Рішення № 30118148, 21.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.13 р. Справа № 905/984/13-г

за позовом Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали», м. Маріуполь

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 7325,47 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Федотова О.В., довіреність №12 від 08.01.2013;

від відповідача - Ляшко Д.В., юрисконсульт, довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012.

Колективне підприємство «Фірма «Азовбудматеріали» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 7325,47 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №60818580 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Велико-Анадоль Донецької залізниці комерційним актом БИ №573608/7 від 06.08.2012. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

12.03.2013 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 6815,90 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначив що недостача вантажу сталась внаслідок недотримання вантажовідправником ст. 31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.03.2013 до 21.03.2013.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

26.07.2012, за накладною №49531056, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтіс АМД» (вантажовідправник), зі станції Ізотове Донецької залізниці на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці, відвантажив на адресу Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» (вантажоодержувач) у вагоні №60818580 вантаж - антрацит, АС, масою 69000кг. Згідно накладної №49531056 вантаж завантажено у вагон відправником. Навантаженя нижче бортів, вантаж маркований вапном (а.с.7).

На станції Велико - Анадоль був складений комерційний акт БИ №573608/7 від 06.08.2012, в розділі «Д» якого зазначено: «в доповнення до акту ГУ 23 №96 від 06.08.2012 вагон №60818580, вантаж вугілля - антрацит у вологому стані, був переважений на 150т. повірених вагоних вагах станції. У документі зазначено: тара - 23350кг, нетто - 69000кг, фактично виявилось: брутто - 84600кг, тара - 23350кг, нетто - 61250кг, що менше документу на 7750кг. Вантаж навантажений нижче рівня бортів - 400мм, слабко маркований, ліворуч над 3 люком воронкоподібне заглиблення 2000мм х 1500мм х 1000мм, ліворуч нещільне прилягання 3 люка до поперечної балки, щілина 10мм, закладена дошкою. Конструктивні зазори не закладені вантажовідправником» (а.с.9).

Такі ж відомості зазначені і в акті загальної форми № 96 від 06.08.2012, який складений на станції призначення Велико - Анадоль (а.с.30).

Також, на станції призначення був складений акт про технічний стан вагону (контейнеру) №3 від 06.08.2012р., згідно якого вагон технічно справний (а.с.31).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ч.1,3 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність заглиблень та щілин у вагоні не зазначалось.

Згідно п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, визначається відправником.

Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до залізничної накладної вантаж завантажений у вагон відправником, вантаж маркований вапном, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 60818580 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Також судом прийнято до уваги, що розмір фракції вантажу 6-13мм, а щілина між третім люком та поперечною балкою 10мм. Крім того, згідно комерційного акта та акту загальної форми, зазначена щілина закладена дошкою.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №60818580, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644), становить 6815 грн. 90 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» (87538, м. Маріуполь, вул. Мартенівський масив, 135, код ЄДРПОУ 00290541) 6815 грн. 90 коп. вартості нестачі вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 21 березня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.