Постанова № 30130267, 04.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року (о 10 год. 55 хв.) Справа № 0870/11636/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача кошти в сумі 5134,17 грн. на погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-ІІІ), Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 3036,99 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними санкціями - 3036,99 грн. та заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2097,18 грн., в тому числі за основним платежем - 1302,37 грн., залишок несплаченої пені - 118,79 грн., штрафні санкції - 676,02 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідачу особисто вручено першу податкову вимогу № 1/175 від 03.03.2009 та другу податкову вимогу № 2/269 від 02.04.2009. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 04.02.2013 надав до суду клопотання (вх. № 4928) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення на адресу суду від відповідача не надходили.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 05.03.2008 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, місце проживання: АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 118155 та Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 3036,99 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними санкціями - 3036,99 грн., яка складається з наступного.

19.10.2009 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту №2361/1702/НОМЕР_1 від 25.09.2009, податкове повідомлення-рішення від 07.10.2009 №0000811702/0/2412 у розмірі 2869,50 грн. У зв'язку з наявністю переплати у розмірі 2,51 грн. сума боргу становить 266,99 грн.

31.12.2009 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту №3201/1701/НОМЕР_1 від 21.12.2009, податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 №0018941701/0/3238 у розмірі 170,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач має заборгованість по податку з доходів з фізичних осіб у розмірі 2097,18 грн., в тому числі за основним платежем - 1302,37 грн., залишок несплаченої пені - 118,79 грн., штрафні санкції - 676,02 грн., яка складається з наступного.

16.03.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.02.2009 № 0000941701/0 у розмірі 450,00 грн. У зв'язку з наявністю переплати у розмірі 121,23 грн. сума боргу становить 328,77 грн.

14.05.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.02.2009 № 0000941701/0 у розмірі 450,00 грн.

328,77 (борг) + 450,00 (о/п) = 778,77 (борг)

14.05.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2009 № 0001841701/0 у розмірі 573,12 грн.

778,77 (борг) + 573,12 (о/п) = 1351,89 (борг)

14.08.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.02.2009 № 0000941701/0 у розмірі 450,00 грн.

1351,89 (борг) + 450,00 (о/п) = 1801,89 (борг)

14.08.2009 зменшено боргу згідно розрахунку за 2 квартал 2009 у розмірі 450,00 грн. та донараховано пені у розмірі 23,99 грн.

1801,89 (борг) - 450,00 (зменшення) + 23,99 (пеня) = 1375,88 (борг)

19.10.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно акту 2361/1702/НОМЕР_1 від 25.09.2009, податкового повідомлення-рішення від 07.10.2009 №0000821702 у розмірі 400,48 грн.

1375,88 (борг) + 400,48 (о/п) = 1776,36 (борг)

22.10.2009 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 № 0009771701/0/2425 у розмірі 225,01 грн.

1176,36 (борг) + 225,01 (ш/с) = 2001,37 (борг)

16.11.2009 відповідачу донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення від 05.02.2009 № 0000941701/0 у розмірі 450,00 грн.

2001,37 (борг) + 450,00 (зменшення) = 2451,37 (борг)

05.02.2010 зменшено боргу згідно перерахунку податку за 2009 рік у розмірі 900,00 грн. та донараховано пені у розмірі 94,80 грн.

2451,37 (борг) - 900,00 (зменшення) + 94,80 (пеня) = 1646,17 (борг)

11.03.2010 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки №336/1701/НОМЕР_1 від 01.03.2010, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 №0002191701/0 у розмірі 450,01 грн.

1646,17 (борг) + 450,01 (ш/с) = 2096,18 (борг)

11.07.2011 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки №722/1701/НОМЕР_1 від 30.06.2011, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 №0004101701 у розмірі 1,00 грн.

2096,18 (борг) + 1,00 (ш/с) = 2097,18 (борг).

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості відповідно до ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, а саме відповідачу особисто вручено першу податкову вимогу №1/175 від 03.03.2009 та другу податкову вимогу № 2/269 від 02.04.2009.

05.04.2009 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 86 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не сплачено податковий борг у сумі 5134,17 грн. ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) під час виникнення спірних правовідносин, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення коштів за податковим боргом 06.12.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає лише податковий борг, що був донарахований лише після 06.12.2009, а саме податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. та по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 545,81 грн. (94,80 грн. + 450,01 грн. + 1,00 грн.)

Як встановлено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до приписів ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як встановлено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За приписами пп. 5.2.2 та пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що за ненадання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 у строки, визначені законодавством, позивачем прийнято податкове повідомлення рішення від 21.12.2009 № 0018941701/0/3238 у розмірі 170,00 грн.

За несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків позивачем прийнято податкове повідомлення рішення від 01.03.2010 № 0002191701/0 у розмірі 450,01 грн.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Так, за неподання податкової декларації про доходи, одержані за 2010 рік, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 №0004101701 у розмірі 1,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржено не було, а отже є узгодженими, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

На виконання пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ відповідачу особисто вручено першу податкову вимогу № 1/175 від 03.03.2009 та другу податкову вимогу № 2/269 від 02.04.2009.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI податки і збори, які справлялися до 1 січня 2011 року, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами /обов'язковими платежами/, сплачуються платниками податку у порядку, встановленому Податковим Кодексом України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом п. 95.1 - 95.4. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, стягненню підлягає податковий борг у розмірі 751,81 грн., в тому числі податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. та по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 545,81 грн. Під час розгляду справи відповідач заперечень проти позову не надав, доводи позивача не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 751,81 грн. (сімсот п'ятдесят одна гривня 81 копійка) на користь Державного бюджету Заводського району, на р/р 34129999700004, код платежу 99999999, код ЄДРПОУ 38025372, ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак