Рішення № 30114897, 19.03.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-353/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 6» березня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді - Кравченко Н.О.,

при секретарі - Савченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Луганського регіонального управління до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Луганського регіонального управління про визнання договору недійсним,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що 30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ПК 32/07-08, згідно якому Відповідачу було надано кредит у сумі 44000,00 доларів США, строком до 30 серпня 2034 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,99 % річних, на придбання у приватну власність нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, з якого позичальник ОСОБА_2 зобов'язалася щомісячно повертати кредит та сплачувати нараховані проценти.

З метою забезпечення виконання зобовязань, які передбачені кредитним договором № № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 30 березня 2007 року.

Позичальником ОСОБА_2 не було повернуто належні грошові кошти, в результаті чого, станом на 22 вересня 2010 року виникла сума боргу за непогашеним кредитом становить 42401,59 доларів США (еквівалент 335786,67 грн.), за процентами 9898,40 доларів США (78387,41 грн.), за пенею за прострочення строків виконання зобовязань 1362,26 доларів США (10788,05 грн.), штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу 4400,00 доларів США (еквівалент 34844,48 грн.) та взагалі складає 58062,25 доларів США (еквівалент 459806,61 грн.).

В порушення вимог законодавства України, боржник в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобовязань, в установлені строки заборговані суми не повернув, чим спричинив позивачу збитки у сумі 459806,61 грн. (еквівалент 58062, 25 доларів США), які позивач просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

12 листопада 2012 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 30 березня 2007 року між гр. ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № ПК 32/07-08, відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти з 30 березня 2007 року і терміном погашення до 30 серпня 2034 року у сумі 44000 доларів США. Проте ВАТ КБ «Надра» у порушення приписів ст. 524 ЦК України, надав Позичальникові кредитні кошти у іноземній валюті, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, а отже й усіх правочинів, укладених для виконання недійсного договору /а .с. /.

В порушення вимог законодавства України, ВАТ КБ «Надра» відмовився від розірвання договірних зобов'язань та визнання кредитного договору недійсним, внаслідок чого ОСОБА_2 просить суд визнати недійсним кредитний договір № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року та визнати недійсним договір іпотеки № 316 від 30 березня 2007 року, укладені між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» .

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Надра» не з'явився та до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в якой підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити їх, зустрічний позов не визнавав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував /а. с. /.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві пояснив, що позов ВАТ КБ «Надра» не визнає, проти його задоволення заперечує з причин, викладених у зустрічній позовній заяві та просить суд у частині стягнення штрафу відмовити за пропущенням строку та зменшити пеню у зв'язку із тяжким матеріальним становищем.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом 30 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ПК 32/07-08 /а.с.4-5/, згідно якому відповідачці було надано кредит у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності у сумі 44000,00 доларів США, до 30 серпня 2034 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,99 % річних, на придбання у приватну власність нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1/а. с. 6-7 /.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Позивач змінив назву з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», згідно фотокопії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 794080 від 04 лютого 2011 року та відповідно фотокопії статуту ПАТ КБ «Надра», затвердженого наказом тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра»№ 52 від 26 січня 2011 року.

Згідно п. 1.4 та 3.3.4 договору, банк надає позичальнику кредит, строком на 330 місяців до 30 серпня 2034 року. Свої зобовязання за договором позивач виконав, в свою чергу відповідач грошові кошти отримав, що підтверджено матеріалами справи, а саме: фотокопією заяви на видачу готівки № 60 від 30 березня 2007 року /а. с.9 / та копією квитанції про перерахування грошових коштів /а.с.10/.

Згідно п. 3.3.1. та п. 3.3.2 договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1., 1.3.2 цього договору платежі шляхом здійснення перерахунку на рахунок № 20092800002511 мінімально необхідного платежу у валюті Кредиту, розмір якого складає 496 доларів США.

Згідно п. 3.3.3. договору позичальник вносить черговий мінімальний платіж, визначений п. 3.3.2 цього договору, щомісячно до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. У випадку, коли Позичальник до 20 числа, слідуючого за розрахунковим не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, , банк, починаючи з 21 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. зазначеного Кредитного договору, у разі прострочення відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3 договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань Позичальника щодо повернення кредиту, сплаті усіх нарахованих відсотків і інших платежів, можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 4.2.3 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови Кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Відповідно ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

На підставі положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 умов кредитного договору № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року, виникла заборгованість, яка станом на 22 верресня 2007 року сума боргу за непогашеним кредитом становить 42401,59 доларів США (еквівалент 335786,67 грн.), за процентами 9898,40 доларів США (78387,41 грн.), за пенею за прострочення строків виконання зобовязань 1362,26 доларів США (10788,05 грн.), штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу 4400,00 доларів США (еквівалент 34844,48 грн.) та взагалі складає 58062,25 доларів США (еквівалент 459806,61 грн.) /а. с. 8 /

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З метою забезпечення виконання зобовязань, які передбачені кредитним договором № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 30 березня 2007 року/а. с. 6-7/.

Відповідно до договору іпотеку Іпотекодавець по кредитному договору зобов'язаний повернути до 30 серпня 2034 року кредит у сумі 44000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,99% річних, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Згідно п. 4.5 договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок Предмет іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі, але не виключно, всі платежі на користь Іпотекодержателя, передбачені Кредитним договором, а також нар ахові штрафні санкції за порушення Зобов'язань за Кредитним договором (пеня, штраф), витрати Іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати, понесені при зверненні стягнення на Предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі за здійснення виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені Іпотекодержателем у зв'язку з цим Договором.

У звязку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року, позивач не однократно повідомляв відповідача ОСОБА_2 про факт виникнення заборгованості та її розмір.

Таким чином, Банком були виконані всі прийняті на себе зобовязання за вищезазначеним кредитним договором в повному обсязі, але, не зважаючи на це, відповідач не виконуює умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни, суттєво порушивши графік повернення кредитних коштів та на даний час кредитна заборгованість відповідачами не погашена.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року суму боргу за непогашеним кредитом становить 42401,59 доларів США (еквівалент 335786,67 грн.), за процентами 9898,40 доларів США (78387,41 грн.), за пенею за прострочення строків виконання зобовязань 1362,26 доларів США (10788,05 грн.).

Відповідно штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу у розмірі 4400,00 доларів США (еквівалент 34844,48 грн.), то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити з тієї причини, що позивач невірно визначив початок перебігу строку позовної давності. Суд зазначає, що початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги стягнути з відповідача ОСОБА_2 штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу у розмірі 4400,00 доларів США (еквівалент 34844,48 грн.).

Відповідач подав письмове клопотання про зменшення пені у зв'язку із тяжким матеріальним становищем.

Відповідно до ч.1 ст. 449 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших підстав, які мають істотне значення. Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. істотними обставинами в розумінні частини третьої ст.. 551 ЦК України можна вважати , зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін (наприклад, відсутність негативних наслідків). Враховуючи вищевикладене, беручі до уваги, що сума пені не перевищує заборгованість, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню.

Позивач за об'єднаною справою, просить визнати кредитний договір недійсним зокрема з тих підстав, що банк взагалі не мав права здійснювати видачу кредиту в іноземній валюті, оскільки не мав індивідуальної на це ліцензії.

У своїх вимогах позивач посилається зокрема на Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до яких зобов'язання мають бути визначені і підлягають оплаті у грошовій одиниці України - гривні. Але твердження представника позивача в частині невідповідності законодавству дій банку, який надав йому кредит в іноземній валюті, суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 524 ЦК України - зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. N 15-93.

За змістом ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України видано Акціонерному комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" банківську ліцензію N 5 від 29.12.2001 р. та дозвіл N 5-1 на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України /а.с. 111-120/.

Тому посилання позивача на пункт "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суд вважає безпідставними.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до вказаного пункту ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії потребує зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

За викладених обставин, укладення кредитного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Також суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що йому установою банку при укладенні кредитного договору не було роз'яснено про всі можливі ризики та не перевірено його платоспроможність, оскільки при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, і сторони були вільними при його укладенні.

Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Угодами є вольові акти поведінки людей, при цьому вольовий характер угод виявляється у тому, що сторони, укладаючи угоду, мають намір досягнути певного правового результату.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача не надав жодного доказу, як того вимагають приписи ст. 57 -60 ЦПК України, про те, що він не мав вільного волевиявлення, як учасник правочину, доказів того, що йому не було роз'яснено про всі ризики укладення кредитного договору в іноземній валюті також суду не навів.

Аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що до позивача відповідачем не було застосовано несправедливих умов при укладенні кредитного договору, тому як позивач укладав його на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Волевиявлення позивача було направлено на отримання грошей на купівлю житла, для чого вона і укладала кредитний договір на найбільш вигідніших для себе на момент укладення умовах, тобто кредитні зобов'язання приймала на себе добровільно, а отже і ризик збільшення та настання негативних наслідків покладався саме на неї, а тому збільшення курсу долара США по відношенню до гривні не може бути підставою для звільнення її від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, зростання курсу долару США, є лише передумовами до фактичної відсутності у позивача необхідних коштів, що за прямою вказівкою ст. 617 ЦК України не є підставою для невиконання зобов'язання та підставою для звільнення від відповідальності за його невиконання. Всі ризики, пов'язані з власною діяльністю та обов'язком повернення кредиту несе саме позивач, і підставу для звільнення його від виконання договору, зміни умов договору і його розірвання відсутні.

Відповідно до ст. 627 ЦК України згідно ст. 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Діюче в Україні законодавство надає право учасникам цивільного обороту вільно, виходячи із власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні правовідносини або не вступати.

Крім того, позивач, як позичальник мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Також позивачу ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті, а тому його твердження з цього питання, не може слугувати підставою вважати несправедливими умови кредитного договору по відношенню до нього.

На день винесення рішення відповідно до курсу НБУ вартість 100 дол. США складає 799,3 грн., відповідно до цього сума заборгованості складає 42401,59 доларів США (еквівалент 338915,91 грн.) - сума боргу за непогашеним кредитом, 9898,40 доларів США (79117,91 грн.) - процентів, 1362,26 доларів США (10888,54 грн.) - пені за прострочення строків виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім витрати по оплаті судового збору в сумі 1700,00 грн., згідно меморіального ордеру № 25104 від 27 вересня 2010 року /а. с. / та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., відповідно меморіального ордеру № 25105 від 27 вересня 2010 року /а. с. /, що складає 1820 грн. 00 коп, та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-233,294 ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 530, 599, 610, 651,1054, 1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Пуьлічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(р/р 29096800002001, МФО 304193, код ЄДРПОУ 20165528) загальну суму заборгованості за кредитним договором № ПК 32/07-08 від 30 березня 2007 року в розмірі 42401,59 доларів США (еквівалент: 338915,91 грн.) - сума боргу за непогашеним кредитом, 9898,40 доларів США ( екв. 79117,91 грн.) - процентів, 1362,26 доларів США (10888,54 грн.) - пені за прострочення строків виконання зобов'язань, що разом складає 428922 (чотириста двадцять вісім тисяч девятьсот двадцять два) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»( р/р 29096800002001, МФО 304193, код ЄДРПОУ 20165528) судові витрати в розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять ) гривень 00 коп.

У решті позову відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.О.Кравченко