Рішення № 30118674, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/341/13 21.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

про стягнення 29516,13 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача: Чеботарьова І. Г., представник, довіреність №14-352 від 16.03.2012 р.;

Від відповідача: Яговенко І. О., представник, довіреність №93/2012/10/15-2 від 15.10.2012 р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.03.13 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 7 667,66 грн. інфляційних втрат, 19 444,52 грн. пені, 3 764,96 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/341/13, розгляд справи призначено на 26.02.2013 року.

В судовому засіданні 26.02.2013 року представник позивач вимоги ухвали суду від 08.01.2013 року виконав, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вимоги ухвали суду від 08.01.2013 року виконав надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд відмовити задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та подано заяву про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України для підготовки письмового відзиву у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2013 року продовжено строк розгляду спору, оголошено перерву в судовому засіданні до 19.03.2013 року для надання можливості підготувати сторонам додаткові пояснення.

У судовому засіданні 19.03.13 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 19.03.13 року просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року №14/2268/11, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;

- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В судовому засіданні 19.03.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.03.13 року для вивчення матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №14/2268/11 на купівлю-продаж природного газу для ПАТ "Київенерго", відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби.

Згідно з п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 127024 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

У п. 3.1. договору зазначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Як встановлено п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 700,76 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 6.3. договору зазначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2011 року сторони внесли зміни до п. 5.2. договору, виклавши його в такій редакції: "Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 139,57 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011 року сторони внесли зміни до п. 5.2. договору, виклавши його в такій редакції: "Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

У п. 6.3. договору зазначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

На виконання умов договору, позивач протягом жовтня -грудня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 20721,683 куб.м. на загальну суму 117760489,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні).

Як встановлено п. 3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За твердженням позивача, відповідач, грошове зобов`язання з договором поставки газу за спожитий у грудні 2011 року газ, виконав з порушенням встановлених п. 6.1 договору строків, тобто розрахувався за газ після 14.01.2012 року.

З огляду на порушення відповідачем встановлених договором строків оплати поставленого газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.3 договору, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляцію за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у відзиві, які зазначені судом вище.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір № 14/2268/11 від 30.09.2011 року є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 20721,682 тис. куб. м. на загальну суму 117 760 489,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме від 31.10.2011 року на суму 22669956,24 грн., від 31.10.2011 року на суму 4157877,40 грн., від 30.11.2011 року на суму 43729200,17 грн., від 31.12.2011 року на суму 47203455,54 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що оплату за природний газ за грудень 2011 року відповідач провів не вчасно, а саме в частині сплати 3 826 178,88 грн. Вказані кошти надійшли на рахунок позивача лише 27.01.2012 року частково та остаточно 30.10.2012 року, а не 14.01.2012 року, що підтверджується довідкою про рух коштів по рахункам.

Станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 19069,98 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- своєчасність проведення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року №14/2268/11, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина Київенерго у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;

- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Факти, викладені у відзиві, спростовуються тим, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначений вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 ГК України.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Крім того, за твердженням позивача,що підтверджується відповідним фінансовим звітом, його діяльність також є збитковою. При цьому, відповідачем не доведено тієї обставини, що частину чи повністю всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка повинна бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.3 договору.

Враховуючи встановлення судом факт прострочення оплати товару відповідачем, вимога про стягнення пені у розмірі 19069,98 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі, оскільки поданий позивачем розрахунок відповідає граничному розміру пені, встановленому законодавством та термінам нарахування, а також здійснений вірно.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011 року у справі № 35/170.

Позивач також просить стягнути з відповідача 6753,72 грн. інфляційних втрат та 3 692,44 грн. трьох процентів річних з простроченої суми за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.3. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором №14/2268/11, а відтак є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в заниженість тільки від факт прос рочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 року у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 року.

При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат за допомогою Інфомаційно-правової системи «Ліга», суд прийшов до висновку, що розрахунок інфляції проведено позивачем вірно, а отже позовні вимоги на суму 6753,72 грн. інфляційних втрат також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Після перерахунку судом трьох відсотків річних, судом встановлено, що їх розмір складає 3 701,07 грн.,виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів3376859.3215.01.2012 - 27.01.2012133 %3608.15376859.3228.01.2012 - 30.01.201233 %92.92Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 3701.07 грн.

Однак, так як суд не може виходити за межі заявленої суми позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 3692,44 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (інд. 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (інд. 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 19 069 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 98 коп. пені, 6753,72 (шість тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 3692,44 (три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн. 44 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення 22.03.2013 р

Суддя Г.П. Бондаренко.