Постанова № 30117854, 19.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.03.2013р. справа №5009/1148/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.суддівСклярук О.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін: від позивача:Матвєєва Т.В. за довіреністю №52-16/3 від 27.02.2013р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривій Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Запорізької областівід16.05.2012р. (повний текст підписано 21.05.2012р.)у справі№5009/1148/12 (суддя Колодій Н.А.)за позовомВідкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривій Ріг Дніпропетровської області до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжяпро стягнення 121066,44грн. основного боргу за договором оренди №316А від 03.02.2010р., 9245,07грн. втрат від інфляції та 5422,21грн. - 3% річнихВ С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривій Ріг Дніпропетровської області, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області, з позовом, до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя, про стягнення 121066,44грн. основного боргу за договором оренди №316А від 03.02.2010р., 9245,07грн. втрат від інфляції та 5422,21грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. (повний текст підписано 21.05.2012р.) у справі №5009/1148/12 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що за умовами договору сплата орендних платежів здійснюється на підставі виставлених рахунків, які не були отримані відповідачем, тому на момент звернення позивача до суду строк оплати не настав.

Не погодившись з рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р (повний текст підписаний 21.05.2012р.) у справі №5009/1148/12 позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник зазначив, що висновки суду першої інстанції про неотримання відповідачем рахунків на сплату за договором оренди №316а від 03.02.2010р. та відсутності у зв'язку з цим його обов'язку з оплати орендної плати за договором не відповідають обставинам справи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №5009/1148/12 рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. (повний текст підписано 21.05.2012р.) скасовано. Прийнято нове рішення, яким провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 121066,44грн. основного боргу за договором оренди №316а від 03.02.2010р. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних задоволено частково в сумі 3995,19грн. та в сумі 4258,89грн. відповідно, в решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. у справі №5009/1148/12 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. в частині припинення провадження у справі і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову залишено без змін.

За результатами повторного апеляційного перегляду справи в частині основного боргу Донецький апеляційний господарський суд прийняв постанову від 28.11.2012р., якою рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. у справі №5009/1148/12 в частині відмови у стягненні 121066,44грн. основного боргу скасував, провадження у справі в цій частині припинив на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору у зв'язку з вчиненням відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача на цю суму.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. у справі №5009/1148/12 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. скасовано в частині припинення провадження у справі, а справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. порушено апеляційне провадження.

За розпорядженням Керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. №12 у зв'язку з хворобою судді Марченко О.А., проведено повторний автоматичний розподіл справи №5009/1148/12 та автоматизованою системою суддею-доповідачем призначена Зубченко І.В.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Склярук О.І., Шевкова Т.А.

Представник скаржника у судовому засіданні 18.03.2013р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі а надав письмові пояснення №52-16/200 від 15.03.2013р. Просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за договором оренди №316а від 03.02.2010р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 121066,44грн.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2013р. не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 11.03.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи роз'яснення надані пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У пункті 11 постанови «Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України» від 24.10.2011р. №11 пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, якщо у справі було заявлено дві чи більше позовних вимог і недодержання судом першої або апеляційної інстанцій приписів частини першої статті 4 7 і частини першої статті 43 названого Кодексу мало місце у розгляді лише однієї чи деяких з них, касаційна інстанція скасовує судові рішення попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд саме у частині такої вимоги (вимог), а в решті позовних вимог приймає постанову відповідно до своїх повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 6 статті 111 9 ГПК.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2013р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. скасовано в частині припинення провадження у справі та справу №5009/1148/12 направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду. Одночасно, колегія суддів враховує, що судові акти в даній справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних були предметом касаційного перегляду, за наслідками якого постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. залишено без змін, отже відсутні підстави під час даного провадження розглядати позовні вимоги в цій частині.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11).

Вищий господарський суду України у постанові від 12.02.2013р. вказав, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівок постанови Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. у цій справі, не встановив наявності обставин і підстав, з якими закон пов'язує можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічного зобов'язання та підстави вважати, що між сторонами за справою і з їхньої волі таке припинення зустрічних зобов'язань відбулось і, відповідно, припинився спір у справі, дійшовши неправомірного і передчасного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 121066,44грн. основного боргу по орендній платі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, внаслідок неправильного застосування ст.35 ГПК України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.02.2010р. між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (орендодавець) та ТДВ «Страхова компанія «Кредо» (орендар) укладено договір оренди №316а, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування на строк, передбачений договором частину приміщення в будинку побуткомбінату УЗТ ВАТ «ПівдГЗК» загальною площею 227кв.м. (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору, передача майна в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється актом приймання-передачі майна в оренду. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін договору акту приймання-передачі, який оформлюється одночасно з договором.

Витрати на утримування орендованого майна, пов'язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та поточним ремонтом несе орендатор (п.3.1. договору).

Згідно п.4.1. договору плата за користування об'єктом оренди здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок позивача на підставі виставлених рахунків.

Орендна плата за місяць оренди загальної площі орендованого майна складає 11006,04грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума за договором складає 132072,45грн. на рік (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3 договору, сума орендної плати є твердою та перегляду не підлягає протягом всього строку оренди.

Згідно п.6.1. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі.

Строк дії договору складає 12 місяців з часу підписання уповноваженими представниками сторін договору й акту приймання-передачі (п.7.1. договору).

Згідно ч.1, 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

На виконання умов договору 03.02.2010р. об'єкт оренди передано відповідачеві за актом приймання-передачі майна (додаток №1 до договору).

Листом від 04.01.2011р. відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди, в зв'язку з чим 01.02.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №316а від 03.02.2010р., відповідно до умов якої договір оренди розірвано з моменту підписання цієї додаткової угоди. Згідно підписаного уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі майна від 01.02.2011 орендоване майно повернено позивачеві.

Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки за договором оренди №316а від 03.02.2010р. на загальну суму 121066,44грн., а саме: №519 від 24.03.2010р., №864 від 30.04.2010р., №937 від 26.05.2010р., №1139 від 25.06.2010р., №1286 від 16.07.2010р., №1527 від 20.08.2010р., №1841 від 27.09.2010р., № 2103 від 26.10.2010р., №2465 від 29.11.2010р., №2779 від 23.12.2010р., №57 від 26.01.2011р. були направлені позивачем рекомендованими листами із повідомленнями на адресу: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, буд. 50. Однак, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з ЄДРПОУ, п.11 договору оренди юридичною адресою Товариства з додатковою відповідальністю «Кредо» є: 69068, Запорізька область, Шевченківський район, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 34.

Позивачем не спростовані заперечення відповідача щодо неотримання вказаних рахунків на оплату орендної плати.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Чинне законодавство, зокрема ст.ст.759, 762 ЦК України, покладає на орендаря обов'язок розрахуватися за користування майном орендодавця. В свою чергу, передбачений у п.4.1. договору рахунок призначений для інформування орендаря про суму до сплати, розрахункові реквізити орендодавця коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати.

У зв`язку з тим, що відповідач як орендар свої зобов'язання за договором в частині внесення орендної плати належним чином не виконав, 09.02.2011р. позивачем на юридичну адресу відповідача направлено претензію №52-16/3 про сплату 127448,44грн., в т.ч. 121066,44грн. основної суми заборгованості з орендної плати, 3% річних в сумі 1759,46грн., втрат від інфляції в сумі 4622,54грн. До претензії додані її докладний розрахунок станом на 09.02.2011 та засвідчені належним чином копії рахунків-фактур на оплату орендних платежів за період березень 2010р. - січень 2011р. Претензія отримана відповідачем 24.02.2011р., втім, залишена без задоволення з посиланням на відсутність оригіналів рахунків на оплату, що і обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач, отримавши від позивача претензію з вимогою сплатити основну заборгованість за договором оренди №316а від 03.02.2010 та нараховані інфляційні втрати та 3% річних, був повідомлений належним чином про факт і розмір заборгованості з орендної плати, отже, був зобов'язаний сплатити орендну плату у сумі 121066,44грн. в строк до 03.03.2011р.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 121066,44грн.

Як стверджує відповідач, заявою від 27.04.2012р. ТДВ «Страхова компанія «Кредо» проведено зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог ВАТ «ПівдГЗК» до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» за договорами оренди №1042а від 01.07.2009р. в сумі 18456,75грн. та №316а від 03.02.2012р. в розмірі 121066,44грн. (всього на суму 139523,19грн.) в рахунок заборгованості ВАТ «ПівдГЗК» перед ТДВ «Страхова компанія «Кредо» за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1711а від 14.12.2009р. в сумі 1709,67грн., №294а від 29.01.2010р. в сумі 132072,45грн. та частково за договором №515а від 18.03.2010р. в сумі 5741,07грн. (всього на суму 139523,19грн.), тому зобов'язання з оплати 121066,44грн. припинилося.

Стаття 202 ГК України в якості однієї із підстав припинення господарського зобов'язання передбачає зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Статтею 602 ЦК України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм ГПК України» від 12.03.2009р. №01-08/163 передбачено, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.

Листом вих.№ 52-16/530 від 15.05.2012р., адресованим відповідачеві, відповідач заперечив як можливість проведення зарахування взагалі з огляду на дію мораторію, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2011р. у справі про банкрутство №34/5005/8758/2011, так і існування зобов'язання перед відповідачем за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на припинення їх дії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2011р. у справі №34/5005/8758/2011 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011р. провадження у справі у справі №34/5005/8758/2011 зупинено та, як вбачається з матеріалів даної справи та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, до теперішнього часу не поновлено.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час звернення ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» із заявою про визнання банкрутом) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Згідно ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час звернення ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» із заявою про визнання банкрутом) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час звернення ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» із заявою про визнання банкрутом), кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст.31 цього Закону.

З наведеного вбачається, що мораторій за своєю природою є забезпеченням вимог кредиторів у справі про банкрутство. Разом із тим, вимоги цього Закону не допускають під час провадження в справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника. При цьому, спеціальний Закон не надає господарському суду повноваження вносити зміни до реєстру вимог кредиторів у випадку зменшення обсягу грошових вимог окремого кредитора внаслідок часткової сплати (або в інший спосіб погашення) заборгованості.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.п.8.3., 8.4. договору №1711а від 14.12.2009р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 2279,56грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 569,89грн.; 2 кв. - 569,89грн.; 3 кв. - 569,89грн.; 4 кв. - 569,89грн.

Відповідно до п.п.8.3., 8.4. договору №294а від 29.01.2010р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 176096,60грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 44024,15грн.; 2 кв. - 44024,15грн.; 3 кв. - 44024,15грн.; 4 кв. - 44024,15грн.

Відповідно ж до п.п.8.3., 8.4. договору №515а від 18.03.2010р. загальний страховий платіж страхувальника за цим договором складається із страхових платежів по Полісах, оформлених в рамках цього договору і становить 8189,71грн. Страхові платежі сплачуються поквартально: 1 кв. - 2047,43грн.; 2 кв. - 2047,43 грн.; 3 кв. - 2047,43грн.; 4 кв. - 2047,42грн.

Відповідачем не доведено, що заборгованість позивача за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1711а від 14.12.2009р. в сумі 1709,67грн., №294а від 29.01.2010р. в сумі 132072,45грн. №515а від 18.03.2010р. в сумі 5741,07грн. (всього на суму 139523,19грн.) є поточною, тобто такою, що виникла після порушення провадження про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про неможливість припинення зобов'язання ТДВ «Страхова компанія «Кредо» зарахуванням зустрічних однорідних вимог у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та поза межами встановленої процедури.

Крім того, позивач проведення зарахування зустрічних однорідних вимог не визнав, посилаючись на те, згідно даних бухгалтерського обліку останнього у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відсутня заборгованість перед ТДВ «Страхова компанія «Кредо» за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1711а від 14.12.2009р., №294а від 29.01.2012р., №515а від 18.03.2010р. у зв'язку з тим, що зазначені договори припинили свою дію на підставі ч.1 ст.28 Закону України «Про страхування», а відтак, позивач вважає, що відсутні правові підстави для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за даними договорами.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013р. у справі №5009/3012/12 за позовом ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви №4 від 27.04.2012р.; про застосування правових наслідків недійсності одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви №4 від 27.04.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2012р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень наразі відсутнє рішення суду у зазначеній справі.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у сумі 121066,44грн. та доказів того, що між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань для зарахування зустрічних однорідних вимог, приймаючи до уваги, що взаємозалік зустрічних вимог суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та порушує права та охоронювані законом інтереси боржника - ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» і його кредиторів, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121066,44грн. підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121066,44грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 121066,44грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р., залишеною в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. у справі №5009/1148/12, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позову, у тому числі і за вимогою про стягнення боргу. Витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривій Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. (повний текст підписано 21.05.2012р.) у справі №5009/1148/12 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 121 066,44грн. - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2012р. (повний текст підписано 21.05.2012р.) у справі №5009/1148/12 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 121066,44грн.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривій Ріг Дніпропетровської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя про стягнення суми основного боргу в розмірі 121066,44грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00191000) заборгованість з орендної плати в розмірі 121066,44грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг; код ЄДРПОУ 00191000) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 605,33грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.І. Склярук

Т.А. Шевкова

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - господарському суду