Постанова № 30119225, 19.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

19 березня 2013 року № 2а-16792/12/2670

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «МастерПак»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про

скасування повідомлення-рішення №0008372203 від 31.08.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МастерПак» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (у зв’язку з реорганізацією – Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008372203 від 31.08.2012.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «МастерПак» з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Спецбудмеханіка» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011. За наслідком перевірки було складено акт від 16.08.2012 № 628/22-3/32072590 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено різницю позитивного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 65 144 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 71 578 грн., а також недодержання вимог норм Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008372203 від 31.08.2012, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 71 578 грн.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, та зважаючи на твердження позивача про реальний характер операцій з ТОВ «Спецбудмеханіка», суд приймає до уваги наступне.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано копії первинних документів, а саме:

- договір складського зберігання №16/02-11 від 16.02.2011, укладений між ТОВ «МастерПак» як замовником та ТОВ «Спецбудмеханіка» як виконавцем, предметом якого є зобов’язання зберігача прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк; податкову накладну;

- договір про надання послуг №23/02-11 від 23.02.2011, укладений між ТОВ «МастерПак» як замовником та ТОВ «Спецбудмеханіка» як виконавцем, предметом якого є допоміжні роботи по навантаженню-розвантаженню товару на складі при відвантаженні товару зі складу , а також усі супутні роботи, які виникають у процесі складського обороту товару; акт приймання-передачі виконаних робіт; податкову накладну;

- видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні до договорів купівлі-продажу від 01.03.2011 та від 04.03.2011 (як вбачається із самих накладних). На підтвердження подальшого використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «Спецбудмеханіка», до матеріалів справи додано видаткові накладні, виписані ТОВ «МастерПак» на адресу інших підприємств, довіреності та накладні на вантаж.

Разом з тим, суд не приймає вищевказані документи як належний доказ реальності операцій між позивачем та ТОВ «Спецбудмеханіка» з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 961 Цивільного кодексу України передбачено видачу товарним складом на підтвердження прийняття товару одного із таких складських документів:

- складську квитанцію;

- просте складське свідоцтво;

- подвійне складське свідоцтво.

А у вищевказаних документах повинна міститися інформація про найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; номер свідоцтва за реєстром товарного складу; найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару тощо.

Позивачем не надано жодного документу, яким підтверджується прийняття товариством «Спецбудмеханіка» на зберігання товарів (гарнітурних стрічок та ножів) за договором складського зберігання №16/02-11 від 16.02.2011, який би містив істотну інформацію щодо місця знаходження складського приміщення, кількості та індивідуальних чи родових ознак прийнятого на зберігання товару.

Виконання ж навантажувально-розвантажувальних робіт, на думку суду, є неможливим без зазначення адреси місцезнаходження об’єкта, на якому виконуватимуться відповідні роботи. В той же час, такий об’єкт, якщо на ньому зберігаються товарно-матеріальні цінності, повинен мати режим доступу. Позивачем не надано суду жодного документа, який би підтверджував факт того, що на певний об’єкт, де виконувалися навантажувально-розвантажувальні роботи за договором №23/02-11 від 23.02.2011, допускалися людські та інструментарні ресурси безпосередньо для виконання робіт. Крім того, жоден документ не містить відомостей щодо адреси виконання таких робіт та їх обсягу.

Щодо купівлі позивачем у ТОВ «Спецбудмеханіка» товарів суд приймає до уваги те, що, наприклад клей пальчиковий (106) купувався ТОВ «МастерПак» за ціною 49,09 грн. без ПДВ, а продавався за ціною 51,67 грн. без ПДВ, а клей пальчиковий (153) купувався за 48,15 грн., а продавався за 50,67 грн. Враховуючи те, що сам процес купівлі та продажу передбачає собою здійснення відповідних грошових затрат на його організацію, суд констатує, що вищевказані операції є економічно необґрунтованими, оскільки різниця у ціні купівлі клею та ціні продажу становить близько 2-х гривень, що додатково вказує на обґрунтованість заперечень податкової служби.

Крім того, видаткові накладні, виписані позивачем на адресу інших підприємств, містять лише родові ознаки товару. Таким чином, з них неможливо встановити, чи був проданий саме той товар, який був придбаний у ТОВ «Спецбудмеханіка», чи інший.

Поряд з цим, судом додатково витребувано відомості щодо обігу коштів на рахунках ТОВ «Спецбудмеханіка» з метою з’ясування змісту та реальності здійснення ним господарської діяльності через призму розрахункових операцій. Адже розрахунки за змістом платежу обумовлюють і яскраво відображають зміст реальної господарської діяльності суб’єкта господарювання.

Так, з руху коштів по рахунках вбачається, що ТОВ «Спецбудмеханіка» надавалися різноманітні послуги, як-от: інформаційно-консультаційні, рекламні, будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні тощо, які потребують наявності трудових ресурсів та спеціальних знань.

В той же час, підприємством не здійснювалося ані витрат на виплату заробітної плати, ані витрат на оплату послуг за відповідними договорами субпідряду (якщо припустити, що послуги надавалися не працівниками ТОВ «Спецбудмеханіка», а із залученням сторонньої робочої сили).

Також з банківських виписок не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Спецбудмеханіка»: на утримання офісу, на оплату комунальних послуг та послуг зв’язку, електроенергії, тощо.

Вищезазначене вказує на відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов’язань з поставки товарів, виконання відповідних робіт та надання послуг.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність товарного характеру операцій між позивачем та ТОВ «Спецбудмеханіка» за спірний період.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Спецбудмеханіка» за спірний період, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк