Постанова № 30112662, 21.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 р. Справа № 07/5026/1692/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.01.13у справі№07/5026/1692/2012господарського суду Черкаської областіза позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВідкритого акціонерного товариства "Черкасигаз"простягнення сумиза участю представників від: позивачаПац В.О. (дов. від 16.03.12)відповідачаКучеренко С.П. (дов. від 08.01.08)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення із Відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" 1112676,84 грн., у тому числі: 195342,38 грн. інфляційних нарахувань, 150130,21 грн. три проценти річних та 767204,26 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.12 (суддя

Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Іоннікової І.А., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.), позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Черкасигаз" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

70512,60 грн. інфляційних нарахувань, 150130,21 грн. 3% річних, 69693,25 грн. пені та 5806,72 грн. витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

В частині відмови в позові судові акти мотивовані тим, що інфляційні не нараховуються за період прострочки, який складає менше 16 днів, а також тим, що пеня підлягає стягненню лише частково, в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині відмови в позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити. При цьому, скаржник зазначає про те, що судом невірно зроблено перерахунок, заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та пені.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Черкасигаз", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2103/11 (до якого в подальшому вносились зміни шляхом укладення додаткових угод), згідно з яким продавець зобов'язався у IV кварталі 2011 року та у 2012 році передати у власність покупцю, а останній - прийняти і оплатити природний газ в обсязі до 681626 тис. куб. м. для подальшої його реалізації населенню.

У п. 7.2 договору №14/2103/11 його сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

На виконання договору №14/2103/11 позивач передав відповідачу у власність природного газу на загальну суму 157251032,01 грн., у тому числі: у жовтні 2011р. на 14631969,26 грн., у листопаді 2011р. на 23129178,44 грн., у грудні 2011р. на 24876441,30 грн., у січні 2012р. на 31477363,57 грн., у лютому 2012р. на 37430030,33 грн. та в березні 2012р. на 25706049,11 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання -передачі природного газу від 30.11.11, від 21.12.11, від 31.12.11, від 31.01.12, від 29.02.12, від 31.07.12.

Відповідач свої зобов'язання за договором №14/2103/11 щодо оплати природного газу, переданого йому Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у період з жовтня 2011 по березень 2012 виконало повністю, але з порушенням строків оплати, встановлених п. 6.1 та п. 6.2 договору №14/2103/11.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував Відкритому акціонерному товариству "Черкасигаз" до сплати: 195342,38 грн. інфляційних нарахувань за жовтень 2011, грудень 2011 - лютий 2012; 150130,21 грн. - 3% річних за період прострочення з 10.11.11 по 27.06.12; 767204,26 грн. передбаченої п. 7.2 договору №14/2103/11 пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 10.11.11 по 27.06.12.

Суди зробили перерахунок суми інфляційних та пені у бік зменшення, при цьому виходили з наступного.

Позивач при нарахуванні відповідачу стягуваної суми інфляційних нарахувань застосовував відповідні індекси інфляції до сум прострочених платежів, визначених за жовтень 2011р. станом на 15.11.11, за грудень 2011р. станом на 13.01.12, за січень 2012р. станом на 15.02.12 і за лютий 12 станом на 15.03.12. При цьому позивач не врахував того, що перебіг прострочення в оплаті фактично переданого природного газу починається з 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу, як це передбачено п. 6.2 договору №14/2103/11.

Відтак, позивач при нарахуванні відповідачу інфляційних нарахувань за конкретний місяць мав застосовувати відповідний індекс інфляції до суми простроченого у цьому місяці платежу, визначеної за станом на 15 день прострочення. Згідно з таким розрахунком сума інфляційних нарахувань, на стягнення якої з відповідача позивач має право становить 70512,60 грн., у тому числі: 5092,32 грн. за жовтень 2011р., 18402,29 грн. за грудень 2011р., 13675,70 грн. за січень 2012р. та 33342,29 грн. за лютий 2012р. Відповідно зайво нарахована позивачем сума інфляційних нарахувань становить 124829,78 грн. (195342,38 грн. -70512,60 грн.).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками, оскільки відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97 та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12

№01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відмовляючи у стягненні пені частково, суди виходили з того, що передбачений п. 7.2 договору шестимісячний строк для нарахування пені у даному випадку припадає на період з 08.05.12 по 08.11.12, за який нарахована позивачем сума пені становить 69693,25 грн. Решта суми стягуваної пені в розмірі 697511 грн. 01 коп. позивач нарахував поза межами цього періоду, тому позивач не має права на її стягнення з відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судам слід врахувати, що п.7.2 договору суперечить вимогам статей 260, 261 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України, а відтак, визначитися з його дійсністю та відповідно, з підставами для нарахування пені, та її розміром. Судами слід було врахувати правову позицію Верховного суду України, викладену в постановах №17/034-11, №10/065-11, №15/046-11 з цього приводу.

Втім, зазначеного судами не враховано, що стало причиною прийняття незаконних судових актів в частині вирішення спору щодо стягнення пені. Тому судові акти в цій частині підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.12 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13 у справі №07/5026/1692/2012 скасувати в частині вирішення спору про стягнення пені.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.13 у справі №07/5026/1692/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій