Ухвала суду № 30121876, 19.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року справа №2а/0570/15303/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

Секретар судового засідання Карабан Т.М.

За участі:

Представник позивача Меліхова І.П. (на підставі довіреності)

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/15303/2012 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Приватного підприємства "ВКФ "Велес" про припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "ВКФ "Велес" про припинення юридичної особи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Приватного підприємства "ВКФ "Велес" про припинення юридичної особи було відмовлено.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду та просили постанову суду першої інстанції скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не вірно зроблений висновок стосовно п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України, оскільки згідно п.п.''а'' п.154.6 ст.154 Податкового кодексу України ставка 0 відсотків застосовується для платників податку на прибуток, утвореним у встановленому законом порядку після 1 квітня 2011 року. Приватне підприємство "ВКФ "Велес" зареєстровано в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби України з 15.04.1999 року. Отже Приватне підприємство "ВКФ "Велес" не відповідає критеріям встановленим п.154.6 ст. 154 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, Приватне підприємство «ВКФ «Велес» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.03.1999 року за № 04052844Ю0020101, місцезнаходження відповідача: 340023, м. Донецьк, вул. Інтернаціональна, буд. 22 (а.с. 10), є платником податку на прибуток та суб'єктом малого підприємництва. Перебуває на обліку в якості платника податків в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби України з 15.04.1999 року за № 4161/28-213-4 (а.с. 7), заборгованості перед бюджетом зі сплати податків не має (а.с. 5).

Відповідно до наданої позивачем суду службової записки № 14 від 15.01.2013 року відповідач з 1 кварталу 2009 року і по теперішній час звітує до ДПІ з відсутністю господарської діяльності, а саме: за 2009 рік надано декларації з ПДВ з відсутністю обсягів продажу та обсягів придбання, податкові розрахунки комунального податку надані з прочерками та декларації з податку на прибуток з валовим доходом за рік у сумі 61 грн; за 2010 рік надано декларації з ПДВ з відсутністю обсягів продажу та обсягів придбання, податкові розрахунки комунального податку надані з прочерками та декларації з податку на прибуток з валовим доходом за рік у сумі 1 грн; за 2011 рік декларації з ПДВ не надавались, податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб надані з сумою доходів 0 грн.

Згідно із наданих суду декларацій з податку на прибуток (копії яких знаходяться в матеріалах справи) зазначені декларації надавались до позивача своєчасно з показником валового доходу за рік 0 грн:

- 10.05.2011 року до позивача була подана декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (а.с. 45),

- 10.08.2011 року - за 1 півріччя 2011 року (а.с. 46-47),

- 01.11.2011 року - за третій квартал 2011 року (а.с. 48-49),

- 30.01.2012 року - річна декларація з податку на прибуток за 2011 рік (а.с. 50-51),

- 17.04.2012 року - за перший квартал 2012 року (а.с. 52-53),

- 07.08.2012 року - за перше півріччя 2012 року (а.с. 54-55),

- 15.10.2012 року - за третій квартал 2012 року (а.с. 56-57),

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 20.01.2013 року, направлена підприємством на адресу позивача 29.01.2013 року. (а.с. 68-70).

Як встановлено з матеріалів справи підприємство протягом року з дати подання адміністративного позову не подає органам Державної податкової служби документи фінансової звітності, а саме - баланс підприємства та звіт про фінансові результати. Судова колегія звертає увагу на те, що саме зазначена обставина була підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом щодо припинення юридичної особи.

Отже спірним у даній справі є питання правомірності припинення юридичної особи в судовому порядку у зв'язку із неподанням підприємством до органів Державної податкової інспекції протягом року фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами під час виникнення спору регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.199 року № 996-XIV.

Підпунктом 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених п.п. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року) - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для суб'єктів малого підприємництва національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Відповідно до приписів пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України до функцій органів Державної податкової служби України відноситься здійснення контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів).

Згідно із пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже у випадку неподання юридичними особами в порядку, передбаченому законодавством України, фінансової звітності до органів державної податкової служби, останні мають право застосувати фіскальні санкції, в тому числі піддати адміністративному стягненню.

Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно до абз. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

З аналізу вищенаведених норм Законів судова колегія робить висновок про те, що на законодавчому рівні встановлена можливість (право) органів податкової служби у випадку ненадання суб'єктами підприємницької діяльності органам державної податкової служби фінансової звітності в передбаченому законом порядку, застосувати до зазначених осіб, перш за все, адміністративні стягнення, в тому числі і повторно (якщо зазначену особу вже було протягом року піддано адміністративному стягненню з цих же підстав).

Припинення ж юридичної особи у зв'язку із неподанням останньою протягом року органам державної податкової служби документів фінансової звітності не є окремою підставою в розумінні вимог ст. 38 ч.2 п. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців» для припинення юридичної особи, оскільки фінансова звітність при наданні її до податкових органів є фактично додатком до податкових декларацій, що підтверджується вимогами п. 46.2 ст. 46 Податкового Кодексу України. Так, відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового Кодексу України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Судом апеляційної інстанції з пояснень наданих представником апелянта встановлено, що ніяких заходів до відповідача з боку податкового органу не було застосовано протягом спірного періоду за неподання, або несвоєчасне подання фінансової звітності. Отже припинення юридичної особи без застосування всіх можливих заходів передбачених законодавством з боку податкового органу, на який покладено функції контролюючого органу, для забезпечення виконання вимог Податкового Кодексу України, є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/15303/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі № 2а/0570/15303/2012 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 22 березня 2013 року.

Головуючий суддя Васильєва І.А.

Судді Яманко В.Г.

Казначеєв Е.Г.