Постанова № 30112517, 14.03.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. 14 год. 40 хв.Справа № 821/293/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Вац Н.В.,

представника відповідача - Бурнази Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" (далі - ТОВ "Торговий дом "Долинское", позивач) звернулось до суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Чаплинська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 січня 2013 р. № 0000021510 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 29 334,88 грн., в тому числі за основним платежем - на 23 467,90 грн.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, пояснила, що Чаплинською МДПІ було проведено перевірку позивача, складено акт та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на вказану суму. Позивач зазначає, що за висновками акта перевірки занижено суму податкового зобов'язання з плати за землю, оскільки при визначенні розміру орендної плати не враховано коефіцієнт 1,756 до показників нормативної грошової оцінки ріллі.

З висновками акта перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, оскільки положеннями ПК України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, умови щодо її внесення вирішуються за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати та строків її внесення у такому договорі. У договорі оренди, укладеному між ТОВ "Торговий дом "Долинское" та Чаплинською райдержадміністрацією, сума орендної плати становить 3% нормативної грошової оцінки землі. Будь-які зміни до цього договору оренди, в тому числі щодо зміни розміру орендної плати (із застосуванням коефіцієнту 1,756) не вносились. Органи державної податкової служби не є стороною договору оренди та не наділені правом визначати у договорі розмір орендної плати за земельні ділянки. Крім того, врахування зазначеного коефіцієнту до показників нормативної грошової оцінки землі передбачено постановою Кабінету Міністрів України, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому не може встановлювати або змінювати елементи податку шляхом запровадження обов'язку враховувати коефіцієнт, адже будь-які питання щодо оподаткування регулюються тільки ПК України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважає оскаржуване рішення правомірним, посилається на те, що податковий орган здійснює контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків та зборів. Розмір орендної плати за землю, передбачений умовами договору оренди, не може суперечити нормам податкового законодавства, оскільки орендна плата є формою податку на землю. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю, не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" з Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новонаталівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області. Загальна площа земельної ділянки складає 66,5066 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1 241 685,25 грн., орендна плата - 3% від нормативної грошової оцінки землі (37 250,55 грн.), орендна плата сплачується щомісячно в сумі 3 104,21 грн.

Зазначений договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Чаплинському районі Херсонської області, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 05.04.2011 р. за № 652540004000323.

ТОВ "Торговий дом "Долинское" як платник податків перебуває на податковому обліку в Чаплинській МДПІ.

В грудні 2012 р. Чаплинською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань нарахування плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ) до бюджету, про що складено акт від 25.12.2012 р. № 135/15-32267625 (далі - акт перевірки), на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з плати за землю за січень-жовтень 2012 р. на загальну суму 23 467,90 грн. Підставою для такого висновку стало неврахування позивачем у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2012 р. при визначенні розміру орендної плати коефіцієнту 1,756 до показників нормативної грошової оцінки ріллі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 06.10.1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України № 161-XIV), іншими законами України та іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону України № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами пп. 14.1.136 п. 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Відповідно до п.п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

За змістом ст. 271 ПК України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За вимогами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року (п. 289.2 ст. 289).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. N 1185, якою внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213, зазначену Методику доповнено пунктом 19-1, згідно з яким показники нормативної грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., застосовуються із коефіцієнтом 1,756. Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що саме на платника орендної плати за землю покладено обов'язок самостійного обчислення суми орендної плати за земельну ділянку, якою він користується, відповідно до договору оренди, в тому числі з врахуванням вимог ст. 289 ПК України щодо індексації нормативної грошової оцінки землі та зазначеної Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

В даному разі своєчасна та повна сплата орендної плати за договором оренди є не лише виконанням позивачем своїх обов'язків за договором оренди, але й виконанням його обов'язків як платника податків, оскільки в розумінні ПК України орендна плата є загальнодержавним податком, розмір та внесення якого регулюється державою. Обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, визначений статтею 67 Конституції України.

Посилання позивача як підстави неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення на те, що податковий орган не є стороною договору оренди землі та не наділений правом визначати у договорі оренди розмір орендної плати за земельні ділянки, суд не приймає, оскільки відповідно до пп. 19-1.1 п. 19-1 ст. 9-1 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

За змістом пп. 54.3.2 ст. 54.3 ст. 54 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Крім того, в даному випадку мова йде не про зміну умов договору, а про визначення суми орендної плати як податкового зобов'язання з врахуванням всіх законодавчих приписів. Обов'язок обчислення суми орендної плати як податку покладений Податковим кодексом України саме на платника податку, який він повинен виконати шляхом подання податкової декларації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підставі для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог. В свою чергу, надані відповідачем докази та встановлені судом обставини свідчать про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Долинское" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. № 0000021510 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 березня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.9