Постанова № 30132769, 18.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. справа № 2а-4545/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок одноразової допомоги за шкоду, спричинену здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи при встановленні 3-ї групи інвалідності передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 30 мінімальних заробітних плат та забезпечити виплату цієї суми.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 2011 р. не в повному обсязі - неправомірними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2011 р., у розмірі передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум, до внесення змін в пенсійне законодавство.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Матеріали позовної заяви свідчать, що позивачем заявлені вимоги щодо перерахунку та виплати одноразової компенсації при встановленні третьої групи інвалідності відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції вбачає, що судом першої інстанції вирішено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно до ч.4 ст.48 зазначеного закону, які позивачем не заявлялися.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в межах заявлених позовних вимог.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильській катастрофи 1 категорії та є інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам IIІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідачем була виплачена позивачу одноразова компенсація при встановленні інвалідності третьої групи, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірі 189,60.

При виплаті одноразової компенсації відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеною постановою № 836 всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) для інвалідів установлено конкретні розміри такої компенсації в твердій грошовій сумі: для інвалідів І групи - 379 гривень 30 копійок, для інвалідів ІІ групи - 284 гривень 40 копійок, для інвалідів ІІІ групи - 189 гривень 60 копійок.

У 2011 році Кабінет Міністрів України не мав права щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 при нарахуванні одноразової компенсації суперечить положенням Закону № 796.

Тому, оскільки позивачу була встановлена 3 група інвалідності, він має право на виплату одноразової компенсації, у зв'язку з встановленням інвалідності, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової компенсації, у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 одноразової компенсації у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи згідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, за відрахуванням виплачених сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко