Постанова № 30130387, 18.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/267/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Янєва М.О.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2013 року Приватне підприємство "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" (надалі- позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі -відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68 винесене за результатами проведення планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка», код ЄДРПОУ 32514158, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, що набрала форму акту від 27.12.2012 року № 5778/22-209/32514158. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення вимог пунктів 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у 2011-2012 роках. Частина договорів оренди земельних ділянок, на яких він здійснює свою діяльність не пройшли державну реєстрацію з підстав, що не залежали від позивача; врожай, вирощений, у тому числі, на земельних ділянках, що не пройшли державну реєстрацію, є власністю позивача та поставляючи його іншим особам, підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва. При цьому недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації деяких з договорів оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарським угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Аналогічна позиція зазначена у листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 року № 2614/12/13-12 «Щодо справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства». Крім того, позивач звертає увагу суду, що методика розрахунку суми заниження ПДВ (арифметичний спосіб) і визначення вирощеної продукції на земельних ділянках, що не пройшли державну реєстрацію, не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Пояснює, що предметом поставки за договором купівлі-продажу № 11-11 від 28.04.2011 року, укладеним із ТОВ «ВК «Біопрепарат», є виключно сільськогосподарська продукція власного виробництва, тому отримуючи попередню оплату за товар, позивач правомірно відображав суми ПДВ в скороченій, а не в загальній податковій декларації з ПДВ, згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України за подією, що сталася раніше: датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків як оплати товарів, що підлягають постачанню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях відповідач посилається на висновки акту від 27.12.2012 року № 5778/22-209/32514158 планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка», код ЄДРПОУ 32514158, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. Вважає, що не зареєстрований у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки не є укладеним та не набирає чинності, тому у орендаря-сільськогосподарського товаровиробника не виникло права оренди вказаних земельних ділянок та він не може віднести вказані земельні ділянки до категорії орендованих земель, тобто до орендованих виробничих потужностей. Зазначає, що операції з отримання передплати від ТОВ «ВК «Біопрепарат» за сільськогосподарську продукцію необхідно віднести до загальної декларації з ПДВ, оскільки внесення операцій до скороченої декларації з ПДВ можливе виключно за рахунок поставлених товарів. Вважає, що передплати, отримані від ТОВ «ВК «Біопрепарат», не пов'язані з фактичною реалізацією сої, посилаючись на пов'язаність позивача з його контрагентом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка» зареєстровано як юридична особа 13.08.2003 року, ідентифікаційний код 32514158, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 015437, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 115/.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка» має право на здійснення наступних видів діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермі; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 03.12 Прісноводне рибальство; 10.61 Виробництво продуктів борошно - круп'яної промисловості /том 1 а.с. 180-181/.

Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка» знаходиться на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби як платник фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 та 2012 роках, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідок Кременчуцької ОДПІ № 4962/10/15 від 09.02.2011 р. та № 1112/10/15 від 12.03.2012 р. /том 1 а.с. 52,53/.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100318362 серії НБ № 095072 Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка» зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 20.01.2011 року, індивідуальний податковий номер 325141516035 /том 1 а.с. 54/.

Згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200084345 серії НБ № 095120 Приватне підприємство «Агрофірма ім. Шевченка» зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 19.11.2012 року, індивідуальний податковий номер 325141516035 /том 1 а.с. 55/.

Судом встановлено, що у період з 07.12.2012 року по 20.12.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка», код ЄДРПОУ 32514158, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 27.12.2012 року № 5778/22-209/32514158 /том 1 а.с. 11-44/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення пункту 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді на суму 1977423 грн. по загальній декларації, в тому числі: за червень 2011 року на суму 103807 грн., за липень 2011 року на суму 74350 грн., за серпень 2011 року на суму 500789 грн., за вересень 2011 року на суму 295523 грн., за листопад 2011 року на суму 28753 грн., за грудень 2011 року на суму 33245 грн., січень 2012 року на суму 136845 грн., за травень 2012 року на суму 145345 грн., за червень 2012 року на суму 33317 грн., за липень 2012 року на суму 38133 грн., за серпень 2012 року на суму 110147 грн., за вересень 2012 року на суму 477169 грн. /том 1 а.с. 43/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68, яким позивачеві за порушення пунктів 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2445828 грн., в тому числі 1977423 грн. за основним платежем, 468405 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том 1 а.с. 45/. Копія розрахунку фінансових санкцій наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 46/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Із акту перевірки вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації підприємство використовує земельні ділянки, які орендує на території Омельницької сільської ради та Демидівської сільської ради .

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що за результатами перевірки податковим органом не було встановлено порушень при реєстрації договорів оренди, укладених по земельних ділянках, що знаходяться на території Омельницької сільської ради. Проте, встановлено, що на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району у користуванні позивача знаходяться земельні ділянки, по яких договори оренди земельних ділянок загальною площею 336,65 га належним чином не зареєстровані /том 1 а.с. 175/.

Відповідно висновків акту перевірки порушення податкового законодавства на суму 1054282 грн. 67 коп. виникло у зв'язку із тим, що позивач виробляв сільськогосподарську продукцію рослинництва на площах земельних ділянок сільськогосподарського призначення, по яким договори оренди не були зареєстровані у встановленому законом порядку. Отже, на думку відповідача, право оренди вказаних земельних ділянок у підприємства не виникло, оскільки право користування землею виникає в орендаря після реєстрації договору оренди.

Так, у акті перевірки зазначено, що сума податкового зобов'язання від реалізації продукції рослинництва, що вирощена на орендованій землі, яка не пройшла державну реєстрацію становить 1054282 грн. 67 коп., в тому числі: за серпень 2011 року на суму 298756 грн., за вересень 2011 року на суму 295523 грн. 28 коп., за листопад 2011 року на суму 28753 грн., за грудень 2011 року на суму 33245 грн., за серпень 2012 року на суму 21597 грн., за вересень 2012 року на суму 376408 грн. 39 коп. /том 1 а.с. 19/.

Відтак, відповідач вважає, що позивач не мав законних підстав відносити зобов'язання по податку на додану вартість до скороченої декларації по сільськогосподарській продукції, яка була вирощена на цих землях.

Отже, позиція податкового органу полягає в тому, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів.

Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував того, що деякі з укладених договорів оренди не були належним чином зареєстровані у встановленому законом порядку, пояснюючи це тим, що договори оренди не пройшли вчасно реєстрацію у відповідних органах через тривалу процедуру такої реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованим твердження Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, у користуванні Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка» для ведення господарської діяльності перебувають земельні ділянки, що знаходяться на території Демидівської сільської ради Кременчуцького району на підставі укладених договорів оренди землі з власниками земельних ділянок (паїв). Копії договорів оренди земельних ділянок з узагальненою інформацією по договорах оренди землі за 2011-2012 роки по Демидівській сільській раді Кременчуцького району наявні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема, статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У судовому засіданні 25 лютого 2013 року свідок ОСОБА_3 /головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ інспектор податкової служби ІІ рангу/, який проводив перевірку позивача, у своїх показах зазначив, що здійснений ним розрахунок конкретної вартості сільськогосподарської продукції, що вирощена позивачем на земельних ділянках, договори оренди по яким не були зареєстровані у встановленому законом порядку, має приблизний характер, оскільки які саме рослинні культури були засіяні на спірних площах перевіряючому відомо не було, розрахунок здійснено математично-статистичним шляхом, будь-які методики визначення податкового зобов'язання не застосовувалися. Назви культур, що зазначені у таблиці на сторінці 6 акту /том 1 а.с. 16/ та вказана площа під кожною із зазначених культур вирахувана приблизно перевіряючим у процентному співвідношенні, виходячи із загальних показників, вказаних у статистичній звітності позивача. Ціна реалізованої продукції вирахувана також математично-статистичним шляхом та зазначена як середня.

Крім того, із таблиці вбачається, що незареєстрована площа у 2011 році вказана перевіряючим у розмірі 336,65 га, однак, за 2012 рік зазначена перевіряючим у таблиці незареєстрована площа становить 320,31 га. /том 1 а.с. 16/. Свідок ОСОБА_3, який здійснював розрахунок, не зміг пояснити суду розбіжностей щодо зазначення у таблиці незареєстрованих площ за 2011 рік та 2012 рік. Таким чином, різниця вказаної у розрахунку площі незареєстрованих земельних ділянок у 2011 та 2012 роках відповідачем не обґрунтована.

Під час перевірки відповідачем не досліджувалося, які саме рослинні культури були вирощені на спірних земельних ділянках, середній показник врожайності на спірних земельних ділянках, якість ґрунту на них, точна кількість вирощеної на спірних земельних ділянках продукції, точна кількість реалізованої продукції тощо.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що інформація по орендованим земельним ділянкам разом з переліком списку договорів оренди паїв, по якому здійснювався обрахунок площ незареєстрованих договорів оренди землі, були надані Демидівською сільською радою Кременчуцького району, що підтверджується листом виконавчого комітету Демидівської сільської ради № 21 від 18.01.2013 р. /том 11 а.с. 117-119/.

Однак, даний лист датовано 18.01.2013 року, тоді як акт перевірки складено 27.12.2012 року /том 1 а.с. 11/, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 14.01.2013 року /том 1 а.с.45/. Тобто, даний лист з переліком отриманий відповідачем лише 18.01.2013 року та не міг бути ним врахований при проведенні перевірки та здійсненні розрахунку грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, тому не є належним доказом у справі та не приймається до уваги судом.

Разом з тим, із показів свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні встановлено, що навіть з урахуванням вказаного порушення питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, поставлених позивачем протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження податкового органу про порушення позивачем пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України.

Суд також враховує той факт, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні. Перевіркою повноти суми фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. не встановлено його заниження або завищення, про що зафіксовано на сторінці 3 акту /том 1 а.с. 13/.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей /пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України/.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З акту перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача. Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який здійснював перевірку підтвердив, що на спірних земельних ділянках площею 336,65 га позивач вирощував сільськогосподарську продукцію та у ході перевірки не було встановлено фактів реалізації позивачем сільськогосподарської продукції не власного виробництва у 2011-2012 роках.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Дійсно, суд погоджується з відповідачем, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з необхідністю віднесення сум податкового зобов'язання до загальної декларації з ПДВ, а не до спеціальної декларації, відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1054282 грн. 67 коп. та застосував відповідні штрафні (фінансові) санкції без врахування всіх обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого таке повідомлення-рішення не відповідає пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з актом перевірки порушення податкового законодавства на суму 923140 грн. 46 коп. виникло у зв'язку із тим, що позивачем невірно розподілено між загальною та скороченою деклараціями суми податкових зобов'язань, що виникли по договору купівлі-продажу № 11-11 від 28.04.2011 р., укладеному з ТОВ «ВК «Біопрепарат». Вважає, що операції з отримання передплати від ТОВ «ВК «Біопрепарат» (в частині отриманих коштів 5538842 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 923140 грн. 47 коп.) за сільськогосподарську продукцію власного виробництва необхідно віднести до загальної декларації з ПДВ, оскільки проведені операції не підтверджені постачанням товарів згідно укладеного договору, чим порушено вимоги пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, оскільки на думку відповідача, внесення операцій до скороченої декларації з ПДВ можливе виключно за рахунок поставлених товарів /том 1 а.с. 22-23/. Внаслідок вказаних обставин відповідач вважає, що суми ПДВ, отримані позивачем в якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судом встановлено, що між позивачем (Продавець) та ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11-11 від 28 квітня 2011 року /том 1 а.с. 62/, за яким позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» (Покупець) сільськогосподарську продукцію вироблену Покупцем (надалі - Товар), в асортименті та кількості погодженій Сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та виплатити за нього обумовлену вартість на підставі накладної на поставку Товару. Кількість, асортимент, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару та строк поставки Товару, визначається в специфікації (додаток) до цього Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 3.1 цього Договору оплата за поставлений Товар проводиться Покупцем безготівковим шляхом на умовах 100% передплати, на підставі виставленого Продавцем рахунку. Датою отримання Товару вважається дата підписання товарної накладної Покупцем. Поставка Товару здійснюється на умовах FCA-склад Продавця, при цьому зобов'язання Продавця з поставки Товару вважаються виконаними з моменту завантаження Товару на транспорт Покупця на складі Продавця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 цього Договору за умовами цього Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцю сільськогосподарську продукцію тільки власного виробництва, а поставка Товару по цьому Договору є першою поставкою в розумінні положень Податкового кодексу України. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому (пункт 7.1 Договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 складено, зокрема, наступні специфікації до договору: від 02.06.2011 року на соєвий концентрат 18,771 т строк поставки товару до 15.03.2013 року; від 02.06.2011 року на соєвий концентрат 17,529 т строк поставки товару до 30.06.2013 року; від 30.06.2011 року на сою 359,88 т строк поставки товару до 30.04.2013 року; від 02.08.2011 року на сою 2,2 т строк поставки товару до 15.05.2013 року; від 19.08.2011 року на сою 0,9 т строк поставки товару до 15.05.2013 року; від 19.08.2011 року на сою 0,2 т строк поставки товару до 15.05.2013 року; від 31.08.2011 року на сою 866,70 т строк поставки товару до 20.06.2013 року; від 01.12.2011 року на соєвий концентрат 103,548 т строк поставки товару до 30.06.2013 року; від 31.01.2012 року на сою 500 т строк поставки товару до 10.08.2013 року; від 30.04.2012 року на сою 205,32 т строк поставки товару до 10.08.2013 року; від 31.05.2012 року на соєвий концентрат 2,101 т строк поставки товару до 01.10.2013 року; від 30.06.2012 року на сою 112,8040 т строк поставки товару до 01.10.2013 року; від 01.08.2012 року на сою 174,631 т строк поставки товару до 01.07.2013 року; від 13.09.2012 року на сою 1 т строк поставки товару до 13.09.2013 року; від 30.09.2012 року на сою 70,625 т строк поставки товару до 30.09.2013 року; від 30.09.2012 року на сою 16 т строк поставки товару до 30.09.2013 року, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 63-77, том 12 а.с. 181/. Зазначені специфікації надавалися відповідачу до перевірки та відображені у акті на сторінці 9-10 /том 1 а.с. 19-20/.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 позивачем виписано податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи та які надавалися відповідачу до перевірки, про що зазначено на сторінці 10 акту /том 1 а.с. 20/.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що зазначені податкові накладні виписані ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" у зв'язку з надходженням на рахунок позивача коштів від ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» у період з червня 2011 року по вересень 2012 року в загальній сумі 7765663 грн. на підставі платіжних доручень згідно наведеного у таблиці переліку /том 12 а.с. 182-183/.

Головний бухгалтер ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» ОСОБА_5, допитана в якості свідка у судовому засіданні підтвердила, що протягом 2011-2012 років ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» перераховувала ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" передплату за товар по договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 та пояснила, що у платіжних дорученнях при зазначенні призначення платежу були допущені помилки.

У свою чергу, свідок ОСОБА_4, яка складала податкові накладні ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка", що видавалися ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат», показала, що податкові накладні виписувалися нею на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 за першою подією - датою надходження коштів за сільськогосподарську продукцію на рахунок підприємства. Банківські виписки наявні у матеріалах справи /том 12 а.с. 187-250, том 13 а.с. 1-21/.

Крім того, позивачем надано до суду копії угод про зарахування коштів від 28.12.2011 року та від 01.2012 року, укладених між П "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" та ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат», відповідно до змісту яких перераховані покупцем ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" у 2011 році та 2012 році кошти по платіжним дорученням згідно наведеного в угодах переліку будуть враховані як передплата за сою власного виробництва продавця по договору купівлі-продажу № 11-11 від 28.04.2011 року /том 12 а.с. 184-185/.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено та зафіксовано в акті, що ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" здійснено поставку товару по укладеному договору частково. При цьому поставка товару на суму 5538842 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 923140 грн. 47 коп., позивачем ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» не здійснювалася, оскільки згідно бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки з покупцями" кредиторська заборгованість по розрахункам між позивачем та ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» станом на 30.09.2012 року становить 5538842 грн. 80 коп.

У акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що суми ПДВ із операцій по отриманню попередньої оплати відображено ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" у повному обсязі у складі податкових зобов'язань декларацій з ПДВ скороченій за відповідний період, що порушує вимоги діючого податкового законодавства /том 1 а.с. 20/.

Відповідач вважає, що операції з отримання передплати від ТОВ «ВК «Біопрепарат» (в частині отриманих коштів 5538842 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 923140 грн. 47 коп.) за сільськогосподарську продукцію власного виробництва необхідно віднести до загальної декларації з ПДВ, оскільки проведені операції не підтверджені постачанням товарів згідно укладеного договору, чим порушено вимоги пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України. У акті перевірки Кременчуцька ОДПІ зазначає, що у 2011-2012 роках продукція не реалізовувалася безпосередньо ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» в обсягах, що відповідають рівню передплат /том 1 а.с. 21/. На думку відповідача, внесення операцій до скороченої декларації з ПДВ можливе виключно за рахунок вже поставлених товарів /том 1 а.с. 22-23/. Внаслідок вказаних обставин та враховуючи, що позивач та ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» є пов'язаними особами, відповідач вважає, що суми ПДВ, отримані позивачем в якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову сум.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарськими, відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, визначено, що у рядку 1 податкової декларації (скороченої) вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Тобто, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, податкові зобов'язання виникли у позивача у зв'язку з отриманням передплати у період із червня 2011 року по вересень 2012 роках за товар згідно договору купівлі-продажу № 11-11 від 28.04.2011 року, підлягали відображенню позивачем у податковій декларації (скороченій) по першій події: даті зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню.

У акті перевірки /том 1 а.с. 20/ та у письмових запереченнях проти позову /том 1 а.с. 126/ відповідач зазначає, що суми ПДВ з операцій по отриманню попередньої оплати відображено ПП "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" у повному обсязі у складі податкових зобов'язань в скороченій декларації з ПДВ за відповідний період, що на думку відповідача порушує вимоги діючого податкового законодавства.

Однак, враховуючи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 визначено сільськогосподарську продукцію виключно власного виробництва, суд вважає, що позивач правомірно відніс до податкових зобов'язань суми за таким договором за правилом першої події у скороченій податковій декларації.

При цьому, суд зазначає, що право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством у залежність від факту поставки такого товару.

Відповідач стверджує про необхідність відображення сум податкових зобов'язань по операціям з ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» у загальній податковій декларації з ПДВ, а не в скороченій податковій декларації з ПДВ, відтак Кременчуцька ОДПІ не ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» згідно укладеного договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що за результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ не було встановлено завищення звичайної ціни сільськогосподарської продукції, поставка якої була визначена договором купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 та специфікаціями до договору, тому суд не бере до уваги доводи податкового органу з посиланням на обставину, що позивач та ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» є пов'язаними особами.

Суд відхиляє доводи податкового органу про не пов'язаність передплат з поставкою сільськогосподарської продукції, яку Кременчуьцка ОДПІ обгрунтовує з тим, що ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» не має відповідних основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для використання у власному виробництві сої, за яку здійснено передплату, оскільки по-перше: відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів, по-друге: відсутність основних засобів та трудових ресурсів не є перешкодою для можливої подальшої реалізації ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» придбаного сільськогосподарського товару власним контрагентам.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на листи ДПА України від 10.06.2009 р. № 5384/6/16-1515-25 та № 12058/7/16-1517-25, оскільки у листах йдеться про поставку товарів, які підпадають під спеціальний режим та тих, на які такий режим не поширюється, коли на момент попередньої оплати неможливо визначити фактичну частку товарів, які поставлятимуться у межах спеціального режиму оподаткування. Однак, у договорі купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 сторонами визначено поставку сільськогосподарської продукції виключно власного виробництва Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка». Крім того, зазначені листи ДПА України мають рекомендаційний характер та були складені до введення в дію Податкового кодексу України, тоді як спірні правовідносини виникли у 2011 році.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 та специфікацій, які є його невід'ємною частиною, поставка товару у повному обсязі на момент проведення перевірки відповідачем не відбувалась, так як за умовами договору позивач був зобов'язаний передати товар ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» у строк, визначений у специфікаціях.

Таким чином, на момент проведення перевірки відповідачем та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк дії договору купівлі-продажу № 11-11 від 28 квітня 2011 року не закінчився та не минули строки, визначені у специфікаціях до договору, до закінчення яких позивач зобов'язувався здійснити поставку сільськогосподарської продукції власного виробництва ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат».

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про не реалізацію позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» у обсягах, за які отримано передплати.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11, у період з 30 листопада 2012 року по 01 лютого 2013 року передав у власність Покупця сою та соєвий концентрат, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /том 12 а.с. 4-8/. На підставі листа ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» від 02.01.2013 року /том 12 а.с. 2/ позивачем було повернуто на рахунок ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» у січні 2013 року кошти на загальну суму 3570000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями /том 12 а.с. 9-14/. Копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних наявні у матеріалах справи /том 12 а.с. 15-48/.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» та Приватного підприємства «Агрофірма ім. Шевченка» по договору купівлі-продажу № 11-11 від 28.04.2011 року (за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року), копія якого наявна у матеріалах справи /том 12 а.с. 3/, заборгованість позивача перед ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат» станом на 21.02.2013 року становить 2815 грн. 85 коп.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ за перевіряємий період у скороченій декларації з ПДВ при отримані ним за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року № 11-11 сум попередньої оплати за товар від ТОВ «Виробнича компанія «Біопрепарат».

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом, оскільки будучи сільськогосподарським підприємством, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений статтею 209 Податкового кодексу України, підприємство позивача зобов'язане відображати суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, у скороченій декларації з ПДВ.

При цьому, чинним законодавством зобов'язано відображати описані вище операції у своєму податковому обліку у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від Покупця.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем пунктів 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, а отже правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000532301/68, натомість визнати його протиправним та скасувати.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000532301/68.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2013 року.

Суддя С.С. Сич