Рішення № 30132850, 18.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2013 р. Справа № 911/388/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Макарівського району Київської області, місцезнаходження: 08000, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 66, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, ідентифікаційний код: 38039191, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 83а,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'яни», ідентифікаційний код: 25271024, місцезнаходження: 08023, Київська обл., Макарівський р-н, с. Садки-Строївка, вул. Садова, 34,

про стягнення збитків

за участю представників сторін

від прокурора: Сазонова С.В., яка діє на підставі посвідчення від 02.10.2012 року за № 007176;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Брус А.М., яка діє на підставі довіреності від 27.02.2013 року б/н, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

прокурор Макарівського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення збитків, які заподіянні навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.).

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що ним із залученням спеціалістів Позивача проведено перевірку щодо дотримання Відповідачам вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за наслідками якої встановлено, що Відповідач здійснив понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря при використанні стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок чого спричинив навколишньому природному середовищу шкоду в сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 04.02.2013 року порушено провадження у справі №911/388/13-г та призначено її розгляд на 04.03.2013 року.

04.03.2013 року в судове засідання з'явився Прокурор, який виконав вимоги ухвали суду від 04.02.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 04.02.2013 року не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 04.02.2013 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 04.03.2013 року розгляд справи відкладено на 18.03.2013 року.

18.03.2013 року в судове засідання з'явився Прокурор, який виконав вимоги ухвали суду від 04.03.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 04.02.2013 року та від 04.03.2013 року не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 18.03.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвали суду від 04.02.2013 року та від 04.03.2013 року направлені на адресу Позивача, суд дійшов висновку, що Позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи надані Прокурором та Відповідачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

прокурором Макарівського району Київської області проведено перевірку із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Київській області додержання товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За наслідками даної перевірки встановлено, що Відповідач здійснив понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря при використанні стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок чого спричинив навколишньому природному середовищу шкоду в сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.), з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 16 передбачає, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій. Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із вимогами ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: а) здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; в) організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України; г) затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; д) здійснення державної екологічної експертизи; е) одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань; є) видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України; ж) обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; з) подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; и) складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; і) керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України; ї) координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; й) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища; к) встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища; л) встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище; м) здійснення процедури попередньої обґрунтованої згоди відповідно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття щодо можливості транскордонного переміщення генетично модифікованих організмів, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях, визначені у пункті "ж" частини першої цієї статті, не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції. В системі органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть створюватись спеціальні підрозділи, працівники яких наділяються правом носіння форми встановленого зразка і вогнепальної зброї. Посадові особи спеціальних підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку вони займали, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, - на суму від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні права громадян забезпечуються: а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів; в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Господарський кодекс України у ч.ч.1, 4, 5 ст. 148 передбачає, що відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно із вимогами ст. 153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: - використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; - ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; - здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; - своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; - здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; - відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 38 передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» у ст. 2 передбачає, що відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря. Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» у ч.ч. 1, 2, 5 ст. 11 передбачає, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок. Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об'єктів.

Одночасно судом встановлено, що за дорученням прокуратури Макарівського району Державною екологічною інспекцією у Київській області в силу вимог ст.ст. 10, 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», як спеціально уповноваженим контролюючим органом державної влади в сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема атмосферного повітря, проведено планову перевірку дотримання Відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за наслідками якої виявлено той факт, що товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» в період з 2010 року по 1-й квартал 2012 року включно при здійсненні господарської діяльності по вул. Садова, 34, в с. Садки-Строївка Макарівського району Київської області в порушення вимог ст.ст. 1, 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст.ст. 148, 153 Господарського кодексу України використовувало стаціонарні джерела забруднюючих речовин у вигляді дизельної електростанції, бункерів для зберігання комбікорму та ферм з витяжками без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок використання яких відбувався понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Факти використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок використання яких відбувався понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зафіксовано Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 11.05.2012 року за № 105, який складений службовими особами Позивача, як спеціально уповноваженого контролюючого органу державної влади в сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема атмосферного повітря, в присутності службових осіб Відповідача та з яким Відповідач ознайомився та зауважень щодо порядку проведеної перевірки, законності проведення перевірки або зафіксованих в акті перевірки наслідків останньої не зазначив. Достовірність Акту перевірки Відповідач не заперечує.

Даний Акт перевірки є чинним та Відповідачем не оскаржувався при наявності у Відповідача права та можливості для такого оскарження.

Внаслідок використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв'язку з чим спричинено навколишньому природному середовищу шкоду в сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.).

Розмір збитків визначений Позивачем, як спеціально уповноваженим контролюючим органом державної влади в сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема атмосферного повітря, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіянні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди України від 10.12.2008 року за № 639.

Перевіркою розрахунку розміру спричинених Відповідачем збитків навколишньому природному середовищу внаслідок використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв'язку із використанням яких відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлено, що останній правомірно та обґрунтовано виконаний Державною екологічною інспекцією в Київській області, як спеціально уповноваженим відповідно до вимог ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіянні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди України від 10.12.2008 року за № 639, органом державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на визначення розміру збитків та подання позовів про їх стягнення.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору з дотриманням вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України та ст. 222 Господарського кодексу України 23.06.2012 року направив Відповідачу претензію від 23.06.2012 року за № 46, на яку Відповідач не відреагував, відповіді не надав та завдані навколишньому природному середовищу збитки не відшкодував.

Судом уважно досліджено письмові заперечення Відповідача з доданими до них копіями документів, за наслідками чого суд приходить до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позиції Відповідача, згідно якої він не здійснював понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Так, Відповідач надав суду копію висновку державної екологічної експертизи по проекту: «Реконструкція МТФ під племінну птахофабрику» від 11.03.2002 року за № 06-12/726. Однак, вивченням даного висновку встановлено, що останній видавався 11.03.2002 року, а використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв'язку із використанням яких відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювалось в період з 2010 року по 1-й квартал 2012 року по вул. Садова, 34, в с. Садки-Строївка Макарівського району Київської області через вісім років після отримання вказаного висновку. У зв'язку з цим, цей висновок не може бути належним та допустимим письмовим доказом відсутності понаднормативного скиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, Відповідач надав суду протоколи дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2, складених Державним закладом «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ», згідно яких при дослідженні повітря на відстані 300 метрів та 350 метрів відповідно від джерела забруднення на виробничому майданчику Відповідача по вул. Садова, 34, в с. Садки-Строївка Макарівського району Київської області перевищень гранично допустимої концентрації викидів в атмосферне повітря не виявлено. Проте, вивченням вказаних протоколів встановлено, що при їх складанні спеціаліст Державного закладу «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ» за посадою біолог керувався Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах» від 11.07.2000 року за N 160, яким затверджено порядок відбору проб повітря, зміст та форму протоколу дослідження повітря населених місць. При складанні протоколів дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 спеціаліст Державного закладу «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ» не дотримався Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.07.2000 року за N 160 щодо порядку відбору проб повітря, змісту та форми протоколу дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 в зв'язку з тим, що при відборі проб повітря не досліджував та не вивчав джерела забруднення Відповідача та їх характеристики достовірно знаючи про їх наявність і будучи зобов'язаним знати їх та враховувати їх характеристики при досліджень проб повітря. Також, при складанні протоколів дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 спеціаліст Державного закладу «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ» не дотримався Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.07.2000 року за N 160 щодо порядку відбору проб повітря, змісту та форми протоколу дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 в зв'язку з тим, що для кожного протоколу брав лише по одній пробі будучі зобов'язаним брати по декілька проб повітря з різних точок відбору навколо джерела забруднення та не склав ескіз місцевості з вказівкою джерела забруднення і точок відбору проб повітря, що свідчить про те, що зазначений спеціаліст не знав про місце знаходження джерела забруднення Відповідача та не міг точно з'ясувати відстань для контрольного відбору проби повітря будучи зобов'язаним знати про точне місце знаходження джерела забруднення та чітко визначити декілька точок відбору проб повітря з метою врахування напрямку і сили вітру в місці знаходження джерела, а також не враховував напрямок і силу вітру, врахування яких є обов'язковим для визначення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин. Одночасно при складанні протоколів дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 спеціаліст Державного закладу «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ» не дотримався Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.07.2000 року за N 160 щодо порядку відбору проб повітря, змісту та форми протоколу дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 в зв'язку з тим, що проба повітря бралась 29.03.2012 року та досліджувалась 30.03.2012 року, зберігання якої в період між її взяттям та дослідженням відбувалось за відсутності будь-якої консервації взагалі, внаслідок чого остання не могла зберігати властивості повітря місцевості, в якій її брали, та не могла свідчити про наявність будь-яких забруднюючих речовин та їх концентрацію. За таких обставин справи суд приходить до висновку, що протоколи дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 101/1 та за № 101/2 не можуть бути належними та допустимими письмовими доказами відсутності понаднормативного скиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря в зв'язку з тим, що складенні з грубим порушенням щодо порядку відбору проб повітря, змісту та форми цих протоколів, які призначенні для відбору, дослідження та фіксування наслідків таких досліджень проб повітря. Судом також береться до уваги, що ці протоколи стосуються 29.03.2012 року в зв'язку з тим, що згідно їх змісту проби були разовими, а не середньодобові, які б могли свідчити про наслідки діяльності джерел забруднення Відповідача, та не свідчать і не досліджують наслідки діяльності джерел забруднення за два попередніх роки до їх складання.

Також, Відповідач надав суду протоколи дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 102/1, за № 102/2 та за № 103/1, складених Державним закладом «Київська обласна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ». Однак, вивченням протоколів дослідження повітря населених місць від 30.03.2012 року за № 102/1, за № 102/2 та за № 103/1 встановлено, що вони стосуються проб повітря в населених пунктах сіл Лисиця та Бишів в той час, як забруднення повітря Відповідачем здійснювалось в селі Садки-Строївка. У зв'язку з цим, ці протоколи не можуть бути належними та допустимими письмовими доказами відсутності понаднормативного скиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Судом крім того встановлено, що ці протоколи складенні з грубим порушенням щодо їх змісту, форми та порядку відбору проб повітря з тих же підстав, що і вищевказані протоколи.

Суд приходить до висновку, що всі вищевказані протоколи не усувають факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та склад господарського правопорушення Відповідача не виключають.

Відповідно до п.п.1.3., 1.6. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 р. N 02-5/744, Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року та відповідно ст.ст. 1166, 1172 чинного Цивільного кодексу України). Отже Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні збитків навколишньому природному середовищу, навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні збитків.

Цивільний кодекс України у ст.1166 передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. Порядок позбавлення премій визначається законодавством України.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 69 передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» у ч. 1 ст. 33 передбачає, що особи, винні у: порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат; впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря; порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря; проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря; невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря; ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря; недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, - несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Цивільний кодекс України у ст. 22 передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. Розподіл коштів екологічного податку, що надходять до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення. Положення про республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища затверджуються відповідними Радами, а Державного фонду охорони навколишнього природного середовища - Кабінетом Міністрів України. В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Згідно ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина та держави у суді покладається на органи прокуратури.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999 року № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи організацій та господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Суд приходить до висновку, що Прокурором вірно і обґрунтовано визначено порушення інтересів держави внаслідок спричинення Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу, охорона якого спрямована на забезпечення безпечного середовища для життєдіяльності громадян та майбутніх поколінь.

З врахуванням вимог ст.ст. 20, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" суд приходить до висновку, що Прокурор має право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача про стягнення з Відповідача заподіяних навколишньому природному середовищу збитків в доход фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету за місцем заподіяння збитків.

Судом встановлено, що Прокурор правильно та вірно визначив спосіб і засіб захисту прав держави в особі Позивача.

Перевіркою обґрунтованості нарахування суми збитків, яка заподіяна навколишньому природному середовищу Відповідачем внаслідок використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв'язку із використанням яких відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача в доход фонду охорони навколишнього природного середовища бюджету Борівської сільської ради Макарівського району Київської області збитків у сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Прокурором суду в якості доказів своєї позиції по справі, є належними та допустимими письмовими доказами заподіяння Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок використання Відповідачем стаціонарних джерел забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв'язку із використанням яких відбувся понаднормативний скид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Прокурором та Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» про стягнення збитків, які заподіянні навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни», ідентифікаційний код: 25271024, місцезнаходження: 08023, Київська обл., Макарівський р-н, с. Садки-Строївка, вул. Садова, 34, в доход фонду охорони навколишнього природного середовища бюджету Борівської сільської ради Макарівського району Київської області заподіяні навколишньому природному середовищу збитки, які заподіянні навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у сумі 30875,68 грн. (тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 68 коп.) на розподільчий рахунок № 33116331700389 ГУ ДКУ у Київській області по коду бюджетної класифікації 24062100 - «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007165 УДКСУ у Макарівському районі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни», ідентифікаційний код: 25271024, місцезнаходження: 08023, Київська обл., Макарівський р-н, с. Садки-Строївка, вул. Садова, 34, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2013 року