Рішення № 30117534, 11.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1802/13 11.03.13

За позовом Комунального підприємства «Відраденське»

до Фізичної особи-підприємця Нуждіної Таміли Вікторівни

про стягнення 9 637, 91 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Савчук Н.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Відраденське» звернулось до Господарського суду міста Києві з позовом до Фізичної особи-підприємця Нуждіної Таміли Вікторівни про стягнення заборгованості за споживчі послуги водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території у розмірі 9 452, 63 грн., 30, 27 - інфляційних втрат та 155, 02 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг відповідно до договору № 43 від 01.04.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 р. порушено провадження у справі № 910/1802/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03124, м. Київ, пр. Комарова, 10, кв. 20 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між Комунальним підприємством «Відраденське» та Фізичною особою-підприємцем Нуждіною Тамілою Вікторівною укладено договір № 43 про надання послуг водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, за умовами якого позивач зобов'язався надавати комунальні послуги в офісному приміщенні загальною площею 55, 9 кв.м. по вул. Новопольовій, 106-А у місті Києві.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.8. договору відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм згідно діючих тарифів незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа, наступного за звітним.

Договір, відповідно до п.п. 5.1., 5.2., діє з 01.04.2008 р. до 01.05.2013 р. та продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Обґрунтовуючи наявні у справі докази, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 43 від 01.04.2008 р. щодо оплати комунальних послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9 452, 63 грн. за період з лютого 2012 року до грудня 2012 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату комунальних послуг за договором до 1-го числа, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт виконання позивачем договірних зобов?язань документально підтверджений та не оспорений.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів належного виконання умов договору № 43 від 01.04.2008 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості його виконання.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 43 від 01.04.2008 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 9 452, 63 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30, 27 грн. - інфляційних втрат та 155, 02 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з лютого до грудня 2012 року становить 155, 02 грн., інфляційні нарахування 30, 27 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Відраденське» задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нуждіної Таміли Вікторівни (03124, м. Київ, пр. Комарова, 10, ідентифікаційний код 20038170188), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Відраденське» (03061, м. Київ, вул. Донця, 15-А, код ЄДРПОУ 35756950) основного боргу у розмірі 9 452, 63 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві грн. 63 коп.) грн.., 155, 02 (сто п'ятдесят п'ять грн. 02 коп.) грн. - 3 % річних, 30, 27 (тридцять грн. 27 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Повернути Комунальному підприємству «Відраденське» (03061, м. Київ, вул. Донця, 15-А, код ЄДРПОУ 35756950) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 111, 00 (сто одинадцять грн. 00 коп.) грн.. сплачений платіжним дорученням № 2099 від 16.01.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.