Ухвала суду № 30130984, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/42528/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" (далі -ТОВ "Делішес") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ у м. Сімферополі) в якому просить визнати протиправними дії, скасування повідомлення та спонукати до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року позов ТОВ "Делішес" задоволено частково.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Делішес" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Сімферополі у період з 17.08.2009 року по 02.09.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Делішес»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складений акт №8641/23-2/32624767.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР підприємством завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за півріччя 2008 року у сумі 547728, 00 грн.; п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 70119,25 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Делішес" надіслано до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок за квітень - грудень 2008 року, січень - березень 2009 року в електронному вигляді.

Повідомленням від 19.05.2010 року за №20773/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі відповіла ТОВ «Делішес», що наданим позивачем уточнюючим розрахункам з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за серпень 2008 року, за вересень 2008 року, за листопад 2008 року, за грудень 2008 року, за квітень 2008 року, за березень 2009 року, за січень 2009 року, за лютий 2009 року привласнений статус «не визнаний як податковий звіт»у зв'язку з тим, що уточнюючі розрахунки надані за перевірений період. Порушений п.17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №837 від 31.12.2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, визначає, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Будь-яких обмежень щодо строку подачі уточнюючих розрахунків вказана норма не містить.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що доказів які обґрунтовують відмову у прийнятті уточнюючих розрахунків в матеріалах справи не має.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що право на привласнення декларації статусу «не визнаний як податковий звіт»чинним податковим законодавством України не передбачено.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, суд приходить до висновку, що дія цього пункту спрямована на забезпечення сплати платником податків штрафних санкцій у разі заниження податкових зобов'язань, що виявлено ним самостійно до початку перевірки.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виявив не тільки заниження податкових зобов'язань, але і завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, про що свідчать данні уточнюючих розрахунків.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року не містить вимог чи обов'язку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Делішес".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров