Рішення № 30114210, 20.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.13 Справа№ 914/444/13-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова", м. Львів,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс", с. Сокільники,за участю третьої особи: публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ,про: стягнення заборгованості.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Держицький І.Р. - довіреність від 25.01.2013 р.,відповідача:не з'явився,третьої особи:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 31.01.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.02.2013 р., до участі у розгляді справи третьою особою залучено публічне акціонерне товариство "ОТП Банк". Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч укладеному договору найму (оренди) транспортного засобу від 08.04.2010 р. не здійснив оплати за користування автомобілем, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 53 251,50 грн.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.02.2013 року. В судове засідання 20.03.2013 року відповідачем подано заяву, якою повідомив про визнання заборгованості в сумі 40 926,50 грн., з огляду на те, що ним надано позивачу послуги з перевезення на суму 12 000,00 грн. Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення на три місяці з огляду на важкий фінансовий стан підприємства.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір від 11.03.2010 р. (надалі - Договір від 11.03.2010 року). За умовами цього договору наймодавець (позивач у справі) передав, а наймач (відповідач у справі) прийняв в тимчасове платне володіння та користування належний наймодавцю автомобіль марки MAN, моделі TGA 18.440, типу: сідловий тягач-Е, номер шасі кузова (кузова рами) WMAHA06ZZ17M488145, реєстраційний номер ВС5506ВВ, 2007 року випуску, зеленого кольору, право власності на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС 035133, виданого РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України у Львівській області 05.07.2007 року та напівпричіп бортовий-Е марки ПП, моделі SCHWARZMULLER, номер шасі (кузова рами) VAVSAP3387H260046, реєстраційний номер ВС9962ХХ, 2007 року випуску, чорного кольору, право власності на напівпричіп підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС 054397, виданого Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ 25.12.2007 року.

Між сторонами у справі укладено договір найму (оренди) транспортного засобу від 08.04.2010 р., який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №624. Предмет та умови цього договору є аналогічними до предмета та умов Договору від 11.03.2010 р.

Таким чином, між ТзОВ "Русалка Дністрова" та ТзОВ "Лев Транс" укладено два аналогічні договори оренди транспортного засобу, які діяли в один і той же час. Відмінність у цих договорах полягає лише в пункті 2.4, який встановив різні розміри орендної плати за користування майном. Так, Договором від 11.03.2010 року передбачено орендну плату в сумі 1 950,00 Євро, а Договором від 08.04.2010 року - 100,00 грн. Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що сторонами взято до виконання Договір від 11.03.2010 року, оскільки фактичні дії сторін, а зокрема, відповідача, були спрямовані на виконання його умов.

Так, позивачем було надано послуг з оренди майна, а відповідачем їх прийнято на загальну суму 213 054,50 грн., про що свідчать акти виконаних робіт: №0021 від 30.06.2011 року на суму 22 425,00 грн.; №0014 від 31.05.2011 року на суму 22 182,50 грн.; №0011 від 30.04.2011 року на суму 22 980,00 грн.; №03/11 від 31.03.2011 року на суму 21 870,00 грн.; №02/11 від 28.02.2011 року на суму 21 282,00 грн.; №11/10 від 30.11.2010 року на суму 20 352,00 грн.; №10/10 від 29.10.2010 року на суму 21 378,00 грн.; №09/10 від 30.09.2010 року на суму 21 004,00 грн.; №08/10 від 31.08.2010 року на суму 19 530,00 грн.; №07/10 від 31.07.2010 року на суму 20 051,00 грн.

Актом звірки, підписаним обома сторонами, за період 01.01.2012 - 04.10.2012 р. встановлено заборгованість відповідача в сумі 53 251,50 грн.

Відповідачем надано транспортні послуги позивачу на загальну суму 12 000,00 грн., про що свідчать такі акти надання послуг від 10 січня 2012 року: №LV10/1-00001 на суму 4 000,00 грн., №LV10/1-00002 на суму 4 000,00 грн., №LV10/1-00003 на суму 4 000,00 грн.

Позивачем надіслано відповідачу претензію від 09.10.2012 р. №169 про оплату заборгованості за договором оренди на суму 65 251,50 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 10.10.2012 року, про що свідчить підпис та печатка підприємства. Доказів реагування на таку претензію відповідач не надав.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу оренди майна на підставі Договору від 11.03.2010 року в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За користування автомобілем, відповідно до пункту 2.4 Договору від 11.03.2010 року, наймач сплачує 1 950,00 Євро по курсу НБУ на день проведення оплати місячної орендної плати, що повинна сплачуватися не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним періодом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок наймодавця.

Таким чином, оскільки строк внесення орендної оплати між сторонами узгоджено, відповідач прийняв у користування майно, проте у порушення умов пункту 2.4 Договору від 11.03.2010 року не виконав обов'язок з оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 251,50 грн. заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача про надання ним транспортних послуг на суму 12 000,00 грн., оскільки зазначена сума була відображена в акті звірки, підписаного сторонами. Інших доказів на погашення суми боргу відповідачем не представлено.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Що стосується заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на три місяці, то суд її відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. В будь-якому разі господарський суд вправі відстрочити чи розстрочити виконання рішення лишу у виняткових випадках. Однак, наведені відповідачем обставини важкого фінансового стану не є такими обставинами, адже в умовах світової фінансової економічної кризи усі суб'єкти господарювання зазнають її негативного впливу, в тому числі і позивач. За таких обставин суд відхиляє клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

В судове засідання 20.03.2013 року позивачем повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії з відчуження рухомого майно (транспортні засоби), що належать відповідачу на праві власності. Заяву мотивовано тим, що за інформацією позивача відповідач намагається вивести належні йому на праві власності транспортні засоби. Зокрема, відповідачем в січні 2013 року було знято з обліку в органах МРЕО напівпричіп РР WIELTON NS34S 2008 року випуску, реєстраційний номер ВС0253ХХ.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як убачається з пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №6 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, подана позивачем заява не відповідає встановленим вимогам. Зокрема, при ціні позову в 53 251,50 грн. позивач просить заборонити відповідачеві вчиняти дії з відчуження всіх належних йому транспортних засобів. Як убачається з представлено позивачем журналу карток на транспортні засоби, які зареєстровані та такі, які зняті за період січня-березня 2013 року, ТОВ "Лев-Транс" є власником 11 транспортних засобів, з яких лише один знято з обліку з метою реалізації. За таких обставин задоволення заяви про забезпечення позову призвело б до порушення розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, а також до порушення збалансованості інтересів сторін. Намагання відповідача відчужити один транспортний засіб з одинадцяти не може свідчити про виведення активів з підприємства та утруднення виконання рішення суду. З огляду на зазначене суд відхиляє заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому суд бере до уваги пункт 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 "Про судове рішення", за яким результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення. За таких обставин судове рішення про відхилення заяви про забезпечення позову та розстрочення виконання рішення необхідно відобразити в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 759, Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" (адреса: вулиця Кривоноса, будинок 3, село Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; ідентифікаційний код 35472228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" (адреса: вулиця Кульпарківська, будинок 142, місто Львів, Львівська область, 79021; ідентифікаційний код 20773767) 53 251,50 грн. заборгованості з орендної плати, 1 720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Відхилити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Русалка Дністрова" про вжиття заходів до забезпечення позову від 19.03.2013 року.

5. Відхилити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Транс" про розстрочення виконання рішення від 20.03.2013 року.

Повне рішення складено 22.03.2013 року.

Суддя Рим Т.Я.