Ухвала суду № 30131730, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К/9991/55140/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -Будній М.М.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗВА-ЕЛЕКТРИК»(правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські промислові системи»)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі № 2а/1770/1137/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські промислові системи»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0000102342 про збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1851995,00 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Крім того, позивач зазначив, що ним в суді апеляційної інстанції було заявлене клопотання, підтверджене належними доказами, про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські промислові системи»на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗВА-ЕЛЕКТРИК».

Згідно зі ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненські промислові системи»на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗВА-ЕЛЕКТРИК».

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків з 24.11.2006 за №29-23/3699. Видами діяльності підприємства є: 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна, 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування, 71.10.0 - оренда автомобілів, 71.33.0 - оренда офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

За результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, складено акт від 22.12.2011 №1516/23-100/34704110, в якому зафіксовано порушення п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146 розділу 3, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (з наступними змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1851995,00грн., у т.ч.: за ІІ квартал 2011 року - на суму 775482,00грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 1076513,00грн.

Податковий орган вважає, що Товариством збільшено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 3798049,00грн. у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»шляхом подання уточнюючої декларації (вх.№9011910855 від 30.11.2011р.), тобто збільшило валові витрати І кварталу 2011 року на суму збитків, отриманих за результатами діяльності у 2010 році на суму 3798049,00грн. - рядок 06.6 вказаної уточнюючої декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кварталі 2011 року».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0000102342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1851995,00грн. (1851995,00грн. - за основним платежем).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року у позивача було від'ємне значення на рівні 3521493,00грн., сума такого від'ємного значення була включена позивачем до складу витрат II кварталу 2011 року - рядок 06.6 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 кварталі 2011 року». Крім того, суд зазначив, що позивач, як суб'єкт малого підприємництва, правомірно, з дотриманням вимог п.141.1 ст.141 ПК України, включив проценти за борговими зобов'язаннями (договором позики від 04.09.2007 №РПС-П-019) в сумі 4530658,00 грн. до складу витрат того звітного податкового періоду, в якому такі витрати (нараховані проценти) були здійснені - за ІІ-ІІІ квартали 2011 року. Отже, викладені в акті перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог підрозд.4 розд. XX ПК України не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи при цьому, що силу вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. III ПК України, об'єкт оподаткування визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п.151.1 ст.151 цього ж розділу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Відтак, норма п.6.1 ст.6 Закону №334/94-ВР, який був чинним до 01.04.2011 і норма п.151.1 ст.151 розд. III ПК України, що набрала чинності з 01.04.2011, є тотожними.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про правомірність віднесення позивачем до складу р.6 Декларації з податку на прибуток відсотків по позиці, використаній ним для придбання основних засобів у 2007-2008 роках.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Так, податковий орган вказує на те, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що від'ємне значення, яке увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року не повинно враховуватись у 2 кварталі 2011 року, так як воно отримано не за результатами господарської діяльності позивача у 1 кварталі 2011 року.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

З поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року вбачається, що позивачем віднесено до валових витрат нараховані відсотки по договору позики №РПС-П-019 від 04.09.2007, укладеному між позичальником (ТзОВ РІВНЕНСЬКІ ПРОМИСЛОВІ СИСТЕМИ" та Позикодавцем (Компанією Малінко Лімітед, Республіка Кіпр). Нараховані відсотки в сумі 4530658 грн. відображено в рядку 06.2.12 декларації.

З посиланням на п. 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, відповідач в акті перевірки приходить до висновку про те, що витрати по нарахованих процентах позивач зобов'язаний був включати до собівартості кваліфікаційного активу відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

На думку відповідача, оскільки запозичення коштів по договору №РПС-П-019 від 04.09.2007 здійснювалось позивачем з метою придбання основних засобів (які є на думку відповідача кваліфікаційним активом), то позивач повинен був здійснювати капіталізацію фінансових витрат (нарахованих відсотків) по вказаному договору, тобто включати суму нарахованих відсотків до собівартості таких основних засобів.

Однак, суду першої інстанції дійшов висновку, що придбані позивачем, за позичені у компанії «Малінко Лімітед»кошти, основні засоби були придатними до використання на момент їх придбання, суттєвого часу для їх створення не потребували, а тому не можуть визнаватися кваліфікаційним активом.

За наведених обставин, судам попередніх інстанцій слід врахувати наведені вище обставини та встановити факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, та правомірність віднесення до складу р. 6 Декларації з податку на прибуток підприємства „Інші витрати" відсотків на загальну суму 4530658 грн. по позиці, використаній на придбання основних засобів, а також правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗВА-ЕЛЕКТРИК»задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль