Рішення № 30111619, 19.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2013 Справа №917/358/13-г

м. Полтава

за позовом Прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 36003, АДРЕСА_1

про стягнення 4 970,18 грн.

Суддя Пушко І.І.

від позивача: Міняйло Г.Ю., довіреність від 02.01.2013 року, № 19-14/8;

від прокуратури: Буленко О.О. - прокурор відділу прокуратури м. Полтави;

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 4 970,18 грн. заборгованості згідно договору № 2314 від 01.10.2010 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 3780 грн. 19 коп. - основна заборгованість, 1172 грн. 82 коп. - пеня, 7 грн. 56 коп. - інфляційні збитки, 9 грн. 61 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні усно повідомив, що позов ним визнається в частині основного боргу повністю, в іншій частині вимог проти позову заперечує, щодо стягнення пені - просить суд зменшити її розмір на 90 % в зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.10.2010р. між позивачем (теплопостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2314 (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення по вул. Чайковського, 7 - магазин "Караван", а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати одержану теплову енергію.

Пунктом 15 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено позивачу тарифи на теплов3у енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Додатковою угодою № 2 від 10.10.2011 року Договір № 2314 від 01.10.2010 року доповнено розділом щодо обліку теплової енергії, відповідно до якого обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование") з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофізика) та наведений в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору.

Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0, 006925 гкал/год.

Споживач зобов'язується здійснювати оплату вартості теплової енергії відповідно до п. 16 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 року плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. П.17 Договору сторони узгодили, що факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання - передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9ж Договору, він підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Позивачем надані акти прийняття-передачі теплової енергії за листопад 2012 року та грудень 2012 року та рахунки на оплату, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу та її вартість, а також реєстри, що підтверджують факт вручення відповідачу актів та рахунків згідно вимог Договору.

Як свідчить розрахунок позивача, договірні зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії відповідачем належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року за послуги теплопостачання відповідачем заборговано 3780,19 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач повідомив суд про сплату відповідачем основної заборгованості за договором на загальну суму 1172,82 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку за 15.03.2013 року та просить припинити провадження по справі в цій частині вимог, в частині стягнення пені, річних та 3% річних позивач позов підтримує.

За таких обставин сплата основного боргу в розмірі 1172,82 грн., стягнення якого є предметом позову, яка була здійснена відповідачем після подання позову - 15.03.2013 року (позов подано 26.02.2013 року), являється підставою для припинення провадження по справі в цій частині вимог відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Сторонами узгоджено в п. 18 Додаткової угоди № 2 до Договору, що відповідач, в разі несвоєчасної оплати теплової енергії, сплачує пеню у розмірі 1 % за кожен день простроченого платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999 року.

Позивач на підставі ст. 230 Господарського кодексу України та п. 18 Додаткової угоди № 2 нарахував за період з 16.12.2012 року по 05.02.2013 року пеню в розмірі 1172,82 грн. - 1 % за кожен день прострочки платежу.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені суд приймає до уваги наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сума неустойки в розмірі 1172,82 грн. за 52 дні прострочення платежу при сумі боргу 3 780,19 грн., яку позивач прохає стягнути з відповідача, є завищеною, крім цього, судом береться до уваги, що відповідач після подачі позову повністю розрахувався за отриману теплову енергію на суму 3 780,19 грн.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 90% і тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню - на суму 117,28 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника сплатити грошову суму на вимогу кредитора урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 7,56 грн. інфляційних витрат за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, а також 9,61 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 16.12.2012 року по 05.02.2013 року.

При перевірці вказаних сум судом виявлено, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % відсотків річних задовольняються в повному обсязі.

Засновником позивача є Полтавська обласна рада, а власником - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Внаслідок безоплатного споживання теплової енергії позивач не отримує кошти необхідні для розрахунків з енергопостачальниками і газопостачальними підприємствами, яке може призвести до припинення відпуску природного газу та електричної енергії, що потягне за собою виникнення перебоїв або припинення подачі теплової енергії споживачам. Таким чином, прокурор міста Полтави звернувся до суду з позовною заяво, оскільки позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" уособлює інтереси держави.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49 (ч.2), 80 (п. 1.1. ч. 1), 82, 83 (п.3 ч. 1), 84-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 36003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030 - 117 грн. 28 коп. пені; 9 грн. 61 коп. - три проценти річних; 7 грн. 56 коп. - інфляційні витрати.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 36003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) - 1720грн. 50 коп. судового збору.

4. В частині стягнення 3 780,19 грн. основного боргу провадження припинити.

5. В частині стягнення 1055,54 грн. пені у позові відмовити.

6. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.