Рішення № 30119149, 14.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2013 р. Справа № 911/475/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ",

08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ",

08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора

про стягнення 1 371,39 грн.

за участю представників:

позивача - Дзюбайло О.О. (довіреність від 02.01.2013 № 02.01.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 1 371,39 грн., з яких: 1 345,20 грн. - основний борг, 20,69 грн. - пеня, 4,15 грн. - 3% річних та 1,35 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про надання послуг з прийняття обладнання системи технічних засобів охорони клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду від 10.08.2009 № 02.1.225.219.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.02.2013.

27.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3607 від 27.02.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 14.02.2013.

27.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 3616 від 27.02.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 27.02.2013 №35-22/3-141, згідно якої заявлено до стягнення 2 056,90 грн., з яких: 2 017,80 грн. - основний борг, 31,45 грн. - пеня, 6,30 грн. - 3% річних, 1,35 грн. - інфляційні втрати.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 2 056,90 грн., з яких: 2 017,80 грн. - основний борг, 31,45 грн. - пеня, 6,30 грн. - 3% річних та 1,35 грн. - інфляційні втрати.

У судове засідання 28.02.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.03.2013.

У судовому засіданні 14.03.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.03.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - аеропорт, виконавець) та Закритим акціонерним товариством "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (далі - клієнт, замовник) укладено договір про надання послуг з прийняття обладнання системи технічних засобів охорони клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду від 10.08.2009 № 02.1.225.219 (далі - Договір), за умовами якого аеропорт надає, а клієнт отримує та оплачує послуги з прийняття обладнання систем технічних засобів охорони (ТЗО) клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (ПЦН) аеропорту, перелік яких наведений у пункті 3.1. Договору (далі - послуги), на підставі вимог внурішнього об'єктивного режиму. Об'єкт клієнта, який обладнаний ТЗО, знаходиться в офісі інженерно-технічних робіт клієнта (шестихатки, будинок № 2), (пункт 1.1. Договору).

Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати разові послуги за підключення обладнання до системи ТЗО до ПЦН згідно пункту 3.1. Договору та щомісячну абонплату за послуги, визначені в пункті 3.1. Договору.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, аеропорт щомісяця виставляє клієнту рахунок за надані послуги за звітний місяць та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Клієнт з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться клієнтом до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг клієнт зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

Договір є чинним з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2009. Датою підписання Договору вважається пізніша дата, якщо Договір підписувався окремо. Дата підключення кінцевого обладнання клієнта фіксується в Акті прийняття в експлуатацію охоронної сигналізації на об'єкті, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

У зв'язку зі зміною назви клієнта, 27.07.2012 між сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якого, змінено назву сторони клієнта: Закрите акціонерне товариство "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" змінено на Приватне акціонерне товариство "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ".

Позивачем надано відповідачу послуги за Договором в період з листопада 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 2 017,80 грн., у зв'язку з чим, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, а саме: від 30.11.2012 № 90/1264, від 31.12.2012 № 90/1402, від 31.01.2013 № 90/22 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Рахунки разом з Актами, у відповідності до пункту 3.5. Договору, передані відповідачу згідно реєстрів про передачу рахунків - фактур та доданих до них Актів приймання-здачі виконаних послуг, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача. Акт приймання-здачі від 30.11.2012 повернутий відповідачем з підписом та печаткою, Акти за період з грудня 2012 року по січень 2013 року вважаються підписаними, відповідно до пункту 3.5. Договору.

Відповідно до вищевказаних документів, що долучені до матеріалів справи, позивачем за період з листопада 2012 року по січень 2013 року надано відповідачу послуги за Договором на суму 2 017,80 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, оскільки в матеріалах справи відсутні Акти приймання-здачі виконаних послуг із зауваженнями відповідача.

Доказів оплати послуг, що отримані відповідачем за Договором у листопаді, грудні 2012 року та січні 2013 року, до матеріалів справи не надано.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 26.02.2013 № 040-18/054 про те, що за період з 01.11.2012 по 25.02.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачена, її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2 017,80 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, до складу позовних вимог входить стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 31,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 1,35 грн. та 3% річних у розмірі 6,30 грн.

При розгляді вказаних позовних вимог, господарським судом, зважаючи на те, що відповідно до норм чинного законодавства пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму боргу за період прострочення платежу, враховано умови Договору, якими визначаються строки оплати та наявні в матеріалах справи письмові докази для встановлення розмірів сум, що підлягали сплаті, строку виникнення обов'язку відповідача з оплати послуг, на які мають бути нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

На підставі пункту 3.8. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивачем, що доданий до позовної заяви, складає 31,45 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 31,45 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 6,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 1,35 грн. інфляційних втрат та 6,30 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 017,80 грн., пені у розмірі 31,45 грн., 3 % річних у розмірі 6,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1,35 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 2 017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 80 коп. основної заборгованості, 6 (шість) грн. 30 коп. 3% річних, 31 (тридцять одна) грн. 45 коп. пені, 1 (одна) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.03.2013.

Суддя С.О. Саванчук