УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2012 р.справа № 2а/0470/13191/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.
представників сторін:
позивача : - Єлізарова Т.М., дов. від 25.01.12 р.,Продайло О.В., дов. від 30.01.12 р.,
відповідача: - Ткаченко С.В., дов. від 29.08.11 р., Какалюк В.В., дов. від 23.10.12 р., Єцков Є.А., дов. від 29.03.12 р., Коваль В.В., дов. від 19.09.12 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в м.Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у справі № 2а/0470/13191/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" (далі -ПАТ «ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського», Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську) № 0000308812 від 20.05.2011 р., № 0000618812, № 0000628812 від 28.06.2011 р. про зменшення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у справі № 2а/0470/13191/11 (суддя Захарчук Н. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду, з посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), мотивовано тим, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Судом першої інстанції зазначено про помилковість висновку відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 рік з огляду на завищення податкового кредиту з грудня 2010 року по операціях з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля, вапняку флюсового на загальну суму ПДВ - 23 422 743,03 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010 р. на суму 12 899 347 грн., за рахунок включення сум ПДВ з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля від наступних постачальників: ТОВ "Промислова Група Союз", ТОВ "ТК Схід Регіон", ТОВ "Схід Трейд", ЗАТ "Керамет", ТОВ "Щит Іивест", ТОВ "ДТЕК Трейдінг", ТОВ "ПІК Енерго-Інвест", ТОВ Метінвест Холдінг", що мають багатоступеневий ланцюг постачання, - до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку.
Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у справі № 2а/0470/13191/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував фактів, які свідчать про спрямованість діяльності позивача на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, не надав належної уваги фактам, виявленим внаслідок проведеної перевірки. В поясненнях до апеляційної скарги відповідачем зазначено, що оскаржувані податкові -повідомлення рішення, зазначені позивачем в адміністративному позові СДПІ ВПП ДПС 28.06.11 року не виносила, тому і з цих підстав постанова суду першої інстанції в даній справі повинна бути скасована.
Крім того, пояснення містять стислий аналіз взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Промислова група «Союз», повідомленнями про неможливість проведення зустрічної звірки, копіями листів між податковими інспекціями щодо надання інформації по контрагентам позивача по ланцюгу постачання.
ПАТ «ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського»проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи спірну постанову суду першої інстанції обґрунтованою і зазначаючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність висновків акту перевірки.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої доводи та заперечення щодо аргументів апеляційної скарги, заявник просив скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позову.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі акту № 808/08-02/2-05393043 від 10.05.2011 р. позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: грудень 2010 року (а. с.12-78) та за результатами застосованої позивачем процедури адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську 20.05.2011 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000308812 від 20.05.2011 р., № 0000618812, № 0000628812 від 28.07.2011 р., яким Підприємству зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (а. с.71, 82, 83).
Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4, п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005 р. № 770/11050, п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213, зареєстрованого в Мін 'юсті України 30.06.2005 р. № 702/10982, а також, в порушення п.180.1 ст.180, п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, який діяв на час подачі декларації з ПДВ за січень 2011 року (заявлено до відшкодування від'ємне значення з ПДВ сформоване у грудні 2010 року), п.10 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002 (зареєстровано в Мінюсті України 29.12.10 №1402/18697), Підприємством завищено податковий кредит з грудня 2010 року по операціях з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля, вапняку флюсового на загальну суму ПДВ 23 422 743,03 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010 року на суму 12 899 347 грн., за рахунок включення сум ПДВ з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля від наступних постачальників: ТОВ "Промислова Група Союз", ТОВ "ТК Схід Регіон", ТОВ "Схід Трейд", ЗАТ "Керамет", ТОВ "Щит Інвест", ТОВ "ДТЕК Трейдінг", ТОВ "ПІК Енерго-Інвест", ТОВ Метінвест Холдінг", що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,оцінивши докази, зазначені та представлені сторонами, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, виходячи з наступного:
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України).
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Також згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.97 р. (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту у грудні 2010 рок) (далі - Закон №168) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:
- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;
- наявність належним чином оформлених податкових накладних;
- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка
дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому
податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Крім того, підпунктом 5.12.2. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, з наведених норм, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми, яка фактично сплачується отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. Це узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 Закону № 168, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку ї бюджету у зв'язку і надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, виписані прямими контрагентами ПАТ «ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського».
Також акт перевірки свідчить про відсутність порушень відображення Підприємством у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля, вапняку флюсового тощо, невикористання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.
Згідно пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Докази, які б свідчили про відсутність у прямих контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.
З цих міркувань та посилань на норми діючого Податкового Кодексу та Закону України № 168, який регулював спірні питання по періоду грудня 2010 року, письмові пояснення до апеляційної скарги та посилання на переписку податківців щодо неможливості проведення зустрічних перевірок платників податків, які є непрямими контрагентами позивача, ніяким чином не впливають на обґрунтованість зменшення бюджетного відшкодування та не підтверджують висновки акту перевірки.
Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.
Норми закону, якими б прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведені.
Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого»положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.
Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків -одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Крім того, оскаржувана постанова суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яку згідно положень ст.17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ як джерело права.
Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на не підтвердження операцій по ланцюгу постачання з огляду на врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
Отже, колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000308812 від 20.05.2011 р., № 0000618812 і № 0000628812 від 28.06.2011 р., якими податковий орган необґрунтовано зменшив позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Посилання ж скаржника на помилку в даті оскаржуваних та скасованих повідомленнях -рішеннях, допущених позивачем при підготовці адміністративного позову та судом першої інстанції при винесенні рішення , не є підставою для скасування судового рішення, яким розглянуті по суті наявні в справі рішення суб'єкта владних повноважень , а може бути лише підставою для винесення ухвали про виправлення описки в порядку ст.169 КАС України. На думку судової колегії з цих формальних міркувань податкового органу, судове рішення не підлягає скасуванню, тим більш , що за результатами розгляду апеляційної скарги щодо обґрунтованості висновку податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування, правомірність та законність такого висновку не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, підстав для застосування ст. 202 КАС України, немає.
Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у справі № 2а/0470/13191/11 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 р. у справі № 2а/0470/13191/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко
Судове рішення № 30128153, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 08.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 9101/49902/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: