Постанова № 30112771, 19.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 12/5025/2153/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Бригинець Л.М.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 р. у справі № 12/5025/2153/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

про стягнення 29859 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" про стягнення 29859 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 року (суддя Шпак В.О.) у вказаному позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами реальну вартість пошкодження майна внаслідок залиття водою, яке сталося 08.08.2011 року. У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. судом також відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що відповідач своїми діями спричинив йому моральну шкоду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зокрема зазначає, що факт залиття приміщення у АДРЕСА_2 встановлений відповідним актом від 08.08.2011 року та висновком спеціаліста №11/11. У той же час, зауважує, що вказівка в оскарженому рішенні на проведення ремонту у приміщенні не відповідає дійсності та у разі наявності сумніву у визначенні суми заподіяних позивачу збитків, вважає, що суд мав би призначити судово-технічну експертизу. Вказує також на те, що ТОВ "Октант-Центр" доказів звільнення приміщення по АДРЕСА_2 не надав, отже дане приміщення перебувало у його фактичному користуванні та саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зокрема зазначає, що акт від 08.08.2011 року не є допустимим доказом у справі, оскільки складений за відсутності представника відповідача, що ставить під сумнів об'єктивність фактів зазначених в акті. Також, звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачем не зазначено в чому саме проявились його моральні страждання, не було доведено, що моральна шкода заподіяна саме з вини відповідача, а також не обґрунтовано її розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року рішення господарського суду від 14.02.2012 року у даній справі було скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 26809 грн. матеріальної шкоди. Присуджено до стягнення з ТзОВ "Октант-Центр" на користь ФОП ОСОБА_1 26809 грн. матеріальної шкоди, 946,04 грн. витрат на оплату судового збору за подачу позовної заяви, 805 грн. витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги та 947,90 грн. витрат на проведення судової експертизи. (том 2, а.с. 34-39).

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2013 року вказану постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року в частині стягнення 3050 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині щодо стягнення 26809 грн. майнової шкоди, постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України, враховуючи приписи ст. 111-12 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд переглядає рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 року в частині відмови в стягненні 3050 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній.

Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.01.2011 року управління комунального майна Хмельницької міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 115,1 кв.м., в т.ч. підвал 115,1 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Майно передається в оренду під салон - магазин комп'ютерної техніки з 27.01.2011р. по 27.01.2013р. (том 1 а.с. 32-34).

Крім того, 26.11.2007 року Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради (орендодавець) та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр", орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально- визначене майно: нежитлове приміщення площею 53,7 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі "ЖЕК - 1". Майно передається в оренду під офіс туристичного відділу підприємства строком з 26.11.2007 року по 26.10.2010 року.

У той же час, постановою державного виконавця відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Гунасова І.А. від 02.08.2011 року відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Хмельницької області №14/1385 від 17.06.2012 року та запропоновано ТОВ "Октант-Центр" у семиденний термін, тобто до 09.08.2011 року звільнити орендоване приміщення по АДРЕСА_2.

Однак, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення по АДРЕСА_2 в м.Хмельницькому станом на 08.08.2011 року.

Апеляційним судом встановлено, що 08.08.2011 року комісією у складі головного інженера ЖЕК №1 Панченко Г.В., майстра технічної дільниці ОСОБА_5, слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 складено акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) у нежитловому приміщенні (підвалі) відповідача у будинку АДРЕСА_2.

Висновком спеціаліста №11/11 від 12.09.2011 року визначено вартість відновлюваного ремонту нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 у м. Хмельницькому після залиття, яка становить 26809,00 грн.

Крім того, згідно акту консультації В-147 Хмельницької торгово-промислової палати від 27.09.2011 року, який виконаний на підставі акту про залиття від 08.08.2011 року, вартість пошкоджених меблів становить 3050 грн.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує, що постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2013 року встановлено факт залиття приміщення магазину позивача з продажу непродовольчих товарів у м. Хмельницькому по АДРЕСА_2, через аварію в системі холодного водопостачання в туалеті відповідача.

Отже, не потребує доведенню та обставина, що саме з вини відповідача 08.08.2011 року позивачу завдано майнову шкоду.

Поряд з тим, відмовляючи в позові в частині стягнення 3050 грн. збитків від пошкодження меблів суд першої інстанції виходив з того, що в акті про залиття від 08.08.2011 року не зафіксовано факту пошкодження меблів.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що вказаний акт від 08.08.2011 року містить вказівки на пошкодження не лише приміщення ПП ОСОБА_1, а і його майна. При цьому, у складеному на підставі даного акту від 08.08.2011 року акті консультації від 27.09.2011 року вказано детальний опис пошкоджених меблів та розмір збитків в результаті їх замокання.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача 3050 грн. майнової шкоди, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

В обґрунтування вимоги про стягнення 10000 грн. моральної шкоди позивач вказує на те, що в результаті залиття, приміщення магазину "Бінет" набуло фактично непридатного стану для здійснення у ньому торгівельної діяльності протягом тривалого часу. Тому, дана подія та її наслідки завдали та продовжують завдавати апелянту значних моральних страждань, в результаті чого погіршився його психологічний та емоційний стан.

У частині заявленої до стягнення позивачем 10000 грн. моральної шкоди, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.ст. 269,270 ЦК України, право на повагу до гідності та честі віднесене до особистих немайнових прав фізичної особи, тобто прав, які не мають економічного змісту.

Відповідно до ст. 271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Отже, реалізація зазначених особистих немайнових прав фізичною особою не можлива в сфері, що виходить за межі її праватного життя, зокрема в сфері господарських правовідносин.

У постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95р. зі змінами та доповненнями від 25.05.2001р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

З огляду на те, що жодних доказів приниження ділової репутації позивача та підриву довіри до його діяльності матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди відповідає матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам справи та зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в цій частині не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 року скасуванню в частині відмови в задоволенні стягнення 3050 грн. майнової шкоди.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" затверджено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 1073 грн. 00 коп..

Отже, при зверненні до суду першої інстанції позивачу належало сплатити 1609,50 грн. судового збору, однак фактично сплачено 1412 грн., тобто недоплата становить 197,50 грн., яку слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України.

Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, на підставі ч.2 ст.49 ГПК України, апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат і покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та витрат за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.02.2012 р. у справі № 12/5025/2153/11 в частині відмови в стягненні 3050 грн. майнової шкоди скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (вул. Озерна, 20, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 30145299) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3050 грн. майнової шкоди, а також 465 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 466 грн. 90 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (вул. Озерна, 20, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 30145299) в дохід державного бюджету України 197 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Хмельницької області видати відповідні судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №12/5025/2153/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.