Рішення № 30118683, 11.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 922/761/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" (м. Харків) до Головного управління МНС України в Харківській області (м. Харків) про стягнення 2321,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - Антипова С.Л. (довіреність №01-62юр/7133 від 17.09.12 р.)

відповідача - Годин О.С. (довіреність №010/120/19 вн від 01.02.13 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 6-1064 від 01.03.2006 р. пеню в розмірі 1 124 грн. 61 коп., 3% річних в розмірі 393 грн. 98 коп., інфляційні витрати в суму 198 грн. 33 коп. та перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 604 грн. 09 коп. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.02.2013 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/761/13-г та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11.03.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2013 р. підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити позов.

11.03.13 р. за вх. № 8983 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він визнає свою заборгованість та просить суд з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені).

Представник відповідача в судовому засіданні 11.03.2013 р. просить зменшити розмір пені, в іншій частині проти позову не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 6-1064 від 01.03.2006 року.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передавати електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався сплачувати вартість використаної (купленої) енергії відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що відповідач обов'язки щодо сплати отриманої електричної енергії не виконав, своєчасно не розрахувався за період з грудня 2010 р. по серпень 2012 р. складає 2 321 грн. 01 коп.

У грудні 2010 р. та січні 2011 р. відповідачем використана електрична енергія в обсягах, що перевищують договірні величини.

Постановою КМУ «Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачем» від 16.06.2005 року № 473 встановлено, що порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів, а саме: п.7 передбачає - енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені Договору про постачання електричної енергії терміни узгоджуються з усіма споживачами, крім населення, обсяг очікування споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання енергії оформлюються додатками до договору, як договірні величини.

Згідно додатку №1 на грудень 2010 року споживачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 1000 кВт/год., вказаний вище додаток до договору підписаний сторонами. Розрахунковий період відповідно до додатку №2 визначено з 01 числа наступного місяця до 01 наступного місяця.

Згідно даних про використану електричну енергію за грудень 2010 року, величина фактично спожитої електричної енергії у грудні 2010 року складає 1469 кВт/год., перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії становить 469 кВт/год.

10.01.2011 року було складено повідомлення № 13119 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумках розрахункового періоду, згідно якого споживач був повідомлений про порушення ним ст.. 26 ЗУ «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР, якою передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною яка за грудень 2010 року складає 321 грн. 73 коп.

Згідно додатку №1 на січень 2011 року споживачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 3000 кВт/год., вказаний вище додаток до договору підписаний сторонами. Розрахунковий період відповідно до додатку №2 визначено з 01 числа наступного місяця до 01 наступного місяця.

Згідно даних про використану електричну енергію за січень 2011 року, величина фактично спожитої електричної енергії у січні 2011 року складає 3392 кВт/год., перевищення встановлених договірних величин споживання електричної енергії становить 392 кВт/год.

10.02.2011 року було складено повідомлення № 1558 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії по підсумках розрахункового періоду, згідно якого споживач був повідомлений про порушення ним ст.. 26 ЗУ «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР, якою передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною яка за січень 2011 року складає 282 грн. 36 коп.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач свої обов'язки щодо поставлення електричної енергії виконав в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що сторони визначили умовами договору обсяг споживання електричної енергії та в розмірі її оплати за вказаний вище період, то відповідно до наведених приписів норм права зобов'язання у відповідача щодо оплати цієї енергії існує лише в межах і обсягах договірних відносин, а щодо оплати спожитої електричної енергії понад договірні величини, то не підлягає врахуванню та стягненню її вартість, за розрахунками, визначеними умовами договору. Виходячи з положень наведеним норм права та встановлених обставин справи, оскільки за понад договірне споживання підлягає стягненню двохкратна вартість між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії, і обрахована лише із різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електроенергії.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1 до спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочи.

На підставі зазначеного позивач нарахував пеню в розмірі 1 124 грн. 61 коп.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню в сумі 562 грн. 31 коп., в іншій частині пені в розмірі 562 грн. 31 коп. відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 393 грн. 98 коп. грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 198 грн. 98 коп. грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління МНС України в Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8, п/р 35220002001141 в УДК в Х/о, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08588961) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954) - 604 грн. 09 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

На п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351531, код 00131954 - 393 грн. 98 коп.3% річних, 198 грн. 33 коп. індексу інфляції, 562 грн. 31 коп. пені, 1720 грн.50 коп. судового збору.

В частині стягнення з відповідача 562 грн. 31 коп. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.