Рішення № 30118585, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/520/13 19.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс», м. Київ

про стягнення 1 924 136,75 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Марковська В.В. - дов. від 26.12.2012р.

Від відповідача Попова С.В. - дов. від 13.08.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 1 924 136,75 грн. заборгованості, за спожиту теплову енергію за Договором № 540200 від 01.11.2007р., посилаючись на порушення відповідачем, як споживачем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/520/13 та призначено судове засідання на 30.01.2013р.

22.01.2013р. від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача до якого додано докази направлення належному відповідачу копії позовної заяви з додатками до неї.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про заміну неналежного відповідача та просив замінити Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на належного відповідача - Комунальне підприємство «Голосієвжитлосервіс», у зв'язку з тим, що при виготовленні позовної заяви позивач невірно зазначив відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем були надані документи витребувані ухвалою суду від 09.01.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2013р. та замінено неналежного відповідача - Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на належного відповідача - Комунальне підприємство «Голосієвжитлосервіс».

05.02.2013р. від КП «Житло-сервіс» надійшла заява, де останній просив видати ухвалу суду від 30.01.2013р. про заміну відповідача по справі.

20.02.2013р. в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечував проти відкладення.

Суд не задовольнив клопотання відповідача, проте, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвал суду щодо направлення на адресу відповідача всіх додатків до позовної заяви, вирішив відкласти розгляд спору для надання можливості усунути вказані недоліки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2013р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача, позовні вимоги визнав частково, та просив суд у задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій відмовити.

В судовому засіданні 19.03.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007р. між сторонами було укладено Договір № 540200, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, як постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.3.1. позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язалася постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем, як споживачем, для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі згідно з Додатком 2 до Договору.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011р. затверджені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Пунктом 9 Додатку 2 до Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010р. по 01.12.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 1 690 088,57 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9296007 від 01.11.2007 року в період з 01.12.2009 року по 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 87730,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконання зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 8851,60 грн. та 3% річних в розмірі 2897,59 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

На суму боргу позивач нараховує три відсотка річних у розмірі 126 037,57 грн. та збитки від інфляції у розмірі 108 010,61 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вважає, за неможливе накладення штрафних санкцій оскільки спірна заборгованість це заборгованість населення.

Суд не приймає до уваги вищезгадані доводи відповідача оскільки статтею 617 ЦК України передбачено, що особа яка порушила зобов'язання, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання з причин недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутності у боржника необхідних коштів.

Твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на договір, за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором року зобовязаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ, орендарі чи власники приміщень.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за розрахунком суду, а саме 98 273,72 грн. - інфляційних витрат та 110 156,73 грн. - 3% річних

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс» (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 8, код ЄДРПОУ 33440974) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 1 690 088 (один мільйон шістсот дев'яносто тисяч вісімдесят вісім) грн. 57 коп., три відсотка річних у розмірі - 110 156 (сто десять тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 73 коп., збитки від інфляції у розмірі - 98 273 (дев`яносто вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 72 коп. та 38 482 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 20 березня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук