Ухвала суду № 30131816, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/68607/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергоком" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергоком" (далі -ТОВ "Інтеренергоком") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ у Подільському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року позов ТОВ "Інтеренергоком" задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 червня 2011 року №0000622330 та № 0000632330. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Інтеренергоком" у задоволенні позову.

ТОВ "Інтеренергоком" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Подільському районі м. Києва в період з 16.05.2011 року по 03.06.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтеренергоком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №162/23-304/36865795 від 10.06.2011 року.

В ході проведення якої було встановлено порушення позивачем, вимог: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 178081,00 грн., у тому числі за 2010 рік -178 081,00 грн. (у тому числі за IV квартал 2010 року -178081,00 грн.); п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 142465,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року -142465,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва 30.06.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000622330, яким ТОВ «Інтеренергоком»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 178 081,00 грн. та №0000622330, яким ТОВ «Інтеренергоком»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 222 601,00 грн.

За результатом розгляду скарг позивача, ДПА у м. Києві прийняла рішення від 03.10.2011 року №9822/10/25-114, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.06.2011 року №0000622330 та № 0000622330 -залишені без змін.

За результатом розгляду скарг позивача, ДПС України прийняла рішення від 14.12.2011 року №7503/6/10-2115, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.06.2011 року №0000622330 та №0000622330 та рішення ДПА у м. Києві від 03.10.2011 року № 9822/10/25-114 -залишені без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положенням пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.09.2010 року між ТОВ «Інтеренергоком» та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»було укладено договір купівлі-продажу товару №18-БС/2010. 22 вересня 2010 року між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»було укладено договір купівлі-продажу товару 20-БС/2010. Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Крім того судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Інтеренергоком»вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», на підставі якого податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», а тому у ТОВ «Інтеренергоком»не виникає права на віднесення до валових витрат суми грошових коштів, на підставі рахунків-фактур, наданих на виконання таких угод та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що зміст укладених між ТОВ «Інтеренергоком»та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»договорів не суперечить актам цивільного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.06.2011 року №0000622330 та №0000632330 є обґрунтованими, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров