Постанова № 30112505, 26.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 лютого 2013 р. № 2а-12446/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Гужва М.В.,

представника відповідача - Головко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсоюз" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсоюз", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 26.10.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42432,93 грн., з яких за основним платежем на суму 33946,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8486,39 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Красноградської МДПІ Харківської області ДПС № 520/22/30428408 від 01.10.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 26.10.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Будсоюз", у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення без урахування податкової накладної № 415 від 10.10.2011 р., виписаної ТОВ "Інтехліс", а саме: в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42432,93 грн., з яких за основним платежем на суму 33946,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8486,39 грн., оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Будсоюз" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар".

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Красноградської МДПІ Харківської області ДПС № 520/22/30428408 від 01.10.2012 року та прийнятого на підставі зазначеного акту податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що ТОВ "Будсоюз" безпідставно включило до складу податкового кредиту ПДВ за перевіряємий період, оскільки з актів податкових органів встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період контрагентами позивача - ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Додатково пояснив, що товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару від ТОВ "Інтехліс", надані позивачем до перевірки, заповнені з порушенням «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/1508, а товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару, отриманого від ПП "Лайнстар" взагалі відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсоюз", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 30428408, місцезнаходження: 64401, Харківська обл., Зачепилівський р-н, смт. Зачепилівка, пров. Новоселівський, буд. 2, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т .1 а.с. 113), перебуває на обліку як платник податків в Красноградській МДПІ Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво - № 100043843) (т .1 а.с. 180, 181).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Будсоюз" (код ЄДРПОУ 30428408) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків - ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., та з ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №520/22/30428408 від 01.10.2012 року (т. 1 а.с. 16-41).

Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Будсоюз". В результаті укладення правочину, що суперечить положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 - VI зі змінами та доповненнями, «правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків» та в порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ПП "Лайнстар" та ТОВ "Інтехліс" позивачем завищено податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, а тим самим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Так, 1) порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс", дані, відображені ТОВ "Будсоюз" у декларації з податку на додану вартість, обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на загальну суму 18 169,82 грн., в тому числі по періодам:

- вересень 2011 року на суму 267,04 грн.;

- жовтень 2011 року на суму 890,46 грн.;

- листопад2011 року на суму 14394,20 грн.;

- грудень 2011 року на суму 1116,69 грн.;

- січень 2012 року на суму 1501,43 грн.

2) порушено п. 198.6 ст. 198 ПК України по взаємовідносинам з ПП "Лайнстар", дані, відображені ТОВ "Будсоюз" у декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсним в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на загальну суму 16 666,74 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі актів Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання - ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 352455570): № 394/22-207/35245557 від 22.06.2012 р. за грудень 2011 року, за січень 2012 року, № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 року за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., № 381/22-207/35245557 від 19.06.2012 року за листопад 2011 року; акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 223/2220/36626857 від 13.07.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Лайнстар" (код 36626857) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., за висновками яких встановлено неможливість контрагентів позивача: ТОВ "Інтехліс" реально здійснювати господарську діяльність з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., та ПП "Лайнстар" за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.

На підставі акту перевірки ТОВ "Будсоюз" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 26.10.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 546,00 грн., з яких за основним платежем 34 837,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8709,00 грн. (т. 1 а.с. 7).

Суд зазначає, що оскільки в позовній заяві ТОВ "Будсоюз" просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102200 від 26.10.2012 року без урахування податкової накладної № 415 від 10.10.2011 р. на загальну суму 5342,74 грн., в т.ч. ПДВ 890,46 грн., виписаної ТОВ "Інтехліс", а саме: в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42432,93 грн., з яких за основним платежем на суму 33946,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8486,39 грн., тому судом досліджується зазначене рішення податкового органу у вказаній в позові з урахуванням уточнень частині.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД ТОВ "Будсоюз" є: 45.21.1 - будівництво будівель, 45.11.0 - розбирання та знесення будівель; земляні роботи, 45.34.0 - інші монтажні роботи, 45.32.0 - ізоляційні роботи, 45.33.2 - водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с. 113).

Крім того, судом встановлено, що, позивач має ліцензію серії АВ № 573869 Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України щодо господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками до ліцензії) (т. 1 а.с. 178-179).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Будсоюз" досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) за договором купівлі-продажу № 01/09-01 від 01.09.2011 року та з ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) за договором купівлі-продажу № 01/05-1 від 01.05.2011 року за вказані в акті перевірки періоди.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Інтехліс" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Інтехліс" (продавець) та ТОВ "Будсоюз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/09-01 від 01.09.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 42).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ "Інтехліс" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні матеріали на загальну суму 103 676,17 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 838 від 19.09.2011 року на загальну суму 899,64 грн., в т.ч. ПДВ 149,94 грн., № 892 від 20.09.2011 року на загальну суму 702,60 грн., в т.ч. ПДВ 117,10 грн., № 191 від 02.11.2011 року на загальну суму 51568,99 грн., в т.ч. ПДВ 8594,83 грн., № 244 від 03.11.2011 р. на загальну суму 22268,45 грн., в т.ч. ПДВ 3711,41 грн., № 295 від 04.11.2011 р. на загальну суму 12225,37 грн., в т.ч. ПДВ 2037,56 грн., № 297 від 05.11.2011 р. на загальну суму 302,40 грн., в т.ч. ПДВ 50,40 грн., № 543 від 12.12.2011 р. на загальну суму 211,20 грн., в т.ч. ПДВ 35,20 грн., № 711 від 15.12.2011 р. на загальну суму 2630,40 грн., в т.ч. ПДВ 438,40 грн., № 759 від 16.12.2011 р. на загальну суму 3858,55 грн., в т.ч. ПДВ 643,09 грн., № 543 від 03.01.2012 р. на загальну суму 9008,57 грн., в т.ч. ПДВ 1501,43 грн. та податковими накладними: № 838 від 19.09.2011 року на загальну суму 899,64 грн., в т.ч. ПДВ 149,94 грн., № 892 від 20.09.2011 року на загальну суму 702,60 грн., в т.ч. ПДВ 117,10 грн., № 191 від 02.11.2011 року на загальну суму 51568,99 грн., в т.ч. ПДВ 8594,83 грн., № 244 від 03.11.2011 р. на загальну суму 22268,45 грн., в т.ч. ПДВ 3711,41 грн., № 295 від 04.11.2011 р. на загальну суму 12225,37 грн., в т.ч. ПДВ 2037,56 грн., № 297 від 05.11.2011 р. на загальну суму 302,40 грн., в т.ч. ПДВ 50,40 грн., № 543 від 12.12.2011 р. на загальну суму 211,20 грн., в т.ч. ПДВ 35,20 грн., № 711 від 15.12.2011 р. на загальну суму 2630,40 грн., в т.ч. ПДВ 438,40 грн., № 759 від 16.12.2011 р. на загальну суму 3858,55 грн., в т.ч. ПДВ 643,09 грн., № 543 від 03.01.2012 р. на загальну суму 9008,57 грн., в т.ч. ПДВ 1501,43 грн. (т. 1 а.с. 43-46, 55-62, 69-74, 79-80).

Крім того, судом досліджені надані представником позивача сертифікати відповідності, свідоцтва та паспорти якості, висновки державних санітарно-епідемологічних експертиз поставленого ТОВ "Інтехліс" товару (т. 2 а.с. 26-39).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, Красноградська МДПІ Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтехліс", про що свідчать долучені до матеріалів справи копії банківських виписок (т. 1 а.с. 49, 53, 68, 76, 82).

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ "Будсоюз".

Так, судом встановлено, що між ПП «Лідер» (перевізник) та ТОВ "Будсоюз" (замовник) укладено договір № 2 від 04.01.2011 р., відповідно до умов якого перевізник зобов'язується приймати, а замовник пред'являти до перевезення товар. Згідно з п. 1.3 вказаного договору перевезення здійснювалось автомобілями: ЗІЛ 130 та КАМАЗ 5511 (т. 1 а.с. 124).

Крім того, судом встановлено, що, ПП «Лідер» у перевіряємому періоді мав ліцензію серії АВ № 323258 Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України щодо господарської діяльності, пов'язаної із наданням послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування - внутрішні перевезення вантажів (т. 1 а.с. 143).

Вартість наданих ПП «Лідер» послуг сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (т. 1 а.с. 125-128).

Отже, факт перевезення товару за вищевказаним договором підтверджується долученими до матеріалів справи: товарно-транспортними накладними, талонами замовника та відповідними подорожними листами (т. 1 а.с. 48, 52, 63-66, 77, 129-142). Товар було отримано працівниками ТОВ "Будсоюз", трудові відносини яких з позивачем підтверджені наданими суду копіями трудових книжок та наказів (т. 1 а.с. 146-153), відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (т. 2 а.с. 13-14). Крім того, представником позивача надано суду довідку про транспортування товару (т. 2 а.с. 15-16). З пояснень представника позивача судом встановлено, що товар на складі позивача не оприбутковувався, а відразу доставлявся на адресу об'єкта замовника позивача.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ "Інтехліс" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Інтехліс" було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Лайнстар" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП "Лайнстар" (продавець) та ТОВ "Будсоюз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/05-1 від 01.05.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 83).

На виконання умов договору купівлі-продажу ПП "Лайнстар" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні матеріали на загальну суму 100 000,42 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 429 від 03.05.2012 року на загальну суму 44922,46 грн., в т.ч. ПДВ 7487,08 грн., № 332 від 04.05.2012 року на загальну суму 49478,76 грн., в т.ч. ПДВ 8246,46 грн., № 717 від 07.05.2012 р. на загальну суму 5599,20 грн., в т.ч. ПДВ 933,20 грн. та податковими накладними: № 332 від 03.05.2012 року на загальну суму 44922,46 грн., в т.ч. ПДВ 7487,08 грн., № 429 від 04.05.2012 року на загальну суму 49478,76 грн., в т.ч. ПДВ 8246,46 грн., № 717 від 07.05.2012 р. на загальну суму 5599,20 грн., в т.ч. ПДВ 933,20 грн. (т. 1 а.с. 84-89).

Відповідно до п. 2.1.1. перевезення придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами продавця.

Товар було отримано працівниками ТОВ "Будсоюз", трудові відносини яких з позивачем підтверджені наданими суду копіями трудових книжок та наказів (т. 1 а.с. 146-153), відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (т. 2 а.с. 13-14). Крім того, представником позивача надано суду довідку про транспортування товару (т. 2 а.с. 15-16). З пояснень представника позивача судом встановлено, що товар на складі позивача не оприбутковувався, а відразу доставлявся на адресу об'єкта замовника позивача.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, Красноградська МДПІ Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Лайнстар", про що свідчить долучена до матеріалів справи копія банківської виписки (т. 1 а.с.91).

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ПП "Лайнстар" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ПП "Лайнстар" було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар" господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар" товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Будсоюз" (підрядник) та КУОЗ ХОКПЛ № 3 (замовник) був укладений договір № 19 від 19.09.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту приміщень виробничих майстерень (т. 1 а.с. 182-183), та договір № 26 від 14.12.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту приміщень економічного відділу (т. 1 а.с. 220-221). Факт виконання умов вказаних договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про їх вартість, розрахунками загальновиробничих витрат, відомостями ресурсів (т. 1 а.с. 184-190, 193-199, 222-231). Вартість виконаних робіт була оплачена замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будсоюз", що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 192, 202, 234).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Будсоюз" (підрядник) та Відділом освіти Дергачівської районної державної адміністрації (замовник) був укладений договір підряду № 22 від 17.10.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з капітального ремонту покрівлі переходу Слатинського НВК (т. 1 а.с. 203-204). Факт виконання умов вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про їх вартість, розрахунком загальновиробничих витрат, відомістю ресурсів (т. 1 а.с. 205-214). Вартість виконаних робіт була оплачена замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будсоюз", що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.219).

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Будсоюз" (підрядник) та ПП «Аптека»Славутич» (замовник) був укладений договір № 25 від 12.12.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з ремонту приміщень (т. 1 а.с. 235-236). Факт виконання умов вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про їх вартість, розрахунком загальновиробничих витрат, відомістю ресурсів (т. 1 а.с. 237-245). Вартість виконаних робіт була оплачена замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будсоюз", що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с. 247).

Судом встановлено, що між ТОВ "Будсоюз" (виконавець) та ЗАТ «Філіп Морріс Україна» (замовник) був укладений договір № S09-031Н від 14.07.2009 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт відповідно до умов специфікації (т. 1 а.с. 248-250). Факт виконання умов вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 1). Вартість виконаних робіт була оплачена замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Будсоюз", що підтверджується банківською випискою (т.2 а.с. 5).

Крім того, факт використання придбаного позивачем у ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар" також підтверджується відповідними актами списання матеріалів, належним чином завірені копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 47, 54, 67, 75, 78, 81, 90).

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ "Будсоюз" та його контрагентами ТОВ "Інтехліс" та ПП "Лайнстар" зазначені вище договори купівлі-продажу були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності - діяльності у сфері будівництва.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилання представника відповідача в судовому засіданні на порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних з перевезення товару, придбаного від ТОВ "Інтехліс", та відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з перевезення товару, придбаного від ПП "Лайнстар", суд зазначає наступне.

Судом не приймається посилання відповідача на порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки Рішенням Держпідприємництва України від 24.02.2006 N 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" скасовано спільний наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" (із змінами).

Щодо перевезення товару, придбаного позивачем від ПП "Лайнстар", то відповідно до умов укладеного договору постачання товару здійснювалось силами та за рахунок продавця.

Отже, обов'язок поставки товару за зазначеним договором лежить на ПП "Лайнстар".

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Спір по справі склався, в тому числі, з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються, у тому числі, на висновках актів Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання - ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 352455570): № 394/22-207/35245557 від 22.06.2012 р. за грудень 2011 року, за січень 2012 року, № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 року за період з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., з 01.02.2012 р. по 30.06.2012 р., № 381/22-207/35245557 від 19.06.2012 року за листопад 2011 року; акту ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 223/2220/36626857 від 13.07.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Лайнстар" (код 36626857) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., за висновками яких встановлено неможливість контрагентів позивача: ТОВ "Інтехліс" реально здійснювати господарську діяльність з 01.02.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., та ПП "Лайнстар" за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, по справі № 9525/12/2070 за позовом Приватного підприємства "Лайнстар" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС: визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС по проведенню зустрічної звірки ПП "Лайнстар" (код ЄДРПОУ 36626857) за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., результат якої оформлено актом від 13.07.2012 р. №223/2220/36636857 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання з питань дотримання вимог податкового законодавства (т. 2 а.с. 55).

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З акту перевірки ТОВ "Будсоюз" №520/22/30428408 від 01.10.2012 року вбачається, що єдиним доказом неможливості здійснення ПП "Лайнстар" господарської діяльності є виключно акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 223/2220/36626857 від 13.07.2012 року.

Вказаний доказ є неналежним, що підтверджується судовими рішеннями, отже, не може бути прийнятий судом при вирішенні даної адміністративної справи. Інших доводів нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП "Лайнстар", в акті перевірки №520/22/30428408 від 01.10.2012 року відповідачем не викладено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ "Будсоюз" були отримані податкові накладні від ПП "Лайнстар" та ТОВ "Інтехліс", які за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства України та засвідчують факт отримання позивачем товарів, повністю сплачені кошти за ці товари, придбані товари використано у власній господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку, що ТОВ "Будсоюз" правомірно включило до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з ПП "Лайнстар" та ТОВ "Інтехліс" за договорами купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ "Будсоюз" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 26.10.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42432,93 грн., з яких за основним платежем на суму 33946,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8486,39 грн. підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсоюз" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0000102200 від 26.10.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 42432,93 грн. (сорок дві тисячі чотириста тридцять дві грн. 93 коп.), з яких за основним платежем на суму 33946,54 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок шість грн. 54 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8486,39 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 39 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсоюз" (код: 30428408) витрати по сплаті судового збору в сумі 424,33 грн. (чотириста двадцять чотири грн. 33 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 4 березня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко