Постанова № 30117107, 06.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2013 р. № 2а-13606/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Житєньової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №0000142200 про донарахування ТОВ "Софія" податкового зобов'язання з податку на прибуток.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Красноградської МДПІ Харківської області ДПС №646/23/30959882 від 14.11.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000142200 від 28.11.2012 року про донарахування ТОВ "Софія" податкового зобов'язання з податку на прибуток. Позивач вказує на необґрунтованість висновків відповідача, які зроблені в акті перевірки ТОВ "Софія", у зв'язку з чим просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки відображення ТОВ "Софія" складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та як результат повнота декларування податку на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «ВВК Плюс» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року підтверджені належним чином складеними первинними документами. Крім того, зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ТД «ВВК Плюс» за цей же період перевірялись податковим органом раніше, на підставі перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржене позивачем у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року адміністративний позов ТОВ "Софія" задоволено - податкове повідомлення-рішення скасовано, тим самим підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «ВВК Плюс» за перевіряємий період.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Красноградської МДПІ Харківської області ДПС № 646/23/30959882 від 14.11.2012 року та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що ТОВ "Софія" занижено податок на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТД «ВВК Плюс» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, оскільки в ході перевірки податковим органом встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період з контрагентом позивача - ТОВ «ТД «ВВК Плюс». Крім того, зазначив, що в ході попередньої перевірки позивача було встановлено завищення ТОВ "Софія" податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «ВВК Плюс» за вказаний вище період, проти декларування позивачем податку на прибуток податковим органом не перевірялось, тому, на думку відповідача, судові рішення, на які в позові посилається ТОВ "Софія", не можуть бути прийняті судом до уваги при розгляді даної справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Додатково пояснив, що підстави проведення перевірки та дії відповідача під час її проведення позивачем в межах даного адміністративного позову не оспорюються.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову. Додатково пояснив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Софія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. та за результатами невиїзної позапланової перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТД «ВВК Плюс» - код ЄДРПОУ 37431094 за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. відповідачем встановлено порушення ТОВ "Софія" за договором купівлі - продажу № 01/03 від 01.03.2011р., укладеним з контрагентом - ТОВ «ТД «ВВК Плюс».

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 30959882, місцезнаходження: 64501, Харківська обл., Сахновщинський район, с. Івано-Слиньківка, вул. Шосейна, буд. 39, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 189, 190), перебуває на обліку як платник податків в Красноградській МДПІ Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - № 27993465) (т .1 а.с. 192. 191).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Софія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 646/23/30959882 від 14.11.2012 року (т. 1 а.с. 16-75).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Софія" встановлено наступні порушення:

1) ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 275 256,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн.; за 2-3 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн. за 2-4 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн.

2) п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 239 353,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2011 року на суму 108 668,00 грн., травень 2011 року на суму 130 685,00 грн. За рахунок порушення викладеного в акті невиїзної позапланової перевірки від 14.09.2011 р. № 931/18/30959882, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТД «ВВК Плюс» - код ЄДРПОУ 37431094 за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. За результатами акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 10.10.2011р.

3) порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 960/9291, ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення в заповненні податкових розрахунків за формою 1 ДФ за перевіряємий період, за рахунок невключення до розрахунків виплати доходів фізичним особам-підприємцям - постачальникам по закупівлі товару та надання послуг по комп'ютеризації (ознака доходу 42, 157).

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем ст. 138 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142200 від 28.11.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 275 256,00 грн., з яких за основним платежем 275 256,00 грн. (т. 1 а.с. 76). Інших податкових повідомлень-рішень на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято не було.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що висновок про порушення позивачем вимог ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 275 256,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн.; за 2-3 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн. за 2-4 квартал 2011 року на суму 275 256,00 грн. був зроблений на підставі встановленого в акті перевірки від 14.09.2011 р. № 931/18/30959882 висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Софія" та ТОВ «ТД «ВВК Плюс» (код ЄДРПОУ 37431094) за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р.

В акті перевірки не зазначено інших доводів, на підставі яких податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства.

Суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі порушення позивачем вимог ст. 138 Податкового кодексу України, то судом не досліджується встановлене в акті перевірки порушення позивачем Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 960/9291, ст. 176 Податкового кодексу України.

Щодо порушення позивачем п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 239 353,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2011 року на суму 108 668,00 грн., травень 2011 року на суму 130 685,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки № 646/23/30959882 від 14.11.2012 року зазначено, що вказане порушення було викладене в акті невиїзної позапланової перевірки від 14.09.2011 р. № 931/18/30959882, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ТД «ВВК Плюс» - код ЄДРПОУ 37431094 за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р., за результатами якої було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 10.10.2011р.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 10.10.2011р. оскаржено ТОВ "Софія" в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року адміністративний позов ТОВ "Софія" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Харківської області задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 10.10.2011р. (т. 1 а.с. 88-92, 93-95).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На момент розгляду справи вказані вище судові рішення є чинними.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом при розгляді даної справи також не досліджується встановлене в акті перевірки порушення позивачем п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 239 353,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2011 року на суму 108 668,00 грн., травень 2011 року на суму 130 685,00 грн.

Отже, суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки про порушення позивачем вимог ст. 138 Податкового кодексу України, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000142200 від 28.11.2012 року на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з досліджених в судовому засіданні постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, які набрали законної сили, встановлено, що в судовому порядку підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ "Софія" та ТОВ «ТД «ВВК Плюс» (код ЄДРПОУ 37431094) за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р. за договором купівлі - продажу № 01/03 від 01.03.2011р.

Суд зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємства позивача з його контрагентом (ТОВ «ТД «ВВК Плюс») підтверджується складеною належним чином первинною документацією, копії якої знаходяться в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Софія" та ТОВ «ТД «ВВК Плюс» укладено договір купівлі - продажу № 01/03 від 01.03.2011р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість на підставі накладної на поставку товару (т. 1 а.с. 113).

Відповідно до торгового патенту серія ТПВ № 044273, копія якого долучена до матеріалів справи, ТОВ "Софія" має право на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі нафтопродуктами з 01.04.2011 р. по 31.03.2016 р. (т. 2 а.с. 11).

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу ТОВ «ТД «ВВК Плюс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - паливно-мастильні матеріали - бензин А-92, А-95, А-76, дизельне пальне, що підтверджується видатковими накладними: № 135 від 06.04.2011 року на загальну суму 132 568,38 грн., в т.ч. ПДВ 22 094,73 грн., № 145 від 11.04.2011р. на загальну суму 132 873,95 грн., в т.ч. ПДВ 22 145,66 грн., № 150 від 18.04.2011 року на загальну суму 31 860,30 грн., в т.ч. ПДВ 5 310,05 грн., № 151 від 18.04.2011 р. на загальну суму 83 583,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 930,50 грн., № 153 від 21.04.2011 р. на загальну суму 137 513,40 грн., в т.ч. ПДВ 22 918,90 грн., № 170 від 28.04.2011 р. на загальну суму 133 606,80 грн., в т.ч. ПДВ 22 267,80 грн., № 174 від 04.05.2011 р. на загальну суму 84 486,60 грн., в т.ч. ПДВ 14 081,10 грн., № 177 від 06.05.2011 р. на загальну суму 57 989,80 грн., в т.ч. ПДВ 9 664,97 грн., № 176 від 06.05.2011 р. на загальну суму 86 293,80 грн., в т.ч. ПДВ 14 382,30 грн., № 182 від 16.05.2011 р. на загальну суму 140 608,20 грн., в т.ч. ПДВ 23 434,70 грн., № 207 від 23.05.2011 р. на загальну суму 135 865,80 грн., в т.ч. ПДВ 22 644,30 грн., № 216 від 27.05.2011 р. на загальну суму 134 871,45 грн., в т.ч. ПДВ 22 478,58 грн., № 217 від 31.05.2011 р. на загальну суму 143 996,40 грн., в т.ч. ПДВ 23 999,40 грн. та податковими накладними: № 136 від 06.04.2011 року на загальну суму 132 568,38 грн., в т.ч. ПДВ 22 094,73 грн., № 145 від 11.04.2011р. на загальну суму 132 873,95 грн., в т.ч. ПДВ 22 145,66 грн., № 151 від 18.04.2011 року на загальну суму 31 860,30 грн., в т.ч. ПДВ 5 310,05 грн., № 152 від 18.04.2011 р. на загальну суму 83 583,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 930,50 грн., № 154 від 21.04.2011 р. на загальну суму 137 513,40 грн., в т.ч. ПДВ 22 918,90 грн., № 171 від 28.04.2011 р. на загальну суму 133 606,80 грн., в т.ч. ПДВ 22 267,80 грн., № 175 від 04.05.2011 р. на загальну суму 84 486,60 грн., в т.ч. ПДВ 14 081,10 грн., № 178 від 06.05.2011 р. на загальну суму 57 989,80 грн., в т.ч. ПДВ 9 664,97 грн., № 177 від 06.05.2011 р. на загальну суму 86 293,80 грн., в т.ч. ПДВ 14 382,30 грн., № 183 від 16.05.2011 р. на загальну суму 140 608,20 грн., в т.ч. ПДВ 23 434,70 грн., № 208 від 23.05.2011 р. на загальну суму 135 865,80 грн., в т.ч. ПДВ 22 644,30 грн., № 217 від 27.05.2011 р. на загальну суму 134 871,45 грн., в т.ч. ПДВ 22 478,58 грн., № 218 від 31.05.2011 р. на загальну суму 143 996,40 грн., в т.ч. ПДВ 23 999,40 грн. (т. 1 а.с. 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153-165).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, Красноградська МДПІ Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД «ВВК Плюс», про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків на оплату товару, що передавався за договором, та копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 114-126, т. 2 а.с. 14-80).

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «ТД «ВВК Плюс».

Факт перевезення товару за вищевказаним договором підтверджується долученими до матеріалів справи: товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152), пунктом навантаження зазначено - с. Васищево, пунктом розвантаження - Сахновщинський район, с. Івано-Слиньківка. Відповідно до договору оренди приміщень № 01/2 від 01.02.2011 р. ТОВ «ТД «ВВК Плюс» в перевіряємому періоді орендувало приміщення та ємкості для зберігання паливно-мастильних матеріалів за адресою: смт. Васищево, в-д Орешкова, 3 (т. 2 а.с. 12). Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.10.2002 року ТОВ "Софія" належать на праві власності - нежитлові будівлі, а саме: автозаправна станція, що розташована за адресою: с. Івано-Слиньківка, Сахновщинського району, Харківської області. Товар отримувався директором ТОВ "Софія" - Кривошеїним О.М. та оператором АЗС. Відповідно до пояснень представника позивача, останній перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни перевіряв наявність та непошкодженість пломб, справність резервуара та його обладнання, вимірював рівень нафтопродукту в резервуарі, відбирав пробу з автоцистерни в тару, вимірював густину та температуру нафтопродукту, одержані результати вимірювань зазначав у журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС. З пояснень представника позивача судом також встановлено, що оператор АЗС оприбутковував прийнятий нафтопродукт за марками та видами шляхом внесення запису в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС та до змінного звіту АЗС.

Отже, судом встановлено, що отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується, зокрема, дослідженими в судовому засіданні та долученими до матеріалів справи відомостями обліку ПММ і надання послуг через АЗС за квітень-травень 2011 року (т. 1 а.с. 181-188).

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «ТД «ВВК Плюс» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «ТД «ВВК Плюс» господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та ТОВ «ТД «ВВК Плюс» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1.1 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ «ТД «ВВК Плюс» підтверджені документально та були здійснені для провадження господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 646/23/30959882 від 14.11.2012 року щодо порушення ТОВ "Софія" положень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства - необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000142200 від 28.11.2012 року прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000142200 від 28.11.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" (код 30959882) витрати по сплаті судового збору в сумі 2146,00 (дві тисячі сорок шість грн. 00 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13.03.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко