Ухвала суду № 30126840, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.справа № 2а-0870/6170/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Дерманська К. О. (дов. від 01.10.11)

відповідача: - Головченко І. С. (дов. від 16.03.12 за № 903/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року

у справі № 2а-0870/6170/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08»

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропроінвест 08»звернулося до суду з позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просило визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області № 0000272303 від 12.05.11 в частині зменшення бюджетного відшкодування позивачу за червень 2010 року у сумі 3460696,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту по деклараціям за жовтень 2009 року на загальну суму 70783,00 грн., за листопад 2009 року на загальну суму 126063,31 грн. по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Компанія Вітор»не відповідають приписам діючого законодавства і фактичним обставинам справи. Також відповідачем безпідставно не враховано суми 2679850,00 грн. у бюджетному відшкодуванні за червень 2010 року. Вказана сума сплачена позивачем у попередніх податкових періодах контрагентам. Затверджена форма декларації з ПДВ не передбачає відображення даних у розрізі кожного контрагента та фактичних сплачених сум по ним, а відображає суми, що взагалі були сплачені за звітний період при придбання товарів і послуг. Крім того, позивач не погоджується з неврахуванням відповідачем суми податку на додану вартість в сумі 584000,00 грн., у зв'язку з тим, що перевірка правильності віднесення сум ПДВ до відшкодування, здійснювалась контролюючим органом станом на червень 2010 року, а відповідна сума до відшкодування була узгоджена органом ДПІ лише в вересні 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.11 позовні вимоги задоволено частково. Застосовуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №0000382303/0 від 22.12.2010 в сумі 196846 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с. 235), в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального справа, неповним з'ясуванням обставин справи в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Компанія Вітор».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечу, в поданих суду письмових запереченнях зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агропроінвест 08" з питань правомірності декларування залишку від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2010 року, який виник за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2008 року -травні 2010 року, про що складно акт від 09.12.2010 № 1560/23/35834331.

В ході перевірки, зокрема, встановлено, що на порушення пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7. Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року на суму 4357942 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382303/0 від 22.12.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2010 року на загальну суму 4386947,00 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

24.02.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382203/1, 12.05.2011 - податкове повідомлення-рішення №0000272303 аналогічного змісту.

Частково задовольняючи позовні вимоги, скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0000382303/0 від 22.12.2010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2010 року на суму 196846,00 грн., суд першої інстанції виходив з неправомірності висновків податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування через неправомірне віднесення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року на загальну суму 70783,21 грн., за листопад 2009 року на загальну суму 126063,00 грн. по операціям з придбання товару у постачальників - ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Компанія Вітор». Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, відсутності належно оформлених накладних або відсутності дійсної поставки товарів.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в жовтні 2009 року у ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" придбаний товар (соняшник, соя) на загальну суму 15000000 грн., в т.ч. ПДВ 2500000 грн.

Сума податку на додану вартість віднесена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" №756 від 26.10.2009, №760 від 26.10.2009, №757 від 26.10.2009.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" не є виробником вказаної вище продукції. Ця продукція придбана ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" у ТОВ «Компанія «Вітор», у зв'язку з чим відповідачем направлені запити про проведення зустрічних перевірок у відповідні органи державної податкової служби.

Згідно отриманих відповідей провести перевірку ТОВ «Компанія «Вітор» неможливо, оскільки вказане підприємство не знаходиться за його фактичною адресою, підприємство не звітує з квітня 2010 року.

Посилаючись на вказані обставини, відповідачем зроблений висновок, що неможливо обґрунтовано підтвердити факт руху активів у процесі здійснення господарської діяльності до ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" та статус постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування. У підтвердження здійснення придбання товару ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" у ТОВ «Компанія «Вітор»відсутні будь-які документи, які б свідчили про реальну поставку товару, внаслідок чого податковим органом зазначено, що оскільки факт придбання товару ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" у ТОВ «Компанія «Вітор»на загальну суму ПДВ 17917,00 грн. не підтверджено, суму податкового кредиту у розмірі 17917,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту неправомірно.

Також в жовтні 2009 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 52866,21 грн. за операціями з придбання товару (соняшника) у ПП ОСОБА_3 на суму 317197,26 грн. з урахуванням ПДВ на підставі податкових накладних №490 від 31.10.2009, №489 від 30.10.2009, №488 від 30.10.2009, №469 від 29.10.2009.

За результатами зустрічної перевірки ПП ОСОБА_3 підтверджено факт реалізації ним соняшника за зазначеними податковими накладними, проте встановлено, що він не є виробником цієї продукції, а придбав її у ТОВ "Вігро Плюс", яке має стан -ліквідаційна процедура за рішенням суду (відповідь ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.10.2010 №21145/7/23-1106).

Виходячи з наведеного податковим органом зроблений висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту з вказаних операцій на суму 52866,21 грн.

В листопаді 2009 року позивач придбав у ПП ОСОБА_3 соняшник на загальну суму 132473,46 грн., в т.ч. ПДВ -22078,91 грн. Вказана сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту листопада 2009 року на підставі виписаних постачальником податкових накладних № 496 від 02.11.2009, №499 від 03.11.2009.

Факт реалізації ПП ОСОБА_3 соняшника на загальну суму 132473,46 грн. підтверджений результатами зустрічної перевірки ПП ОСОБА_3, проте також встановлено, що він не є виробником цієї продукції, а придбав її у ТОВ "Фінансово-Інвестиційна компанія "Мілена", яка у відповідності до листа Шевченківської ДПІ у м. Києві від 25.10.2010 №21053/7/23-1106 відсутня за фактичним місцезнаходженням, у зв'язку з чим за висновком податкового органу позивачем завищено податковий кредит за листопад 2009 року на суму 22078,91 грн.

Крім того, в ході перевірки підприємства-позивача відповідачем встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за листопад 2009 року податок на додану вартість з операції придбання у ТОВ «Компанія «Вітор»сої на загальну суму 623906,43 грн., у т.ч. ПДВ 103984 грн. за податковими накладними №348 від 05.11.2009, №350 від 11.11.2009, №355 від 16.11.2009.

При цьому податковий орган виходив з інформації, отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (лист від 14.10.2010 №17820/7\23-211/775), що ТОВ «Компанія «Вітор»за фактичним місцезнаходженням відсутнє, проведення перевірки неможливо, у зв'язку з чим факт придбання позивачем у ТОВ «Компанія «Вітор»продукції на загальну суму 623906,43 грн., у т.ч. ПДВ 103984 грн. з метою використання у господарській діяльності не підтверджено.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, оскільки такі висновки базуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Крім того, висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагентів постачальників позивача ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3 не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і вказаними особами.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Племптахокомбінат "Запорізький" ґрунтуються на договорах від 22.10.2009 купівлі-продажу сої, купівлі-продажу соняшника, додатку №1 до договору про надання послуг сушки сої та сушки соняшника, додаткової угоди до договору про зміну обсягів поставки.

Факт поставки продукції підтверджений наявними матеріалах справи документами: видатковими накладними, податковими накладними, складськими квитанціями на зерно, договором оренди з ТОВ "Вільнянський елеватор" від 29.10.2009(т.1 а.с.94-112).

Також в матеріалах справи містяться копії договорів купівлі-продажу соняшника врожаю 2009 року від 6 жовтня 2009 року, від 29 жовтня 2009 року, від 03 листопада 2009 року між ПП ОСОБА_3 та позивачем, додаток №1 до договору про надання послуг сушки соняшника, додаток №2 про надання послуг по очистки соняшника, копії видаткових накладних та податкових накладних №469 від 29.10.2009, №488 від 30.10.2009, №489 від 30.10.2009, № 490 від 31.10.2009, №496 від 02.11.2009, №499 від 03.11.2009, копії платіжних доручень (т.1 а.с.64-94).

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія «Вітор»підтверджені податковими накладними, виписані ТОВ «Компанія «Вітор»№348 від 05.11.2009, №350 від 11.11.2009, №355 від 16.11.2009, товарно-транспортними накладними на поставку сої, платіжними дорученнями про сплату за поставлену продукцію (т.1 а.с. 117-125).

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагентів, в тому числі, по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача або контрагентами ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3 та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час виконання угод з ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Компанія «Вітор»та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит і, відповідно, на бюджетне відшкодування.

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача ТОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП ОСОБА_3, ТОВ «Компанія «Вітор» в якості платників податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість з вартості придбаного ним товару, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшенні розміру бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, передбачені ст.202 КАС України для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі № 2а-0870/6170/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко