Постанова № 30130332, 15.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/245/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Овсепян Т.М.,

представників відповідача - Орлової М.Є., Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі - позивач, ПАТ "Укрнафта") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005372301 від 20 вересня 2012 року та № 0046472301 від 07 грудня 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005372301 від 20 вересня 2012 року та № 0046472301 від 07 грудня 2012 року, винесені відповідачем на підставі висновку про порушення п. 314.1 ст. 314 р. ХІV Податкового кодексу України, а саме: заниження збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ на загальну суму 36 898 354 грн 61 коп, в тому числі по періодах: квітень 2011 року в розмірі 2 489 003 грн 36 коп., травень 2011 року в розмірі 2 624 122 грн 48 коп., червень 2011 року в розмірі 2 489 426 грн 37 коп., липень 2011 року в розмірі 2 827338 грн 89 коп., серпень 2011 року в розмірі 2 672 156 грн 54 коп., вересень 2011 року в розмірі 3 017 532 грн 22 коп., жовтень 2011 року в розмірі 3 505 737 грн 57 коп., листопад 2011 року в розмірі 3 414 430 грн 94 коп., грудень 2011 року в розмірі 3 522 143 грн 25 коп., січень 2012 року в розмірі 3 287 190 грн 50 коп., лютий 2012 року в розмірі 3 472 448 грн 71 коп., березень 2012 року в розмірі 3 576 823 грн 78 коп.

В той же час позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про те, що Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" повинно сплачувати збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності як відокремлений підрозділ, який використовує природний газ на власні потреби, зроблений на основі довільного тлумачення норм податкового законодавства. Оскільки передача природного газу здійснюється всередині відокремленого підрозділу між його структурними підрозділами, Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" не може бути визначеним платником зазначеного збору, який відповідно до п. 314.1 ст. 314 р. ХІV Податкового кодексу України повинен бути суб`єктом господарювання або його відокремленим підрозділом, який провадить діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ним договорів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0005372301 від 20 вересня 2012 року та № 0046472301 від 07 грудня 2012 року зазначав, що перевіркою ДПІ у м. Полтаві встановлено, що позивачем занижено збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ в період, що перевірявся, на загальну суму 36 898 354 грн 61 коп., оскільки в порушення вимог податкового законодавства суб`єктом господарювання використовувались на власні потреби та здійснювалися щомісячні передачі природного газу власного видобутку протягом періоду з квітня 2011 року по березень 2012 року структурному підрозділу УВА НГВУ "Полтаванафтогаз" відповідно до балансів газу, актів на внутрішньогосподарське переміщення товарно - матеріальних цінностей, не визначаючи при цьому збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ в сумі 36 898 354 грн 61 коп.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 28 травня 2012 року по 04 вересня 2012 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Україна", код ЄДРПОУ 22525915, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 вересня 2012 року № 2627/22-2/22525915 (а.с. 10 - 118, т.1), в якому, зокрема, відображено порушення позивачем п. 314.1 ст. 314 р. ХІV Податкового кодексу України, а саме: заниження збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ на загальну суму 36 898 354 грн 61 коп, в тому числі по періодах: квітень 2011 року в розмірі 2 489 003 грн 36 коп., травень 2011 року в розмірі 2 624 122 грн 48 коп., червень 2011 року в розмірі 2 489 426 грн 37 коп., липень 2011 року в розмірі 2 827338 грн 89 коп., серпень 2011 року в розмірі 2 672 156 грн 54 коп., вересень 2011 року в розмірі 3 017 532 грн 22 коп., жовтень 2011 року в розмірі 3 505 737 грн 57 коп., листопад 2011 року в розмірі 3 414 430 грн 94 коп., грудень 2011 року в розмірі 3 522 143 грн 25 коп., січень 2012 року в розмірі 3 287 190 грн 50 коп., лютий 2012 року в розмірі 3 472 448 грн 71 коп., березень 2012 року в розмірі 3 576 823 грн 78 коп.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0005372301 від 20.09.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ в сумі - 44223839 грн 21 коп., в тому числі за основним платежем - 36898 354 грн 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 325 484 грн 60 коп.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Державної податкової служби у Полтавській області, рішенням якої від 05.12.2012 року № 3069/10/10-215 скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0005372301 від 20.09.2012 року в частині визначення штрафної санкції - 2 грн, а в іншій частині - залишене без змін.

Зважаючи на викладене, ДПІ у м. Полтаві 07 грудня 2012 року винесене нове податкове повідомлення - рішення № 0046472301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в розмірі 44 223 837 грн 21 коп., в тому числі за основним платежем - 36898 354 грн 61 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 325 482 грн 60 коп.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями № 0005372301 від 20 вересня 2012 року та № 0046472301 від 07 грудня 2012 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005372301 від 20 вересня 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України зазначає, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 60.1.3. п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно п. 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005372301 від 20 вересня 2012 року не підлягає задоволенню, оскільки таке податкове повідомлення-рішення відкликане податковим органом відповідно до вимог Податкового кодексу України і не створює для позивача жодних юридичних наслідків.

Надаючи оцінку правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0046472301 від 07 грудня 2012 року, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що у ході перевірки встановлено, що НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" орендує цех, який використовується для синтезу аміаку у ПАТ "Дніпроазот" на підставі договору оренди майна № 665/10-4 від 01.07.2010 року, укладеного між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Дніпроазот". В даному цеху, структурним підрозділом НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" - Управлінням з виробництва аміаку (УВА) здійснюється виробництво хімічної продукції, а саме: аміаку, азотоводневої суміші, двуокису вуглецю. Для виробництва хімічної продукції УВА НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" використовується природний газ, видобутий цехами видобутку №1-4 НГВУ "Полтаванафтогаз", відповідно, відповідачем зроблено висновок, що НГВУ "Полтаванафтогаз" здійснює використання видобутого газу на власні потреби.

Передача природного газу між цехами видобутку і УВА НГВУ "Полтаванафтогаз" здійснюється на підставі актів приймання-передачі (внутрішньо-господарського переміщення) природного газу в межах відокремленого підрозділу НГВУ "Полтаванафтогаз".

Транспортування природного газу здійснювалося ПАТ "Дніпропетровськгаз" НАК "Нафтогаз України".

На підставі статей 314-316 Податкового кодексу України, відповідачем зроблено висновок, що при передачі природного газу НГВУ "Полтаванафтогаз" його структурному підрозділу - Управлінням з виробництва аміаку, а також при використанні природного газу на власні потреби виникають податкові зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ та зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати збору виникають та виконуються у випадках коли нафтогазовидобувний (газовидобувний) відокремлений підрозділ передає для споживання (використання) на власні потреби іншому відокремленому підрозділу, з відповідним відображенням обігу природного газу в документах бухгалтерському обліку таких відокремлених підрозділів. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі його відокремлені підрозділи, як платники збору при визначенні податкових зобов'язань зі збору повинні враховувати обсяги газу власного видобутку, використаного на власні потреби та граничний рівень цін на природний газ на відповідний період, що в установленому законодавством порядку затверджений для промислових споживачів, до яких і належать газовидобувні підприємства

Разом з цим, діяльність з постачання природного газу є специфічною діяльністю та регулюється спеціальними Законами та підзаконними нормативними актами.

Чинне законодавство України розмежовує поняття "газовидобувне підприємство" та "постачальник природного газу". Так, відповідно до п.4) частини 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. №2467-VI в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, газовидобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України. Відповідно до п.18) частини 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. №2467-VI постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з ст.1 Закону України «Про нафту і газ» користування нафтогазоносними надрами це геологічне вивчення і розробка нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти й газу, видобутку нафти й газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу; спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами це документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Відповідно до ст.16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Згідно з п.1.13 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» постачальник природного газу за регульованим тарифом це суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 року №469 встановлено, що:

- постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ;

- газопостачання це послуга, яка передбачає реалізацію природного газу шляхом передачі (транспортування) його споживачам.

Відповідно до п.22) частини 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010р. №2467-VI споживач юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності, які потребують отримання різних ліцензій.

Зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами видається центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надає право суб'єкту господарювання користуватися надрами, а ліцензія на постачання природного газу видається Національною комісією регулювання електроенергетики та надає право суб'єкту господарювання постачати природний газ споживачам.

Відповідно до п. 314.1 ст. 314 Податкового кодексу України, платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002р. №469, встановлено, що постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ.

Відповідно до п.15) частини 3 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) діяльність з постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;

- ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно з ст.8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Відповідно до п.18 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №1698, органом ліцензування з постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом є Національна комісія регулювання електроенергетики.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №11 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом».

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №10 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом».

Пунктом 1.3 зазначених ліцензійних умов встановлено, що у цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

- Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом.

- Газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" газопостачальним підприємством є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

З аналізу вищезазначених норм, постачальником природного газу є суб'єкт господарювання (юридична особа), яка одержала відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регулюваним чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

НГВУ «Полтаванафтогаз» діє на підставі Положення про Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз", затвердженого наглядовою радою ПАТ "Укрнафта" 28.12.2011 року (а.с.3-13, т.2) і згідно п. 1.2. вказаного Положення є філією (структурним підрозділом) ПАТ "Укрнафта" та не є суб'єктом господарювання, а отже, в силу Закону, вона не може бути ліцензіатом та, відповідно, постачальником природного газу, а отже і платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Згідно п. 314.1 ст. 314 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п. 315.1 ст. 315 ПК України об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Пунктом 317.1 ст. 317 ПК України визначено, що споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Таким чином, Податковий кодексу України визначає лише категорії споживачів для цілей застосування ст. 317 останнього.

Згідно з п.5.3 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому кодексі і не визначаються ним, використовуються у визначенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 22 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI від 08.07.2010 року визначено, що споживач природного газу це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Таким чином, з системного аналізу вказаних вище норм, можна дійти висновку, що збір справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ для інших підприємств та їх відокремлених підрозділів на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Отже, обов'язковим підставами для обчислення збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ є:

- Наявність двох учасників цивільних відносин постачальника та споживача;

- Наявність договірних відносин між постачальником та споживачем;

- Предметом договору є постачання природного газу споживачу;

- Наявність актів приймання-передачі природного газу від постачальника споживачу.

Згідно з ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, Цивільним кодексом України чітко встановлено, що договір може бути укладено лише між особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасниками цивільних відносин є: держава Україна. Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до п.п. 14.1.30 п.14.1 ст.14 ПК України поняття відокремленого підрозділу визначається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Поняття структурного підрозділу Податковим кодексом України не визначено.

Згідно із статтею 64 Господарського кодексу України виробничі структурні підрозділи (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), та функціональні структурні підрозділи апарату управління (відділи, служби та ін.) відносяться до структурних підрозділів підприємства, права, обов'язки та функції яких визначаються положеннями про них, що затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Згідно з ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, філія не є особою у розмінні Цивільного кодексу України та не може самостійно бути стороною договору. Філії укладають договори лише від імені та в інтересах юридичної особи на підставі довіреності, виданої юридичною особою.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, передача природного газу здійснюється всередині відокремленого підрозділу (НГВУ "Полтаванафтогаз") між його структурними підрозділами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, постачання природного газу передбачає передачу природного газу однією особою іншій з переходом права власності на такий природний газ.

Відповідно до п.2.1. Положення про НГВУ "Полтаванафтогаз" головною метою НГВУ є, зокрема, видобуток нафти з конденсатом й газу, забезпечення споживачів продуктами переробки нафти й газу, виготовлення іншої продукції, що забезпечує потреби ринку енергоресурсів тощо (а.с.3-13, т.2).

Відповідно до 2.1. Положення управління з виробництва аміаку (УВА), затвердженого в.о. начальника НГВУ "Полтаванафтогаз" 21.03.2011 року, головним завданням УВА є виробництво хімічної продукції, а саме: аміаку, азотоводневої суміші, двуокису вуглецю, підвищення ефективності та якості виробництва за рахунок застосування нової техніки і прогресивної технології.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно витягів з виробничо-технічних звітів за період з 2-4 квартали 2011 року та січень, лютий, березень 2012 року, управлінням виробництва аміаку було використано сировину - природний газ для виконання виробничої програми, а саме виробництво аміаку (а.с.195-199, т.1, а.с. 47-49, 56-59, т.2). Обсяги використаного природного газу збігаються із обсягами газу вказаними в актах приймання-передачі природного газу (внутрішньо-господарського переміщення) за аналогічний період (а.с. 183-194, т.1).

Відповідачем не було доведено наявність договору про постачання газу, укладеного між окремими самостійними особами в спірних взаємовідносинах.

Крім того, відповідачем не заперечувалося, що ні у ПАТ "Укрнафта", ні у його структурної одиниці - НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відносно якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, - не має ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Таким чином, визначення об'єкта оподаткування та платника збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності здійснюється з урахуванням договору, укладеного між суб'єктами господарювання - юридичними особами або їх уповноваженими представниками

Враховуючи те, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього і не породжують, не змінюють і не припиняють будь-яких прав та обов'язків, а філії та їх структурні підрозділи не є особами та не можуть укладати договори та, відповідно, виступати як постачальник і споживач, акти приймання-передачі природного газу, підписані між структурними підрозділами в межах відокремленого підрозділу - НГВУ "Полтаванафтогаз", не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже, відсутній об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

Зі змісту п.314.1 ст.314 та п.317.1 ст.317 Податкового кодексу України слідує, що платник збору та споживач природного газу не можуть співпадати в одній особі. Суб'єкт господарювання чи його відокремлений підрозділ відносяться до категорії платників збору за умови, якщо цей суб'єкт здійснює діяльність з постачання природного газу, і дана діяльність оформлена відповідними договорами про постачання природного газу, які передбачають передачу права на розпорядження природним газом.

Крім того, суд критично відносить до тверджень відповідача щодо правомірності застосування у спірному податковому повідомленні-рішення до позивача фінансових санкцій внаслідок порушення п. 317.4 ст. 317 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання платником податкової звітності, через недоведеність контролюючим органом факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення, зокрема, акт перевірки не містить висновків щодо порушення позивачем вимог п. 317.4 ст. 317 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення № 0046472301 від 07 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на суму 44223837 грн 21 коп., винесено без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В даній адміністративній справі Державна податкова інспекція у м. Полтаві, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки позивача висновки.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0046472301 від 07 грудня 2012 року обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0046472301 від 07 грудня 2012 року.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1147 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський