Рішення № 30117620, 27.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/129/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.13 Справа № 5009/4691/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "КРАЙ КЕРАМА" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, буд. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗРК" (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, буд. 49; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 20, прим. 213)

про стягнення 246683,88 грн. заборгованості за договором поставки № 109

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Балан Д.Р., довіреність № 8 від 03.12.2012 р.

Від відповідача: Коваленко В.О., довіреність № 26/12 від 27.12.2012 р.

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення 246683,88 грн. заборгованості за договором поставки № 109 від 04.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4691/12, присвоєно справі номер провадження 32/129/12, з призначенням судового засідання на 16.01.2013 р.

В судовому засіданні 16.01.2013 року суд оголосив сторонам перерву в розгляді справи до 06.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2013 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача процесуальний строк вирішення спору у справі № 5009/4691/12 продовжений на п'ятнадцять діб, розгляд справи відкладено на 20.02.2013 р.

У зв'язку із необхідністю витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.02.2013 р.

Позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 27, 49, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України та умовами договору поставки № 109 від 04.01.2012 р.

Представник відповідача позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими, з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву (відзив долучений до матеріалів справи).

26.02.2013р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог № 28 від 04.02.2013р, в якому останній просить суд, додатково стягнути з відповідача на користь ПАТ «КРАЙ КЕРАМА» суму боргу в розмірі 552 103,17грн.

Відповідно до норм ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку. Збільшення позовних вимог здійснюється за тими ж правилами, що й подання позову, тобто з направленням відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог та оплатою судовим збором збільшених вимог у разі, якщо загальна сума позову не може бути оплачена за мінімальними ставками.

Оцінюючи дотримання позивачем процесуальних норм при збільшенні позовних вимог, суд встановив порушення останнім прав відповідача, а саме позивачем не було надано суду доказів направлення відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог. В судовому засіданні 27.03.2013р. представник відповідача заявив, що йому невідомо про збільшення позивачем своїх вимог і заперечує проти розгляду судом збільшених позовних вимог. Оскільки розгляд справи обмежений процесуальними строками і відкласти слухання даної справи для надання відповідачу можливості ознайомитися з клопотанням про збільшення позовних вимог та підготувати обґрунтовані заперечення на позов неможливо у зв'язку з закінченням процесуального строку, суд не приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог № 28 від 04.02.2013р.

Судом розглянуті вимоги про стягнення 246683,88 грн. заборгованості за договором поставки № 109 від 04.01.2012р.

Крім того, ПАТ "КРАЙ КЕРАМА" в позовній заяві заявило вимогу про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Однак, ПАТ "КРАЙ КЕРАМА" не зазначило якими заходами суд повинен забезпечити позов.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 9 від 26.12.2011 р. суд повинен врахувати те що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входять факти що стосуються саме предмета спору. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Заявник вимогу про забезпечення позову не обґрунтував, не зазначив заходи забезпечення позову, не надав жодного доказу того, яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення по розгляду позову.

Таким чином вимогу ПАТ "КРАЙ КЕРАМА" про забезпечення позову у справі № 5009/4691/12 слід залишити без задоволення.

Справа розглядалася без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 27.02.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини сторін по справі врегульовані договором поставки № 109 від 04.01.2012 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "КРАЙ КЕРАМА" (постачальник, позивач по справі) зобов'язалося поставляти Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗРК" (покупець, відповідач по справі) товари будівельної кераміки та керамограніту, далі за текстом «товар» (п.1.1.Договору).

Умови оплати сторони визначили п. 3.4 Договору, згідно якого покупець зобов'язався оплатити постачальнику повну вартість поставленого товару протягом 120 календарних днів з дати поставки вказаної в видатковій накладній, крім випадків передбачених п. 3. 5 даного договору.

Судом встановлено, що в період з 21.06.2012р. по 25.07.2012р. позивачем здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 636 474,37 грн., що підтверджується товарними накладними, залученими до матеріалів справи.

На момент розгляду даного спору відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 389790,49 грн.

29.10.2012 р. за вих. № 122 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату поставленого товару в сумі 255418,97 грн.

Відповідач листом (вих. № 20 від 09.11.2012 р.) залишив цю вимогу без задоволення та повідомив про те, що, зважаючи на термін оплати за товар (відстрочки), сума заборгованості не є простроченою та не відповідає сумі вказаній у листі вих. № 122 від 29.10.2012р. Крім того, відповідач запропонував на протязі 5-ти робочих днів поставити на користь ТОВ «ЗРК» товар згідно з доданим замовленням, та нагадав останньому, що відповідно до умов договору у разі незабезпечення поставки, покупець має право зупинити оплату за товар та вимагати додаткового повернення товару.

Позивач не погодився з позицією покупця та передав на розгляд господарського суду спір про стягнення з відповідача 246683 грн. 88 коп. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач посилається на ті обставини, що виходячи з умов укладеного між сторонами договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 15.02.2012р., термін виконання зобов'язання в частині оплати отриманого товару не настав.

27.02.2013р. в судовому засіданні, представник відповідача, надав суду копію Додаткової угоди № 01 від 15.02.2012р. (далі додаткова угода), яку суд долучив до матеріалів справи. Оригінал угоди, на якому містяться підписи повноважних осіб сторін та печатки юридичних осіб оглянуто судом та повернуто відповідачу.

Відповідно до умов Договору з урахуванням положень додаткової угоди № 01 від 15.02.2012р. (п. 3.7) у випадку виникнення простроченої заборгованості її погашення відбувається у визначеній черговості:

- першочергове повернення на користь Постачальника товару ТМ Kerama Marazzi та коригування розміру заборгованості на суму повернення;

- сплату залишку заборгованості грошовими коштами протягом 40 робочих днів з моменту вивезення Постачальником зі складу Покупця товару, що повертається.

Пунктом. 2.13 Договору в редакції додаткової угоди встановлено, що на вимогу будь-якої зі сторін Договору товар, що залишився нереалізованим відповідачем протягом 60 календарних днів з моменту його поставки від позивача, має бути повернуто відповідачем та прийнято позивачем.

Позивач в термін 15 календарних днів з дати отримання повідомлення-вимоги про повернення товару повинен направити на склад Відповідача необхідний транспорт та здійснити прийняття товару, що підлягає поверненню.

Пунктом 2.14 Договору в редакції додаткової угоди встановлено, що у разі якщо постачальник не здійснює вивезення товару, що підлягає поверненню, у визначений строк, покупець має право зупинити погашення заборгованості до моменту прийняття постачальником товару у повному обсязі.

Відповідач надав суду в якості доказу повідомлення-вимогу про повернення товару вих. № 27 від 21.11.2012р., яка була направлена позивачу рекомендованою поштою. В зазначеному листі містилася вимога до позивача про прийняття повернення товару в кількості: керамічної плитки 2442,078 кв. м. та 2024 шт. декоративних елементів. Факт отримання вимоги позивачем не заперечується

На момент розгляду даного спору спірний товар позивачем не був прийнятий. В судовому засіданні за клопотанням сторін оголошувалася перерва для вирішення питання про прийняття товару та звірки залишку продукції. Однак після оголошеної перерви вирішити питання про повернення товару сторонам не вдалося, тому позивач наполягає на стягненні раніше заявленої суми боргу.

Крім цього, позивач в судовому засіданні оспорив дійсність Додаткової угоди № 1 від 15.02.2012р., мотивуючи тим, що вона, на його думку, укладена після закінчення повноважень директора, який її підписав. Для встановлення цих фактів, позивач просить суд призначити технічну з наданням експертом відповіді на питання щодо давності складання спірної Додаткової угоди.

Суд відхиляє клопотання позивача про призначення технічної експертизи, оскільки не вважає за доцільне призначати таку експертизу.

По-перше, відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст.43 цього кодексу. Крім того, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

На думку суду, у разі посилання позивача на факт підробки документу (складання додаткової угоди особою, яка не мала на це вже відповідних повноважень), суду повинні бути надані належні докази, які відповідно до норм чинного законодавства встановлювали б цей факт. Оскільки підробка документів відповідно до приписів кримінального законодавства є злочином, то такий факт може бути доведено лише вироком суду, який набрав законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, в цивільному законодавстві діє правило презумпції правомірності правочину. Тобто, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин - ч.3 ст. 215 ГПК України)

Суду не надано доказів визнання недійсною в судовому порядку Додаткової угоди №1 від 15.02.2012р., укладеної між сторонами по справі. А відтак суд не має законних підстав не приймати її до уваги в якості належного доказу.

Згідно ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Додаткова угода № 1 до договору поставки № 109 від 04.01.2012р. підписана сторонами 15.02.2012р. є невід'ємною частиною договору поставки, якою сторони узгодили зокрема умови оплати поставленого товару.

При цьому суд вважає, що зміна умов договору не суперечила волевиявленню юридичних осіб - сторін договору, оскільки додаткова угода була підписана правомочними особами. Так, на підписання Додаткової угоду № 01 до договору поставки № 190 від 04.01.2012 року, якою було обумовлено право зупинення погашення заборгованості, ПАТ "КРАЙ КЕРАМА" уповноважило директора товариства Жигалова В.Д. Докази, які б спростовували повноваження директора Жиголова В.Д. на підписання даної додаткової угоди, суду не надано.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Таким чином, оцінивши доводи сторін, письмові докази, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент звернення з відповідним позовом до суду у відповідача немає простроченого зобов'язання по оплаті товару, оскільки внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань по прийняттю повернутого товару, зобов'язання відповідача зупинено відповідно до умов договору.

Статтею 33 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не довів ті факти, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема прострочення боржника, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 246683,88грн. боргу слід відмовити.

Судові витрати в частині розглянутих позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 44, 49, 66,67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові Приватного акціонерного товариства "КРАЙ КЕРАМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗРК" про стягнення 246683,88 грн. заборгованості відмовити в повному обсязі.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 12.03.2013 р.