Рішення № 30110376, 11.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 922/852/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Слов'янськ до ТОВ "Трансімперіал-М", с. Подольох про стягнення коштів в сумі 10 000 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Трансімперіал-М" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10 00 грн., суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 720 грн., а також витрати на юридичні послуги адвоката в сумі 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань з оплати наданих послуг з перевезення на підставі договору № 16/11 від 16.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.03.2013 року о 10 :00 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, через канцелярію суду супровідним листом (Вх.№ надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, а також враховуючи достатність доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 16.11.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Перевізник) та ТОВ "Трансімперіал-М" (надалі - Експедитор) був укладений договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 16/11 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Перевізник взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому уповноваженою особою вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу у порядку та на умовах визначених договором та поданих Заявках, а Експедитор - сплатити встановлену за перевезення плату.

Відповідно до пп. 2.5, 2.8 п. 2 Договору, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення (Заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до Договору і являється його невід'ємною частиною.

Згідно пп. 4.3. Договору, розрахунки за транспортні послуги здійснюються шляхом банківського переказу Експедитором грошових коштів на рахунок Перевізника протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналів документів: акту виконаних робіт, ТТН (CMR), податкової накладної та інших документів передбачених Заявкою.

На виконання умов Договору, сторони підписали Заявку б/н від 16.11.2012 року, якою погодили:

- маршрут перевезення - Єкатеринбург (Росія) - с. Васищеве (Україна);

- найменування вантажу - запчастини;

- дата завантаження - 19.11.2012 року;

- маса - 5 тон., об'єм - 53 м. куб.;

- вантажовідправник - ВАТ "Бузулукський механічний завод":

- дата поставки - 22.11.2012 року;

- вантажоотримувач - ТОВ ТПК "Омега - Автопоставка";

- місце розвантаження - Харківський район, с. Васищеве, вул. Промислова, 1;

- сума та форма оплати - 10 000 грн., безготівковий розрахунок протягом 5-7 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, покладені на нього зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR) (а.с. 14).

За результатами здійснення перевезення, позивачем на адресу відповідача були направлені: рахунок № 12 від 28.11.2012 року, акт виконаних робіт № 12 від 28.11.2012 року, СМR, які отримані останнім 04.12.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Між тим, відповідач, в порушення умов Договору, покладені на нього зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 10 000 грн.

У зв'язку із відсутністю оплати за надані послуги, позивачем було повторно направлено вищезазначений пакет документів за юридичною адресою відповідача, який був отриманий підприємством 24.12.2012 року.

Проте, кошти на погашення заборгованості на рахунки позивача не надійшли, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів на підтвердження оплати спірних сум заборгованості відповідачем суду не надані та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 500 грн. витрат на послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2013 року між позивачем та Адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги адвокатом.

За умовами вказаного Договору, ОСОБА_2, зобов'язався здійснити підготовку по написанню та поданні позовної заяви по даній справі.

Оплата послуг в розмірі 500 грн. підтверджується квитанцією № 0051, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 33).

Право на зайняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю підтверджено копією відповідного свідоцтва, виданого Донецькою обласною кваліфікаційно - дисциплінарної комісією адвокатури від 07.11.2007 року (а.с.35).

Таким чином, понесені позивачем витрати за участь адвоката при розгляді даної справи підтверджені документально.

Разом з тим, відповідно до наданих Вищим господарським судом України роз'яснень, викладених в інформаційному листі від 13.02.2002 року за N 01-8/155, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, враховуючи ціну даного позову та розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат за послуги адвоката, суд дійшов висновку про їх співрозмірність, у зв'язку з чим вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача суми компенсації правової допомоги в розмірі 500 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору на відповідача, оскільки саме з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Трансімперіал-М" (62495, Харківська область, Харківський район, с. Подольох, вул. Лісна, 8, р/р 26007010518485 в АК "УСБ), м. Київ, код ЄДРПОУ 37682027) на користь ФОП ОСОБА_1 (84109, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Альфа - Банк, МФО 300346, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму заборгованості в розмірі 10 00 грн., судовий збір в сумі 1 720 грн., а також суму витрат на юридичні послуги адвоката в розмірі 500 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.