Постанова № 30119508, 18.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Львів № 813/1403/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Тектум-Буд» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємством «Тектум-Буд» (далі – ПП «Тектум-Буд») звернулось до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі – ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) та з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000362300/2776 від 15.02.2013 року та № 000372300/2777 від 15.02.2013 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акта перевірки від 04.02.2013 року, на підставі якого прийнято спірні рішення, є необґрунтованими, оскільки в їх основу покладено помилкові твердження органу ДПС щодо господарської діяльності підприємства в частині взаємовідносин з ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД». З приводу згаданого в акті перевірки факту ненадання до перевірки оригіналів видаткових накладних позивач пояснив, що в документах, які надано до перевірки з невідомих причин були кольорові копії відповідних видаткових накладних, однак зазначив, що їх оригінали також були і є в наявності. Додатковим свідченням правомірності формування показників валових витрат внаслідок господарських операцій з контрагентами, поряд з видатковими накладними, є також договори, платіжні і розрахункові документи, податкові накладні тощо, які підтверджують факт придбання товару та його використання у господарській діяльності підприємства. З огляду на це висновок податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій первинними документами є необґрунтованим. Щодо висновків про порушення ПП «Тектум-Буд» вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» представник позивача зазначив, що податкову накладну на суму ПДВ 16033 грн. від ПП «Спецпостачсервіс», вилучили співробітники ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові під час виїмки, що підтверджується протоколом від 06.07.2011 року. Тому надати оригінал вказаного документа під час перевірки підприємство об’єктивно не могло. Зважаючи на наведене вище представник позивача вважає, що прийняті на основі акта перевірки від 04.02.2013 року податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 000362300/2776 та № 000372300/2777 є неправомірними, у зв’язку з чим просить їх скасувати.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях наступного змісту. Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками планової виїзної перевірки ПП «Тектум-Буд», за результатами якої складено акт № 50/9/22-10/35721294 від 04.02.2013 року. На думку відповідача висновки зазначено акта перевірки є обґрунтованими, оскільки податкове законодавство зобов’язує платника податків надати контролюючому органу до перевірки всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський та податковий облік. Те, що підприємство не надало оригіналів таких документів під час перевірки на думку органу ДПС свідчить про непідтвердженість господарських операцій, які відображено в облікових документах платника податків. Представник відповідача таку позицію підтвердив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з’ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

в січні 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ПП «Тектум-Буд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №50/9/22-10/35721294 від 04.02.2013 року (далі – акт перевірки від 04.02.2013 року).

На підставі акта перевірки від 04.02.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесла два податкових повідомлення-рішення від 15.02.2013 року:

1) № 000362300/2776 про збільшення ПП «Тектум-Буд» грошового зобов’язання з податку на прибуток на 234144 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 58536 грн.;

2) №000372300/2777 про збільшення грошового зобов’язання ПП «Тектум-Буд» з податку на додану вартість на 16033 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4008,25 грн.

Судячи зі змісту акта перевірки від 04.02.2013 року підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у зв’язку із віднесенням до складу витрат собівартості товарно-матеріальних цінностей, придбання яких не підтверджено відповідними первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку, всього на суму 1114969,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на 168213,00 грн., за 3 квартал 2012 року на 946756,00 грн.

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку із ненаданням до перевірки податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит з ПДВ в сумі 16033 грн. за вересень 2010 року.

Крім того, у тому ж акт перевірки від 04.02.2013 року зафіксовано порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за 4-й квартал 2009 року на 53591,00 грн. по безтоварних операціях з придбання послуг в ПП «Львів-Металбуд», що мало своїм наслідком завищення позивачем валового доходу від операцій з продажу даних послуг ТОВ «Яблуневий дар» за 4-й квартал 2009 року на 53591,00 грн., що є порушенням п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За цим же фактом орган ДПС зазначив про завищення позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2009 року на 10718 грн. Однак, висновки щодо безтоварності операцій ПП «Тектум-Буд» не враховано при збільшенні грошових зобов’язань позивача перед бюджетом, відтак вони не вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

ПП «Тектум-Буд» не погоджується з висновками акта перевірки від 04.02.2013 року та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 15.02.2013 року, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог суд взяв до уваги те, що зазначені вище висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства зроблено за наслідками перевірки правомірності відображення у податковому обліку показників господарської діяльності у результаті взаємовідносин позивача з ТОВ «Піроізол», ТОВ «Промтрейд ЛТД» та ПП «Спецпостачсервіс».

З приводу двох перших з названих контрагентів позивача, то податковий орган дійшов висновку про неправомірне віднесення вартості придбаних у них товарів до витрат собівартості товарно-матеріальних цінностей.

