Постанова № 30119322, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2013 року 08 год. 39 хв. № 826/228/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1

до 1. Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпро стягнення з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 10 589, 04 грн., що був сплачений при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2011 року, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (далі - УПФУ в Солом'янському районі м. Києва, відповідач-1), за участю третьої особи - Головного управління державного казначейства України у Солом'янському районі у м. Києві, про визнання протиправними дій, стягнення коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року по справі № 2а-5621/12/2670 (головуючий суддя Маруліна Л.О.) позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме: визнано протиправними дії УПФУ в Солом'янському районі м. Києва в частині складення та направлення на адресу ОСОБА_1 листа від 28.02.2012р. № 2800/03 як відмови у поверненні помилково перерахованих коштів; зобов'язано УПФУ в Солом'янському районі м. Києва розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.02.2012р. на предмет наявності підстав для підготовки подання до органів державної казначейської служби про повернення помилково сплачених коштів відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а в решті позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року в задоволенні апеляційних скарг УПФ в Солом'янському районі м. Києва та органу державної казначейської служби було відмовлено, а постанову суду першої інстанції від 14 червня 2012 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року (№ К/9991/59313/12) постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року по справі № 2а-5621/12/2670 скасовані в частині відмови у задоволені вимог про стягнення з державного бюджету України 10 589, 04 грн., та справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а в інших частинах судові рішення судів попередніх інстанцій - залишені без змін.

Зокрема, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу № 2а-5621/12/2670 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилався на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по суті не були розглянуті всі позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема, вимоги про стягнення коштів з Державного бюджету України зовсім не досліджувалися. На думку суду касаційної інстанції, наведені судами попередніх інстанцій підстави для відмови у задоволенні вимоги позивачки про зобов'язання УПФУ в Солом'янському районі м. Києва повернути кошти не стають автоматично підставами для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів з державного бюджету.

В силу ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2013 року дану справу в частині позовних вимог про стягнення з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 10 589, 04 грн., що був сплачений при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 24.10.2011р., прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В. та справі присвоєно № 826/228/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2013 року до участі у даній справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2, Головне управління), з одночасним виключенням зі справи третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі міста Києва.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що за договором купівлі-продажу від 24.10.2011р. вона придбала квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,40 м2, вартістю 1 058 904, 00 грн. При нотаріальному оформленні вказаного Договору ОСОБА_1 була змушена сплати збір на державне обов'язкове пенсійне страхування в сумі 10 589, 04 грн. (тобто, 1% від вартості придбаного нерухомого майна). Згодом 21 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва із заявою, в якій просила повернути їй помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 589, 04 грн., оскільки житло було придбано нею вперше. Однак, УПФУ в Солом'янському районі м. Києва своїм листом від 28.02.2012р. за № 2800/03 у поверненні коштів відмовило. Разом з тим, відповідачем-1 не було враховано те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - однак, при цьому до 24 жовтня 2011 року вона не була власником житла, що підтверджується, зокрема, Витягом з Державного реєстру правочинів № 11009548 від 14.02.2012р., де міститься лише 1 запис про вчинення правочину, та довідкою Кіровоградського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 08.12.2011р. № 7-4110.

Таким чином, на думку позивача, помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 10 589, 04 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Відповідач-1 проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 14.01.2013р. за № 558/02. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що УПФУ в Солом'янському районі м. Києва не являється тим органом, який здійснює повернення помилково перерахованих коштів. Натомість дане питання належить до компетенції органів державної казначейської служби.

При цьому відповідно до згадуваної вище постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі № 2а-5621/12/2670, відповідачем-1 було проведена перевірка ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 05.07.2012р. № 31-Д, та направлений до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лист-погодження від 06.07.2012р. № 7829/03 з питання надання дозволу на повернення зайво перерахованих коштів у сумі 10 589, 04 грн. Листом від 25.07.2012р. № 20552/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у наданні подання до органів державної казначейської служби для повернення помилково сплачених коштів.

Також, на думку відповідача-1, до компетенції органів Пенсійного фонду України не входить питання щодо встановлення факту первинного придбання нерухомого майна фізичною особою, оскільки такі факти встановлюються в судовому порядку.

Відповідач-2 проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення проти позову від 20.02.2013р. за № 05-12/519-2145. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві безпосередньо законні права та інтереси позивача не порушувало. Зокрема, згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226, повернення коштів можливе за умови надання Головному управлінню певних документів - заяви платника про повернення коштів, подання УПФУ в Солом'янському районі м. Києва, платіжних доручень, які засвідчують зарахування коштів до відповідного бюджету. При цьому, орган державної казначейської служби вважає, що заявлена до стягнення сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 10 589, 04 грн., попередньо сплачена ОСОБА_1, не є помилковою та поверненню не підлягає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судове засідання 18 лютого 2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, попередньо подавши до канцелярії суду клопотання щодо розгляду справи без участі представника відповідача-1.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18 лютого 2013 року заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні

18 лютого 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 13 червня 2000 року) за договором купівлі-продажу від 24.10.2011р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», придбала квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,40 м2, вартістю 1 058 904, 00 грн. При придбанні даної квартири обов'язковою вимогою, необхідною для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, була сплата 1% збору на державне пенсійне страхування від вартості придбаного нерухомого майна. На виконання даної вимоги позивачем сплачено 10 589, 04 грн., призначення платежу - «код платежу: 24140500 сплата збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна (символ звітності 225)», отримувач - «УДК Солом'янського р-ну м. Києва», банк отримувача - «ГУДК України у м. Києві», що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2011р. № 4 та не заперечується відповідачем-1.

