Постанова № 30119107, 11.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2013 року 17:39 № 2а-15916/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РБСА»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової службипро скасування податкової вимоги №1295 від 05.11.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу №140 від 14.11.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБСА» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкової вимоги №1295 від 05.11.2012 та рішення про опис майна у податкову заставу №140 від 14.11.2012.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва було винесено 05 листопада 2012 року податкову вимогу № 1295, адресовану ТОВ «РБСА». Вказаною вимогою зазначалась наявність податкового боргу з податку на додану вартість позивача на суму 47708,10 гривень.

В подальшому, в зв'язку з вищезазначеним, податковою службою було прийнято рішення № 140 від 14.11.2012 року про опис майна в податкову заставу.

З вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки жодних податкових повідомлень-рішень йому податковою службою не направлялось і ним не отримувалось.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Позивачем була подана декларація № 9065237791 з податку на додану вартість за вересень 2012 року та скарга про ненадання контрагентом позивача відповідної накладної (хоча така фактично надавалась раніше, проте не була зареєстрована належним чином у відповідному реєстрі, що унеможливлювало відносити визначені у ній суми до податкового кредиту). У вказаній декларації в рядку 20.1. було задекларовано суму 44694 у зменшення сум податкового боргу з податку на додану вартість. В той же час з першою декларацією подано додаток «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок» №9065238036 за лютий місяць 2012 року. Вказане обумовлено тим, що податкові зобов'язання позивача були не донараховані на суму податкової накладної контрагента позивача № 27 від 22.02.12, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаним уточнюючим розрахунком позивач донарахував собі зобов'язання з ПДВ в розмірі 48753 гривень та штрафні санкції в розмірі 2438 гривень.

Податковою службою було проведено камеральну перевірку податкової декларації за травень 2012 року. За наслідком цього було складено акт від 10.10.12 № 3215/15-21486550 та прийнято рішення (ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 року) про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за травень у розмірі 48753 гривень та штрафних санкцій 12188,25грн., оскільки податкова накладна контрагента позивача № 27 від 22.02.12 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і відповідні скарги з цього приводу позивачем до податкової служби не подавалось.

ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 було відправлено рекомендованою кореспонденцією 13.11.12 з штрихкодовим ідентифікатором 0221703809762. За інформацією он-лайн сервісу поштового оператора Укрпошта вказане відправлення на дату розгляду судом справи не було вручено адресату (позивачеві). А отже є не угодженим.

Таким чином, ППР №0008811520 від 01 листопада 2012 року з огляду на дату свого формування та обставин свого узгодження не є підставою для винесення податкової вимоги від 05 листопада 2012 року №1295.

За наслідком камеральної перевірки декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року складено акт № 4158/15-21486550 від 31.10.2012 року. За змістом цього акту судом встановлено, що станом на день подачі (як вбачається з відомостей декларації та зворотнього боку облікової картки платника податку такою датою є 17.10.12) цієї декларації податковий борг позивача становить 0,00грн.

Як вбачається зі зворотного боку облікової картки позивача податковою службою було відображено збільшення нарахованих собі платником податку податкового зобов'язання за наслідком уточнюючого розрахунку за лютий 2012 року (30.10.12), направлено на його погашення переплату в розмірі 1583,43грн. та суми платежів згідно платіжного доручення № 235 від 31.10.12 в сумі 4465грн., нараховано пені 2565,53 грн.

Оскільки податковою службою було враховано самостійно нараховані платником податків суму податкового зобов'язання в розмірі 48753 (на яку і нарахована пеня) та штрафні санкції, то на думку суду податковою службою безпідставно не враховано в декларації за вересень 2012 року рядок 20.1. з сумою 44694 у зменшення сум податкового боргу з податку на додану вартість. Адже фактично податковий борг був на дату складання акту від 31.10.12. Оскільки самостійно визначене у уточнюючій декларації податкове зобов'язання позивача по спливу 10 днів (після граничного терміну подання декларації) не було сплачено проте могло бути погашено за рахунок від'ємного значення різниці поточного звітного періоду.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність податкового боргу на дату винесення оскаржуваної податкової вимоги, проте в іншому розмірі, оскільки: 48753(донараховане зобов'язання)+2438 (донарахований самостійно штраф)+ 2565,53 (пеня) -44694 (рядок 20.1. декларації за вересень 2012)-1583,43 (наявна переплата)-4465 (поточний платіж)=3014,10грн.; 47708,10 (податкова вимога)-3014,10=44694грн.

Отже, позивач не перекрив свої поточні зобов'язання за наслідком подання декларації за вересень 2012 року у зв'язку з цим податкова вимога підлягає зменшенню у своєму розмірі боргу до наявного обґрунтованого, а рішення про опис майна у податкову заставу без змін.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростував покликання позивача і довів лише в частині відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Судові витрати відшкодувати позивачеві пропорційно задоволеним позовним вимогам (станом на день подачі позивачем позовної заяви належна до сплати сума судового збору за подання позову, який містить немайнові вимоги, становила 32,19 грн. Позивачем заявлено дві вимоги, а задоволенню підлягає одна з них частково. Таким чином, до відшкодування підлягає сума, що становить 8,05 грн. (32,19/2= 16,10 грн. - сума, сплачена за кожну вимогу. 16,10/2=8,05грн.).

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05 листопада 2012 року № 1295 скасувати в частині 44911,49 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 8 (вісім) грн. 05 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РБСА» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.03.2013 р.