Суд встановив, що 01 березня 2012 року позивач (за договором – Покупець) та ТОВ «Піроізол» (за договором – Постачальник) уклали договір поставки сандвіч-панелей № 1-03/2012 (а.с. 128-132), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати в обумовлені строки Покупцеві сандвіч-панелі, назва, асортимент, кількість технічні характеристики і якість якого зазначені у відповідних додатках (Специфікаціях) до Договору, залежно від партії товару, а Покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар і оплатити за нього встановлену ціну.

Виконання договірних зобов’язань підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000014 від 13.04.2012 року на суму 106412,80 грн.; № РН-0000015 від 13.04.2012 року на суму 95442,95 грн.; № РН-0000066 від 19.07.2012 року на суму 144073,76 грн.; № РН-0000067 від 19.07.2012 року на суму 147902,29 грн.; № РН-0000069 від 19.07.2012 року на суму 104130,86 грн. Оригінали перелічених накладних суд досліджував під час судового розгляду справи, а їх завірені копії долучив до матеріалів даної справи (а.с. 122-126). Позивач підтвердив, що під час перевірки податковому органу було надано кольорові копії цих видаткових накладних (а.с. 183-187), втім поряд з видатковими накладними зміст господарських операцій щодо поставки товару на умовах договору № 1-03/2012 від 01.03.2012 року підтверджується також податковими накладними, оформленими ТОВ «Піроізол» на кожну партію поставки, а саме: № 3 від 06.04.2012 року на суму 300000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 50000 грн., № 5 від 11.04.2012 року на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн., № 7 від 11.07.2012 року на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 83333,33 грн., № 9 від 12.07.2012 року на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн., № 12 від 17.07.2012 року на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн., № 17 від 20.07.2012 року на суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16666,67 грн. (а.с. 113-118). Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей згідно зі згаданим вище договором позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Тектум-Буд» за квітень та липень 2012 року (а.с. 161-164, 171-173), що також свідчить про те, що господарські операції щодо поставок товару на умовах договору № 1-03/2012 від 01.03.2012 року відбулися.

Стосовно відносин позивача із ТОВ «Промтрейд ЛТД», то такі виникли на підставі договору поставки № 170712 від 17.07.2012 року(а.с. 133-137), відповідно до якого ТОВ «Промтрейд ЛТД» (за договором – Постачальник) зобов’язується передати ТОВ «Тектум-Буд» (за договором – Покупець) сандвіч панелі з мінераловатним наповненням, назва, асортимент, кількість, технічні характеристики і якість якого зазначені у відповідних додатках (Специфікаціях) до Договору, в залежності від партії товару, а покупець зобов’язаний прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену ціну. На виконання даного договору позивачу поставлено обумовлений сторонами товар на суму 740000 грн. згідно з видатковою накладною № РН-0000026 від 07.09.2012 року (а.с. 127). Також по факту поставки ТОВ «Промтрейд ЛТД» видало своєму Покупцеві податкові накладні: № 1173 від 31.07.2012 року на суму 390000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 65000 грн.; № 611 від 03.08.2012 року а суму 200000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 33333,33 грн., № 688 від 13.08.2012 року на суму 150000 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 25000 грн. (а.с. 119- 121). Згідно з випискою ПАТ АКБ «Львів» з особового рахунку платника за липень та серпень 2012 року ТОВ «Тектум-Буд» оплатив вартість отриманого від ТОВ «Промтрейд ЛТД» товару у повному обсязі (а.с. 109-112).

За відповідними довіреностями, які зареєстровано у реєстрі виданих ПП «Тектум-Буд» довіреностей, товари отримали уповноважені особи позивача, про що містяться відмітки у вище перелічених видаткових накладних. Придбання вказаних товарів позивачем відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджується відповідними виписками з бухгалтерських рахунків, а в подальшому придбані сандвіч панелі реалізовано ТОВ «Яблуневий дар».

В акті перевірки від 04.02.2013 року орган ДПС зазначив про те, що позивач неправомірно відніс до складу витрат ІІ-го та ІІІ-го кварталів 2012 року вартість товарів, придбаних у ТОВ «Промтрейд ЛТД» та ТОВ «Піроізол». Такий висновок податковий орган зробив на тій підставі, що до перевірки було надано лише копії зазначених вище видаткових накладних, а не їх оригінали. При вирішенні питання про те, чи обґрунтованим є такий висновок відповідача суд керувався наступним.

Відповідно до пп. 44.1, 44.2. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності із пп. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу, відповідно до підп. 14.1.228. п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

У підпункті 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з підп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено у п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, валові витрати підприємства повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Основою для податкового обліку, як зазначено у статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є бухгалтерський облік, який відображає усю діяльність підприємства з початку створення і містить, у тому числі, відомості про ресурси такого підприємства, які використовуються у процесі господарської діяльності. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На основі наведених вище норм законодавства суд дійшов до висновку, що видаткова накладна не є єдиним документом, який дає підстави для формування валових витрат. Такими можуть бути й інші документи, складені під час або по завершенні господарської операції, які містять відомості про її суть. Зокрема, в даному випадку зміст та обсяг господарських операцій позивача з ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД», а також їх вартісні і кількісні показники відображено в інших документах (податкових накладних, платіжних документах), що лише підтверджує достовірність відомостей, відображених у податковій звітності. Надалі придбані у ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД» сандвіч панелі ПП «Тектум-Буд» реалізував своїм покупцям, тобто використав у господарській діяльності для отримання доходу, що поряд з наведеним вище також свідчить про правомірність формування валових витрат підприємства за другий та третій квартали 2012 року. Тому суд погоджується з думкою позивача, що наявність під час перевірки копій видаткових накладних замість їх оригіналів не є достатнім свідченням того, що такі господарські операції взагалі не відбулись, оскільки не підтверджені первинними документами, а відтак безпідставно відображені у податковій звітності. Те, що серед наданих до перевірки документів виявились кольорові фотокопії накладних також не може вказувати й на те, що підприємство не мало цих накладних в наявності при формуванні валових витрат за названий вище звітний період. Оригінали видаткових накладних було надано суду для огляду у судовому засіданні і їх завірені копії долучено до матеріалів справи. Більше того, суд звертає увагу на те, що податковому органу, окрім фотокопій, було надано й інші первинні документи стосовно господарських операцій з ТОВ «Піроізол» та ТОВ «Промтрейд ЛТД», на основі яких орган ДПС мав можливість з’ясувати правомірність формування валових витрат підприємства за другий і третій квартал 2012 року.

Суд також погоджується з думкою позивача про те, що акт перевірки не містить висновків щодо зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ в цій частині на підставі ст.198 ПК України з огляду на відсутність події придбання товарів. З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що висновки акта перевірки від 04.02.2012 року про завищення позивачем валових витрат ІІ-го кварталу 2012 року на 168213 грн. та ІІІ-го кварталу 2012 року на 946756 грн. є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № 000362300/2776 від 15.02.2013 року є протиправним.

Що стосується збільшення грошових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з ненаданням до перевірки податкової накладної № 00322 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 16033 грн., виданої ПП «Спецпостачсервіс», то суд виходив з наступного.

Судячи реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року ПП «Тектум-Буд» включило до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, зокрема, податок на додану вартість в сумі 16033,33 грн. на підставі податкової накладної № 00322 від 30.09.2010 року на суму ПДВ 16033 грн., виданої ПП «Спецпостачсервіс».

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини у сфері справляння податку на додану вартість регулював Закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 1.7 ст. 7 якого податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. У відповідності з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 згаданого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна, відповідно до підп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивач підтвердив, що на час проведення перевірки оригіналу податкової накладної від ПП «Спецпостачсервіс» в наявності дійсно не було, але причиною цьому було те, що її вилучили працівники ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові, що підтверджується протоколом виїмки від 06.07.2011 року. Копію цього протоколу, а також копію накладної № 00322 від 30.09.2010 року від ПП «Спецпостачсервіс», долучено до матеріалів даної справи (а.с. 104-106, 107).

Обставини, про які зазначено вище, дають суду підстави вважати, що зазначена податкова накладна від ПП «Спецпостачсервіс» була в позивача у вересні 2010 року, тому він правомірно відніс до складу податкового кредиту 16033,33 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості товарів (послуг), отриманих від ПП «Спецпостачсервіс».

Оскільки при проведені перевірки податковий орган не взяв до уваги причин, через які у позивача була відсутня податкова накладна, то його висновки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 000372300/2777 від 15.02.2013 року є протиправним.

Що стосується висновків органу ДПС про безтоварність операцій з ПП «Львів-Металбуд», то суд зазначає, що висновки акта перевірки від 04.02.2013 року в цій частині не враховано при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень і позивач, у свою чергу, не вимагає, щоб суд надав правову оцінку цим твердженням податкового органу. З огляду на це, у межах розгляду даної справи відносини ПП «Тектум-Буд» з ПП «Львів-Металбуд» не мають відношення до предмету доказування і суд не надає їм правової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На основі наведено вище суд дійшов висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 04.02.2013 року податкові повідомлення-рішення № 000362300/2776 від 15.02.2013 року та №000372300/2777 від 15.02.2013 року не відповідають критеріям, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд прийшов до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС № 000362300/2776 від 15.02.2013 року та №000372300/2777 від 15.02.2013 року.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Тектум-Буд» судовий збір, сплачений за подання даного позову, в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.