відповідними порушенням, не чинила жодних дій щодо запобігання проведенню такої перевірки, ці обставини не можуть вважатися достатніми доказами безпідставності висновків, зроблених в ході відповідної перевірки, та скасування рішень податкового органу, прийнятих за результатом проведення відповідної перевірки.

Разом з цим, як вбачається з акту перевірки позивача, господарські відносини між ТОВ «Дунайбункер» та ТОВ «Миракод», на думку податкового органу, не мали мети настання реальних наслідків.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що між ТОВ «Дунайбункер» (замовник) та ТОВ «Миракод» (підрядник) було укладено договір зачищення нафтоналивних танкерів від 09.11.2009 р. № 09-11/01 (а.с. 48-49 т.1), відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає на зачищення річкові несамохідні нафтоналивні баржі «УДБ-223» та «УДБ-235». Відповідно до п. 2 вказаного договору підрядник виконує роботи відповідно до правил Морського Регістру судноплавства і наданих замовником вимог. Підрядник забезпечує за свій рахунок необхідні для виконання робіт інструменти та видаткові матеріали.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надані: акт здачі-прийомки виконаних робіт від 18.11.2009 р., рахунок-фактура від 18.11.2009 р. № 181101 на загальну суму 366000 грн., в т.ч. ПДВ - 61000 грн., податкова накладна від 18.11.2009 р. № 181101 на загальну суму 366000 грн., в т.ч. ПДВ - 61000 грн. та виписка з банку про перерахування коштів за виконання договору від 09.11.2009 р. № 09-11/01 по зачищенню нафтоналивних танкерів (а.с. 87-90 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що нафтоналивні баржі «УДБ-223» та «УДБ-235» належать ТОВ «Дунайбункер» на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу №291СТЭФ від 29.03.2002 р., свідоцтва про право власності на судно «УДБ-235» № 02020 від 23.12.2010 р., свідоцтва про право плавання під державним прапором України серії PF № 003899 на судно «УДБ-235» та акта приймання-передачі танкерів УДП-Т-215, УДП-Т-220, УДП-Т-223, УДП-Т-227, УДП-Т-235 (а.с. 202-206 т. 1).

Разом з цим, суд зазначає, що надані до суду документи про виконання договору від 09.11.2009 р. № 09-11/01 не містять обов'язкових реквізитів для надання їм юридичної сили. Так, акт здачі-прийомки виконаних робіт не містить такого обов'язкового реквізиту як місце складання документу, тому він не береться судом до уваги як належний доказ по справі.

Не приймаються судом до уваги і локальні кошториси на зачищення поверхонь танкерів УДБ-223, УДБ-235 (а.с. 96-99 т. 2), оскільки вони не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення як обов'язковий реквізит первинного документу.

Крім того, наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обов'язок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Також судом встановлено, що 20.11.2009 р. між ТОВ «Дунайбункер» (замовник) та ТОВ «Миракод» (виконавець) було укладено договір № 04-12/01 (а.с. 50-51 т. 1), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок здійснювати розчищення та днопоглиблювальні роботи на 89 км р. Дунай в районі причалів замовника, а також здійснювати інші послуги, пов'язані з вищезазначеною діяльністю. Відповідно до п. 2 цього договору виконавець здійснює роботи своїми технічними засобами, а також щомісячно надає звіт про виконані роботи і карту глибин фарватеру.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (а.с. 94, 97, 104 т. 1), рахунок-фактура від 20.11.2009 р. № 201103 на загальну суму 246330 грн., в т.ч. ПДВ - 41055 грн. (а.с. 95 т. 1), від 14.12.2009 р. № 141201 на загальну суму 556920 грн., в т.ч. ПДВ - 92820 грн. (а.с. 102 т. 1); податкові накладні від 04.12.2009 р. № 041203 на загальну суму 53550 грн., в т.ч. ПДВ - 8925 грн. (а.с. 92 т. 1), від 20.11.2009 р. № 201103 на загальну суму 246330 грн., в т.ч. ПДВ - 41055 грн. (а.с. 96 т. 1), від 14.12.2009 р. № 141201 на загальну суму 556920 грн., в т.ч. ПДВ - 92820 грн. (а.с. 103 т. 1) та виписки з банку щодо перерахування грошових коштів (а.с. 91, 98 т. 1).

Проте, аналізуючи надані первинні документи суд зазначає, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Так, акти здачі-прийняття робіт не містять таких обов'язкових реквізитів як місце та дата складання первинного документу, що не дає змогу ідентифікувати де і коли була виконана господарська операція. Не надано позивачем і щомісячних звітів ТОВ «Миракод» про виконані роботи і карту глибин фарватеру.

Крім того, відповідачем до суду наданий запит до капітану ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» (а.с. 140 т. 1) з проханням надати інформацію щодо заходу плавзасобів в акваторію порту за період з 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. для проведення днопоглиблювальних робіт та розчистки берегової лінії на 89 км р. Дунай в районі причалів ТОВ «Дунайбункер».

Відповіддю на вказаний запит капітан порту Ізмаїл повідомив, що запитів і документів з боку керівництва ТОВ «Дунайбункер» щодо днопоглиблювальних робіт на дільниці 89 км р. Дунай за період з 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. не надходило, а також додатково повідомив про те, що водяна акваторія довжиною з 88,5 км по 89,2 км шириною від берегової лінії 40 м в сторону суднового ходу виключена з меж акваторії порту і на теперішній час належить в/ч 1499 (Морська охорона) (а.с. 141 т. 1).

На запит до Ізмаїльського прикордонного загону щодо днопоглиблювальних робіт на дільниці 89 км р. Дунай за період з 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. останнє надало відповідь, що таких запитів від ТОВ «Дунайбункер» не надходило (а.с. 142 т. 1).

Також, з метою повного та всебічного розгляду справи судом було направлено запит до Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної Прикордонної служби України (а.с. 126 т. 2) щодо надання інформації про повідомлення ТОВ «Дунайбункер» та ТОВ «Главбуд Плюс» Ізмаїльського прикордонного загону про здійснення водолазного обстеження дна на 89 км р. Дунай 16.07.2010 р., оскільки позивачем до суду було надано акт про виконані водолазні роботи у районі 89 км р. Дунай ТОВ «Главбуд Плюс» (а.с. 56-58 т. 2).

Відповіддю на вищевказаний запит начальник Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної Прикордонної служби України повідомив про відсутність повідомлення ТОВ «Дунайбункер» та ТОВ «Главбуд Плюс» щодо проведення водолазного обстеження дна на 89 км р. Дунай 16.07.2010 р. та зазначив, що район 89 км р. Дунай належить до зони відповідальності військової частини 1474 (Ізмаїльського прикордонного загону).

Також суд зазначає, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 557 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду» у разі проведення на землях водного фонду днопоглиблювальних робіт, робіт з прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями) відповідні дозволи видаються Держводагентством за погодженням з Мінприроди.

Проте, як вбачається, з листа Державного агентства водних ресурсів України від 18.02.2013 р. № 725/9/11-13 ТОВ «Миракод» не отримувало дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт на 89 км р. Дунай (а.с. 134 т. 2).

Також суд зазначає, що 28.08.2009 р. між ТОВ «Дунайбункер» (покупець) та ТОВ «Миракод» (продавець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 28-08/01 (а.с. 52-53 т. 1).

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «Дунайбункер» до суду надано рахунки-фактури, заявки на придбання тмц, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку про перерахування грошових коштів позивачем ТОВ «Миракод» (а.с. 54-86 т. 1).

Поряд з цим, суд зазначає, що на підтвердження товарності операції позивачем не надані до суду товарно-транспортні накладні на перевезення паливно-мастильних матеріалів.

Так, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Пунктом 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Відповідно до положень ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до суду надані сертифікати відповідності на паливо дизельне та паспорти на паливо дизельне з печаткою ТОВ «Миракод», проте зазначені документи ТОВ «Дунайбункер» з незрозумілих причин до перевірки не надавались та відповідно ІОДПІ враховані не були.

Надані ТОВ «Дунайбункер» акти списання паливно-мастильних матеріалів (а.с. 209-212 т.1, 76-78 т. 2) не приймаються до уваги судом, оскільки не можливо встановити що в них зазначені саме ті ПММ, які позивач придбавав у ТОВ «Миракод».

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно з п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Проте, на порушення зазначених законодавчих положень, надана до суду документація ТОВ «Миракод» була підписана від імені керівника підприємства іншою особою.

Так, у матеріалах справи наявний вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р. по справі № 1-325/11, яким ОСОБА_1, керівника ТОВ «Миракод» визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме, фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі (а.с. 162-165 т. 1).

Суд не приймає довід позивача щодо відсутності доказів набрання цим судовим рішенням законної сили, адже на стор. 4 вказаного рішення є позначка про те, що вирок вступив в законну силу 23.03.2011 р.

Зі змісту вищезгаданого вироку вбачається, що у грудні 2008 р. ОСОБА_1 у м. Одесі познайомилась з невстановленою особою, яка за грошову винагороду запропонувала їй зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Миракод», тобто оформити створення зазначеного підприємства.

Після реєстрації у державних органах ТОВ «Миракод» і відкриття рахунків в банківських установах, ОСОБА_1, знаючи про те, що здійснювати зазначену у статуті ТОВ «Миракод» фінансово-господарську діяльність, а також працювати на посаді директора ТОВ «Миракод» не буде, відповідно до попередньої домовленості з невстановленими особами, передала їм документи та печатку ТОВ «Миракод».

Реєстрація ТОВ «Миракод» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, даних директора підприємства та зразок її особистого підпису, індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, відкриття поточного рахунку у банківській установі надало можливість невстановленим особам використовувати реквізити зазначеного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

ОСОБА_1 повністю визнала себе винною та не оспорювала фактичні обставини справи. Крім того, зазначене підтвердилось матеріалами судової справи, як-то показаннями свідків, висновками судово-почеркознавчої експертизи та іншими.

Отже, виписані позивачу ТОВ «Миракод» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них суми ПДВ є безпідставним.

Одночасно, не можна вважати належно оформленими і інші документи, виписані ТОВ «Миракод», як-то: видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), рахунки-фактури, оскільки, як було зазначено вище, вони підписані не уповноваженою особою підприємства, отже втрачають свою доказовість.

Крім того, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи до суду було викликано у якості свідка ОСОБА_1 - керівника ТОВ «Миракод».

Свідок ОСОБА_1 попереджена про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384-385 КК України за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань (а.с. 112 т. 2), у судовому засіданні пояснила, що жодних договорів та документів, у тому числі податкових накладних, з ТОВ «Дунайбункер» вона не укладала та не підписувала, печаток на них не проставляла, довіреностей на здійснення даних дій не видавала і не уповноважувала будь-яких осіб на виконання таких дій.

Отже, виписані позивачу ТОВ «Миракод» первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така думка викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р. по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що податкові накладні, підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства-контрагента не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до суду докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарських операцій ТОВ «Дунайбункер» з ТОВ «Миракод», а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Дунайбункер».

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.03.2012 року №00000012280 та від 13.03.2012 року №0000022280 - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 15 березня 2013 року.

Суддя П.П. Марин