Рішення № 30117831, 18.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 922/355/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Масалової І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", м.Миколаїв, до Державного підприємства завод "Електроважмаш", м.Харків, про стягнення 14286,66 грн. за участю представників:

позивача - Сакіна В.К. (довіреність № 02 від 01.02.2013р.);

відповідача - Ковальова А.В. (довіреність № 248-419 від 28.12.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар", м.Миколаїв, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства завод "Електроважмаш", м.Харків, 3% річних за прострочення оплати товару за Договором № 238/07-11-Т від 09.01.2009р. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/355/13-г та розгляд справи призначено на 19.02.2013р. об 11:40 год.

18.02.2013р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту поставки продукції, а саме товарно-транспортних накладних. Надані позивачем видаткові накладні та рахунки-фактури, на думку відповідача, не свідчать про поставку товару. Також відповідач зауважує на те, що позивачем не надано доказів отримання заявки (заявочного листа) на поставку, яка є обов'язковою для виконання умов договору і здійснення оплати. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не направлено на адресу відповідача копій доданих до позовної заяви документів.

Відзив відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2013р. за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 05.03.2013р. на 15:00 год. Даною ухвалою було задоволено клопотання представника відповідача, заявлене у відзиві на позовну заяву, про витребування у позивача документів, що підтверджують дату поставки товару: товарно-транспортних накладних та подорожних листів; отриманих від відповідача заявок на поставку продукції, для підтвердження здійснення поставок у відповідності та на умовах п. 1.4. Договору; а також про направлення на адресу відповідача копій документів, доданих до позовної заяви.

26.02.2013р. позивач на вимогу суду надав через канцелярію суду докази відправлення відповідачу копій документів, доданих до позовної заяви.

04.03.2013р. позивач надав до суду письмові пояснення щодо відзиву відповідача, до яких додав копії заявок ДП завод "Електроважмаш" на поставку матеріалів.

Письмові пояснення позивача були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2013р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному розмірі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 18.03.2013р. до 11:40 год.

15.03.2013р. позивач надав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення, які були долучені судом до матеріалів справи.

Після перерви представники сторін своїх позицій у справі не змінили.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

09.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (позивачем) та Державним підприємством завод "Електроважмаш" (відповідачем) за результатами конкурсних торгів було укладено Договір поставки продукції № 238/07-11-Т зі строком дії до 31.01.2010р.

Додатковою угодою від 18.01.2010р. строк дії Договору було продовжено сторонами до 01.07.2010р.

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач (постачальник) зобов'язався поставити продукцію окремими партіями відповідачу (замовнику) у строк, згідно п. 1.3. цього договору, а відповідач прийняти і сплатити за неї в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.1. Договору, розрахунки за продукцію (окрему партію продукції) проводяться замовником шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 3.2. передбачено, що замовник здійснює оплату за фактично поставлену продукцію (окрему узгоджену парію продукції) на протязі 30 календарних днів від дати отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як постачальник, добросовісно та своєчасно, в узгоджені терміни (на підставі відповідних заявок відповідача) поставляв відповідачеві продукцію, що підтверджується наданими позивачем рахунками-фактурами та видатковими накладними.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що видаткові накладні не є первинними документами, що підтверджують факт поставки товару постачальником, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні" та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первісні документи - це документи, що містять відомості про господарську операцію і є підтвердженням її здійснення. Згідно ст. 9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первісні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, у тому числі є видаткова накладна.

Договором № 238/07-11-Т від 09.01.2009р. не передбачено іншого або особливого порядку складання та оформлення первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, тому передача товару від позивача в адресу відповідача здійснювалась на підставі видаткових накладних, які складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995р. та наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р.

Судом встановлено, що видаткові накладні, за якими здійснювались поставки товару на адресу відповідача, містять усі необхідні відомості та реквізити, що передбачені вищезгаданими нормативно-правовими актами, та підтверджують факт передачі товару саме у ті дні, в які вони складені.

Отже, видаткові накладні, за якими відповідач отримав товар, є безпосереднім підтвердженням факту отримання ним товару саме в той день, в який ці накладні складені.

Товарно-транспортні накладні, на відсутності яких наполягав відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, поряд з іншими передбаченими законодавством документами, є документами, що супроводжують вантажі під час руху, а не документами, на підставі яких підприємства мають здійснювати свій облік в частини постачання або приймання товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем не було надано довіреностей на підтвердження повноважень представників відповідача на отримання товару.

Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005р., довіреність на отримання цінностей відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1999р. видається на строк не більш ніж 10 днів і є первісним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи на отримання для підприємства певного переліку та кількості цінностей.

Таким чином, факт відсутності довіреності не спростовує наявність господарської операції по передачі товару та зобов'язання покупця оплатити його.

Крім того, з пояснень позивача вбачається, що факти отримання представниками відповідача товарно-матеріальних цінностей без довіреностей мали місце неодноразово, у тому числі за іншими договорами, та були оплачені в повному обсязі, але з порушенням встановлених договором строків.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином, відповідно до умов Договору, було здійснено поставку продукції відповідачу.

Проте, відповідач систематично порушував терміни розрахунків за отриману продукцію.

Так, відповідачем було порушено терміни розрахунку за отриманий товар за поставками згідно наступних видаткових накладних та рахунків-фактур:

1) РН-0000458 від 27.01.2010р. на суму 544496,04 грн., рахунок-фактура № СФ- 0000604:

- прострочення становить по сумі 540646,44 грн. - 112 днів (з 26.02.2010р. по 17.06.2010р.); по сумі 526051,83 грн. - 33 дні (з 17.06.2010р. по 19.07.2010р.);

2) РН-0000463 від 27.01.2010р. на суму 330264,01 грн., рахунок-фактура № СФ-0000606:

- прострочення становить 112 днів (з 26.02.2010р. по 17.06.2010р.);

3) РН-0001093 від 19.02.2010р. на суму 433760,94 грн., рахунок-фактура № СФ-0001307:

- прострочення становить 88 днів (з 22.03.2010р. по 17.06.2010р.);

4) РН-0001094 від 19.02.2010р. на суму 235801,44 грн., рахунок-фактура № СФ- 0001308:

- прострочення становить 88 днів (з 22.03.2010р. по 17.06.2010р.).

15.11.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№ 214 щодо сплати 3% річних та інфляційних за порушення строків розрахунку за отриманий товар. Вказану претензію відповідач розглянув, але не задовольнив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочку оплати товару за Договором № 238/07-11-Т від 09.01.2009р. у сумі 14286,66 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, пр.Московський, 299; код ЄДРПОУ: 00213121; р/р 260013001782 у Харківській філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 350620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (54030, м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5/12; код ЄДРПОУ: 24790030; р/р 26002226669001 у МРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Миколаїв, МФО 326610) - 3% річних у сумі 14286,66 грн. за прострочку оплати товару за Договором № 238/07-11-Т від 09.01.2009р., а також витрати з оплати судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.