21 лютого 2012 року, вважаючи, що зазначений збір сплачено нею помилково, ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою від 21.02.2012р. б/н (вх. № 2780/05) до УПФУ в Солом'янському районі м. Києва про повернення суми сплаченого збору в розмірі 10 589, 04 грн., з тих підстав, що житло нею було придбано вперше. В додатках до такої заяви значаться: копія Витягу з Державного реєстру правочинів № 11009548 від 14.02.2012р., копія довідки Кіровоградського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 08.12.2011р. № 7-4110 та копія платіжного доручення від 24.10.2011р. № 4.

Своїм листом від 28.02.2012р. № 2800/03 УПФУ в Солом'янському районі м. Києва відмовило позивачу в поверненні сплачених коштів. При цьому, відповідач-1 посилався на те, що: «відповідно до чинного законодавства в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та відповідного органу, компетентного видавати довідки на підтвердження первинного придбання житла, а також управління не наділене повноваженнями щодо повернення коштів з операцій купівлі-продажу нерухомого майна громадянам, які придбавають житло вперше.».

В подальшому, 05 липня 2012 року, працівником УПФУ в Солом'янському районі м. Києва була проведена перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої складений акт від 05.07.2012р. № 31-Д. При перевірці були використані наступні документи: договір купівлі-продажу нерухомого майна, витяг Державного реєстру правочинів, довідка з КП «Кіровоградське обласне об'єднаного бюро технічної інвентаризації», платіжне доручення, виписка з Державного казначейства України, заява ОСОБА_1, паспорт та ідентифікаційний номер громадянки, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012р.

Зокрема, в ході проведення даної перевірки органом Пенсійного фонду України було встановлено, що ОСОБА_1 помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 10 589, 04 грн. платіжним дорученням від 24.10.2011р. № 4 з операції купівлі-продажу нерухомого майна. За висновками перевіряючого, викладеними в цьому Акті перевірки: «…сплачений збір вважається помилковим та підлягає поверненню гр. ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_3 ПАТ «Банк Кіпру», МФО 320940».

06 липня 2012 року УПФУ в Солом'янському районі м. Києва звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з листом від 06.07.2012р. № 7829/03 з проханням надати дозвіл на повернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зайво перерахованих коштів в сумі 10 589, 04 грн.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом від 25.07.2012р. № 20552/03 відмовила у наданні запитуваного дозволу з причини відсутності у даному випадку підстав для звернення до органів державної казначейської служби із поданням про повернення помилково сплачених коштів.

За наслідками отримання зазначеного листа вищестоящого органу Пенсійного фонду України відповідач-1 своїм листом від 27.07.2012р. № 8427/03 повідомив позивачку позицію Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, та відповідно зазначив про відсутність підстав для звернення Управління до органів державної казначейської служби з відповідним поданням про повернення помилково сплачених коштів.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. № 400/97-ВР.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічні приписи наявні у п. 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. № 1740 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), де визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, з контексту вищенаведених норм випливає висновку про те, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто, звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

При цьому важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.

Так, частиною першою ст. 210 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В силу норм ч. 1 ст. 657 цього Кодексу (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 був затверджений Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів (який діяв до 01 січня 2013 року). Зокрема, відповідно до п. 2 цього Порядку, Державний реєстр правочинів - це єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого захисту. Реєстратори - це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. Витяг - це документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.

Пунктами 5 і 6 цього Порядку передбачено, що договір купівлі-продажу квартири підлягає державній реєстрації шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Також, статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Із наявного у матеріалах справи, зокрема: Витягу з Державного реєстру правочинів № 11009548 від 14.02.2012р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2; Витягу з Державного реєстру прав № 31848992 від 31.10.2011р., виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»; Інформаційної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 08.12.2011р. № 7-4110, вбачається, що ОСОБА_3 уклала лише один договір купівлі-продажу квартири від 24.10.2011р. реєстраційний № 2964, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зокрема, відповідач-1 будь-яких доказів придбання позивачем житла не вперше - не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи підтверджується факт придбання позивачем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - вперше, тому у відповідності до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єкт оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування відсутній.

Крім того, згідно із ст. 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах Державної казначейської служби України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, платіжного доручення від 24.10.2011р. № 4 та не заперечується сторонами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, який спрямовано до спеціального фонду Державного бюджету.

Враховуючи викладене вище та те, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, органи державної казначейської служби за судовим рішенням про стягнення коштів здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача помилково сплачений нею збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 589, 04 грн.

При цьому практика Вищого адміністративного суду України свідчить про відповідність спірним правовідносинам саме такого способу відновлення прав позивача при вирішенні даної категорії справ, як стягнення з Державного бюджету України суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.09.2012 по справі К/9991/43696/12, ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 по справі К/9991/2941/12, ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.2012 по справі К/9991/37029/12).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а, ідентифікаційний код 37993783) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 03035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10 589 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова