Постанова № 30113218, 12.03.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа № 818/336/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - СахноМ.В.,

представників позивача - Яременка В.О.,Старцева В.М.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконним наказу, визнання незаконними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВМ Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «ВВМ Трейдінг») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (далі - ДПІ у м. Сумах), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т.1, а.с.222-223) просило:

- визнати незаконним наказ ДПІ у м. Сумах від 04.12.2012р. №2313 «Про організацію документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг», згідно з яким прийнято рішення про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2012р.;

- визнати незаконними дії ДПІ у м. Сумах щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» та складання акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» з питань достовірності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. від 19.12.2012р. №4298/15-520/36550783;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013р. №0000011550/874, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 152873,00грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, здійснюючи дії по проведенню перевірки та складаючи акт перевірки діяв з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки, за приписами п.78.1.8 Податкового кодексу України, що визначено підставою для проведення перевірки, право на проведення перевірку виникає у разі, коли від'ємне значення з податку на додану вартість за звітний період перевірку перевищує 100тис.грн., в той час як згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. сума від'ємного значення не перевищує 100тис. грн.

Що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначив, що вони є незаконними, оскільки їхнім підприємством було надано перевіряючим всі необхідні первинні документи, що дають право на формування податкового кредиту в межах сплачених сум за договорами, які укладені з ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар».

Відмічає, що згідно чинного законодавства, що діяло на час правовідносин з ТОВ «Оптторгзапчасть», позивач не несе відповідальності за сплату податку іншою особою, у тому числі - ТОВ «Оптторгзапчасть». Одночасно з цим на момент формування податкової декларації за грудень 2009 року позивач мав всі передбачені законом підстави для включення вказаної суми до складу податкового кредиту.

Господарські операції з ТОВ «Електродизель» та ПП «Лайнстар» носять реальний характер, позивач придбав у ТОВ «Електродизель» товар, який в подальшому використано у власній господарській діяльності, на момент отримання податкових накладних позивач та ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» перебували у статусі платників податку на додану вартість, тому на момент формування податкової декларації за лютий, травень-червень 2012 позивач мав всі передбачені законом підстави для включення вказаної суми до складу податкового кредиту.

Відповідач, ДПІ у м. Сумах проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.178-182, т.2, а.с.1-8). Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що суми, за якими сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2009р., лютий 2012р., травень та червень 2012р. по операціям з ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» не підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського обліку. Відмічає, що позивачем безпідставно було завищено податковий кредит за грудень 2009р. на суму 109583,30 грн. по операціям з ТОВ «Оптторгзапчасть», оскільки втрата документів даним контрагентом унеможливлює перевірку даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку, тому податковий орган робить висновок про відсутність документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем за вказаний період по операції з даним контрагентом. Також стверджує про завищення податкового кредиту позивачем за лютий 2012р. на суму 16647грн. по операціям з ТОВ «Електродизель», оскільки даний контрагент в лютому 2012р. сформував сумнівний податковий кредит на суму 3438800грн. та на підставі перевірки Індустріальної МДПІ м. Харкова, вставлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Електродизель» та перевіркою не можливо встановити об'єкти оподаткування по операціям з придбання та продажу товарів підприємствам-покупцям та постачальників за лютий 2012р. Крім того, вважає, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит за травень 2012р. на суму 15463грн. та за червень 2012р. на суму 11182грн. 50коп. по операціям з ПП «Лайнстар», оскільки за результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова, встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності даного контрагента.

В задоволенні позову просив відмовити (т.1, а.с.178-182, т.2, а.с.1-8).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та заяві про зміну предмету позову (т.1, а.с.222-223), підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.178-182, т.2, а.с.1-8), в задоволенні позову просив відмовити. Що стосується позовних вимог про визнання незаконним наказ ДПІ у м. Сумах від 04.12.2012р. №2313 та дій відповідача при проведенню перевірки та складанню акта перевірки відмітила, що в наказі, направленні на перевірку та в акті перевірки міститься помилка у нормі Податкового кодексу України, що є підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: замість пп.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України підставою для проведення перевірки є не надання на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту відповідних пояснень та їх документальні підтвердження, що визначено в п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ВВМ Трейдінг» зареєстроване юридичною особою (код 36550783), (т.1, а.с.16), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 16.09.2009р. №100245070 (т.1, а.с.15) та перебуває на податковому обліку з 01.09.2009р., як вбачається з довідки від 01.09.2009р. №31353 (т.1, а.с.14).

12.10.2012р. за №51662/15-507/203 ДПІ у м. Сумах на адресу позивача було подано запит про надання інформації та її документального підтвердження протягом 10 робочих днів, оскільки встановлено сумнівність у факті здійснення операцій (виявлені розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань) за лютий 2012р. (т.2, а.с.42). Даний запит, як вбачається з пояснень представників позивача був отриманий ними 29.10.2012р., заперечень з цього приводу відповідачем не надано.

07.11.2012р. відповідачу було вручено відповідь на запит з копією постанови Харківського окружного адміністративного суду (т.2, а.с.35).

19.11.2012р. ТОВ «ВВМ Трейдінг» було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012р., в рядку 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» якого було вказано суму 70464грн. (т.1, а.с.224-229).

04.12.2012р. начальником ДПІ у м. Сумах був прийнятий наказ №2313 «Про організацію документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» та виписано направлення №2355 на перевірку, які були вручені головному бухгалтеру ТОВ «ВВМ Трейдінг» 04.12.2012р. (т.1, а.с.214,215).

У період з 04.12.2012р. по 12.12.2012р. на підставі вказаних наказу та направлення спеціалістами ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВВМ Трейдінг» з питань достовірності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р., в ході якої було виявлено, що на порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 пп.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі по тексту постанови - закон чинний на час виникнення спірних правовідносин), п.14.1.181 ст.14, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством позивача завищено залишок від'ємного значення (р.24), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за жовтень 2012р. на суму 152873грн.

За наслідками вищевказаної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 19.12.2012р. за №4298/15-520/36550783 (т.1, а.с.17-59), ДПІ у м. Сумах 08 січня 2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011550/874, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012р. у розмірі 152873,00грн. (т.1, а.с.6).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Конституція України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Керуючись, в тому числі вказаною нормою, на підставі оскаржуваного наказу була призначена документальна невиїзну позапланова перевірка позивача (т.1, а.с.214).

При цьому, відповідно до п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.79 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України зазначена перевірка проводиться у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77, 78 Податкового кодексу України.

За оскаржуваним наказом (т.1, а.с.214) підставою для проведення перевірки стали обставини, визначені п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та пп.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що ТОВ «ВВМ Трейдінг» подано декларацію з від'ємним значенням за жовтень 2012р.

Разом з тим, вказані норми, в даному випадку не могли бути підставою для проведення перевірки, оскільки згідно пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України).

Однак, як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. (т.1, а.с.224-229), дана декларація подана з від'ємним значенням, яке складає лише 70464грн. (р.19), та в ній позивачем не заявлялось до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, а тому податковий орган при прийнятті оскаржуваного наказу діяв не на підставі, визначеним Податковим кодексом України, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення даного питання, та оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому є незаконним.

Доводи представника відповідача з приводу того, що вказані норми Податкового кодексу України як п.78.1.8 ст. 78 та п.200.11 ст. 200 є помилковими, та повинні братись до уваги саме п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, який в дійсності і є підставою для проведення перевірки судом не приймається до уваги, оскільки, як в оскаржуваному наказі, так і в направленні на перевірку (т.1, а.с.215) та в самому акті перевірки (т.1, а.с.17), підставою для проведення перевірки вказані норми п.78.1.8 ст. 78 та п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, що виключає, на переконання суду, їх помилкове зазначення.

Разом з тим, навіть якщо брати до уваги, що підставою для призначення перевірки послугував пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, вказані підстави також не є обґрунтованими, приймаючи до уваги наступне.

Так, відповідно до пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто за приписами вказаної норми, підставою для винесення оскаржуваного наказу повинні були бути наявні одночасно дві обставини:

- отримання податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

- не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з запиту, (не надання відповіді саме на який і стало підставою для перевірки), підставою для направлення запиту стало встановлення сумнівності у факті здійснення операцій (виявлені розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань).

Разом з тим, відповідно п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 10 вказаного Порядку, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» у запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

В той же час така підстава як «встановлення сумнівності у факті здійсненні операцій», що викладена у запиті від 12.10.2012р. (т.2, а.с.42), не є такою підставою, яка визначена у п. 12 вказаного вище Порядку та у п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

А відповідно до п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Представник позивача у своєму листі від 06.11.2012р. (т.2, а.с.35) повідомив про складання запиту з порушенням вимог чинного законодавства, однак, ДПІ у м. Сумах на вказане не відреагувало та іншого запиту, складеного з дотриманням вимог надіслано не було.

Крім того, як вже зазначалось за приписами п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріалами справи підтверджено (т.2, а.с.35), що ТОВ «ВВМ Трейдінг» було дотримано вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та надано відповідь на запит відповідача протягом 10 днів з дня його отримання. Крім того, у вказаному листі позивач повідомляв про оскарження ТОВ «Електродизель» перевірки до суду та надавав копію постанови Харківського окружного адміністративного суду.

А тому, суд приходить до висновку, що у відповідача не було і визначених п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстав для призначення документальної невиїзної перевірки підприємства позивача.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для його прийняття, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.17-59), стало отримання від органів податкової інспекції результатів перевірок діяльності контрагентів позивача ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» за спірний період та встановлення згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не включення у повному обсязі суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань контрагентами ТОВ «Електродизель» та ПП «Лайнстар».

- так, за інформацією акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 24.01.2011р. №26/233/35607330 (т.1, а.с.183-184) про неможливість проведення перевірки, було відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з втратою первинних документів ТОВ «Оптторгзапчасть», остання декларація з податку на прибуток надана за 1 квартал 2010р., остання декларація з податку на додану вартість - за березень 2010р. та прийнято до відома. Втрата документів даним контрагентом унеможливлює перевірку даних податкових декларацій на відповідність документам бухгалтерського та податкового обліку, тому податковий орган робить висновок про відсутність документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем за грудень 2009р. на суму 109583грн. 30коп. по контрагенту ТОВ «Оптторгзапчасть» (т.1, а.с.20-21,60-64);

- за інформацією акта Індустріальної ДПІ м. Харкова від 19.06.2012р. №384/22-207/32949132 (т.1, а.с.185-189) було складено висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Електродизель» через незначний штат працюючих, відсутність транспортних засобів та приміщень для зберігання товарів. Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлене. Підприємство на запит податкового органу щодо надання документального підтвердження фінансово-господарських операцій не надало, встановити місцезнаходження директора ТОВ «Електродизель» не вдалось можливим. Приймаючи вказане відповідач робить висновок, що ТОВ «Електродизель» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим неможливо встановити об'єкти оподаткування по операціям з придбання та продажу товарів підприємствам-покупцям та постачальників за лютий 2012р., а тому вважає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за лютий 2012р. на суму 16647грн. (т.1, а.с.45-47,64-68,217,218);

- за інформацією акта ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.07.2012р. №223/2220/36626857 (т.1, а.с.190-204) ПП «Лайнстар» має стан 9 - «направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Дане підприємство на запит податкового органу документів не надало. У ПП «Лайнстар» відсутні транспортні засоби, основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності, працівники, які значились працюючими на вказаному підприємстві в м. Харкові згідно АДБ не мешкають, а одна з осіб, проживання якої підтверджено пояснювала, що вона до ПП «Лайнстар» не має відношення. Приймаючи вказане, зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за травень 2012р. на суму 15463грн. та за червень 2012р. на суму 11182грн. 50коп. (т.1, а.с.49-55,69-75,76-81,219,220).

Однак, вказані акти, судом не можуть розцінюватися як доказ безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «ВВМ Трейдінг», ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель» та не може свідчити про недійсність договору та відсутність господарських операцій, та про відсутність у покупця права на віднесення даних сум у складі податкового кредиту та до валових витрат за наявності документального підтвердження господарських операцій, оскільки вони складені фактично на підставі інформації, що міститься в комп'ютерних автоматизованих системах ДПІ та поданої податкової звітності та неможливості провести перевірку контрагентів ТОВ «ВВМ Трейдінг». Посилання на те, що більшість працівників ПП «Лайнстар» не зареєстровані в м. Харкові ще не означає, що вони не можуть мешкати та працювати в м. Харкові, а бути зареєстровані в іншому місці. Неможливість провести перевірку ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» та не надання контрагентами позивача документів на запит податкового органу, на переконання суду, не свідчить про те, що умови договорів, укладені позивачем з ТОВ «Оптторгзапчасть» ТОВ «Електродизель» ПП «Лайнстар», його сторонами не виконувались, товар не переміщувався, оскільки факт виконання договорів підтверджується доказами, які надані до суду та які надавались під час перевірки. Крім того, згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказані контрагенти були зареєстровані юридичними особами та були підтверджені відомості про особи, відносно - ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар» станом і на сьогодні, відносно ТОВ «Оптторгзапчасть» 29.08.2011р. внесено запис щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, у зв'язку з визнанням її банкрутом (т.2, а.с.9-15,18-23).

Також варто відмітити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р., залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р. (про які вже було відомо станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (т.2, а.с.29-34) було визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ПП «Лайнстар», результати якої оформлені актом від 13.07.2012р. №223/2220/36626857 (т.1, а.с.190-204), а тому посилання відповідача на нього як на обґрунтування своєї позиції є безпідставним.

Посилання на те, що ТОВ «Електродизель» ПП «Лайнстар» не у повному обсязі декларували свої зобов'язання є також необґрунтованим, оскільки згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, податковий орган, на переконання суду, повинен був брати до уваги всі документи надані платником та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності.

Так, на підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар», позивачем надано копії таких документів: договори, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, виписки банку, оборотно-сальдові відомості, акт здавання-приймання робіт, платіжні доручення, договір оренди нежитлового приміщення, документи щодо подальшої реалізації придбаного товару, (контракти, вантажно-митні декларації, рахунки-фактури, інвойси), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с.82-177, 233-257).

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть» був укладений договір поставки №4/129 (т.1, а.с.82-83) щодо поставки товару на умовах СРТ - м. Суми товару, визначеного в специфікації №1 (т.1, а.с.84).

На підтвердження виконання договору щодо придбання у грудні 2009р. товару на загальну суму 657500грн. в т.ч. податку на додану вартість 109583грн. 33коп., позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, виписок банку, акта приймання виконаних робіт №23/12, рахунку-фактури (т.1, а.с.85-91,95,243).

Транспортування здійснювалося автопідприємством ПП ОСОБА_4, що підтверджується наданими до суду позивачем копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.234,235).

Сума податку на додану вартість в розмірі 109583грн. 33коп. по вказаній операції була включена позивачем до складу податкового кредиту декларації за грудень 2009р. (т.1, а.с.60-63).

Також у травні та червні 2012р. між ТОВ «ВВМ Трейдінг» та ПП «Лайнстар» було укладено усну угоду на придбання запчастин. При цьому суд вважає необхідним відмітити, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Враховуючи наявність рахунків-фактур, видаткових, податкових накладних, доказів оплати товару, та його постачання можна вважати, що така операція була укладена з дотриманням форми.

Так, на підтвердження виконання договору щодо придбання товару у травні 2012р. на загальну суму ПДВ 15463грн. та у червні 2012р. на суму ПДВ 11182грн.50коп. позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжні доручення та виписки банку на часткову оплату товару (станом на сьогодні по даному контрагенту значиться кредиторська заборгованість загалом по всім операціям в розмірі 47095грн. (т.2, а.с.27,28) (т.1, а.с.112-128,236,238,239,241, т.2, а.с.44,45,46).

Товар був поставлений автопідприємством ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наданими до суду позивачем копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.237,240,242).

Суму податку на додану вартість по вказаним операціям по першій із події (дата отримання товару) була в розмірі 15463грн. включена до складу податкового кредиту декларації за травень 2012р. (т.1, а.с.69-75) та у сумі 11182грн. 50коп. - за червень 2012р. (т.1, а.с.76-81).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Електродизель» був укладений договір поставки №19-01 (т.1, а.с.150) щодо поставки товару, визначеного в рахунках та видаткових накладних.

На підтвердження виконання договору щодо придбання у лютому 2012р. товару на загальну суму ПДВ 16707грн., позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних на загальну суму поставленого товару 16647грн., платіжних доручень, рахунку-фактуру, виписку банку (т.1, а.с.151-158,244, т.2, а.с.46).

Транспортування здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наданими до суду позивачем копіями товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.233,245).

Сума податку на додану вартість в розмірі 16647грн. по вказаній операції була включена позивачем до складу податкового кредиту декларації за лютий 2012р. (т.1, а.с.64-68).

Товар від даних контрагентів був доставлений та оприбуткований на склад позивача про що надано копію договорів оренди приміщенні, копію актів здачі приймання-робіт, копію платіжних доручень, виписку банку (т.1, а.с.166-177,246-257), оборотно-сальдові відомості (т.1, а.с.92-94,129-130,159). Також, суд зазначає, що надалі зазначені товари були реалізовані закордон, на підтвердження чого позивачем надано копії контрактів, вантажно-митних декларацій, рахунків-фактур, інвойсів, платіжних доручень, міжнародних товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.96-111,131-149,160-165).

Вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар». Отже, у позивача були всі законні підстави для формування податкового кредиту за вищевказаними господарськими операціями.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, 20-21, 45-47,48-55), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Оптторгзапчасть» ТОВ «Електродизель» ПП «Лайнстар», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач фактично вважає угоди між ТОВ «ВВМ Трейдінг» та ТОВ «Оптторгзапчасть» ТОВ «Електродизель» ПП «Лайнстар», безтоварними, а тому ТОВ «ВВМ Трейдінг» не має право суми по вказаним операціям відносити до складу податкового кредиту.

При цьому варто відмітити, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (тут і далі - в редакції, що діяла на час формування податкового кредиту за грудень 2009р. по контрагенту ТОВ «Оптторгзапчасть») податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Схожі норми містяться і в п. 14.1.181 Податкового кодексу України (який вже дія на час формування позивачем податкового кредиту в 2012р.) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Схоже міститься і в пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Схожі приписи зазначені і в пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податковому кодексу Україні (в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин), за якими платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, як згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» так і пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна була та залишається документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до вказаних норм закону, підприємством ТОВ «ВВМ Трейдінг» до складу податкового кредиту за грудень 2009р., лютий, травень та червень 2012р. було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних товарів від ТОВ «Оптторгзапчасть» ТОВ «Електродизель» ПП «Лайнстар», що підтверджено податковою накладною, який фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер. Реальність виконання вищезазначених господарських операцій підтверджується зібраними у справі доказами, зазначеними вище.

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Схоже міститься в п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п.200.2, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.17-59), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Оптторгзапчасть», ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочини, укладений без мети отримання юридичних наслідків, а сплату коштів за ними такою, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача. Однак, як зазначалось вище, суд вважає, що виконання договорів підтверджується належними доказами.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.17-59) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних, (крім не прийняття їх до уваги з підстав встановлення податковим органом укладання фактично безтоварних угод, що спростовано в судовому засіданні) відповідачем не надано. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ТОВ «Електродизель», ТОВ «Оптторгзапчасть», ПП «Лайнстар» до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту за грудень 2009р. на суму 109583грн.33коп. (ТОВ «Оптторгзапчасть»), податкового кредиту за лютий 2012р. (ТОВ «Електродизель») та податкового кредиту за травень 2012р. на суму 15463грн. та червень 2012р. - 11182грн. 50коп. (ПП «Лайнстар») та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012р. на суму 152873грн., є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, враховуючи також незаконність наказу від 04.12.2012р., суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013р. за №0000011550/874, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними дій ДПІ у м. Сумах щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» та складання акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» з питань достовірності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. від 19.12.2012р. №4298/15-520/36550783, суд зазначає наступне.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що начальником ДПІ у м. Сумах у відповідності до вказаних вимог видано направлення на перевірку за №2355 від 04.12.2012 року (т.1,а.с.215). При цьому дане направлення та наказ про проведення перевірки головний бухгалтер ТОВ «ВВМ Трейдінг» отримала 04.12.2012р. та посадова особа ДПІ у м. Сумах були допущені до перевірки.

Варто відмітити, що відповідно до п.342.6, п.342.4 ст. 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами. Посадові особи органів державної податкової служби є державними службовцями. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» до основних обов'язків державних службовців відноситься безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

Враховуючи, що станом на момент проведення перевірки наказ начальника ДПІ у м. Сумах від 04.12.2012року №2313 був чинним, посадова особа ДПІ у м. Сумах, виконуючи наказ керівництва діяла в межах повноважень визначених Податковим кодексом України, Законом України «Про державну службу».

Крім того, у відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Таким чином стаття 86 Податкового кодексу України визначає обов'язок посадових осіб державної податкової служби за результатами перевірок скласти акт або довідку.

Порядок оформлення перевірок визначений і наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010р. №984, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок №984). Даним порядком передбачено вимоги до оформлення акта, довідки документальної перевірки (вимоги до титульного аркуша, запису показників тощо), складові їх частини (вступна частина, загальні положення, описова частина і висновок), а також перелік інформації, що повинна містити кожна з них.

Так, відповідно до розділу ІІ Порядку №984 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Акт, за приписами п.3 розділу І Порядку №984 - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті рішення, зокрема, на підставі акту перевірки може як погодитися з висновками посадової особи органу державної податкової служби яка проводила перевірку, так і відхилити їх.

Отже, складання актів за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідка складених за результатом перевірок фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.

Тому, виходячи з викладеного, доводи представника позивача щодо протиправності дій ДПІ у м. Сумах по складанню акта перевірки також не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

При цьому суд вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. В ст. 3 КАС України вказано, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право позивача.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Сумах, проводячи перевірку на підставі наказу, який на той час не був скасований, та складаючи акт перевірки від 19.12.2012р. №4298/15-520/36550783, діяла з дотриманням норм Податкового кодексу України, Порядку №984, в межах наданих повноважень, складаючи акт перевірки, ДПІ у м. Сумах не було порушено прав позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій ДПІ у м. Сумах щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» та складання акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВВМ Трейдінг» з питань достовірності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012р. від 19.12.2012р. №4298/15-520/36550783.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконним наказу, визнання незаконними дій -задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державної податкової інспекції у місті Сумах від 04.12.2012р. №2313 "Про організацію документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ Трейдінг".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 08.01.2013р. №0000011550/874.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 18.03.2013року.